Постанова Дніпровський апеляційний суд № 237/220/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1097/24 Справа № 237/220/24 Суддя у 1-й інстанції - Приходько В.А. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 09.11.2018 р. органом 1452, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - ВСТАНОВИВ: Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 12.01.2024 року о 13 год. 30 хв. Знаходячисьбіля будинку №11 по вул. Лермонтова м. Гірник, здійснювала продаж алкогольних напоїв з рук де заборонено його продаж, чим порушила ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тобто скоїла правопорушення передбаене ч. 3 ст. 156 КУпАП. Постановою судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі становить 6800 гривень, з конфіскацією об`єктів адміністративного правопорушення, стягнуто судові витрати. З таким судовим рішенням не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила в апеляційному порядку із пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку вказує, що справу було призначено на 28.02.2024 року, але станом на 01.03.2024 року відомості про винесення постанови на сайті судової влади були відсутні, нею направлений відповідний запит до суду, який залишився без відповіді та лише 22.03.2024 року шляхом перегляду сайту ЄДРСР стало відомо, що судом постановлено рішення від 28.02.2024 року. Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Як вбачається з ЄДРСР, оскаржувану постанову судом першої інстанції розглянуто 28.02.2024 року, надіслано для оприлюднення 19.03.2024 року та забезпечення надання загального доступу 20.03.2024 року. У зв`язку із викладеним, апеляційний суд вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2024 року. В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує, що вона працює в магазині «Продукти» власницею якого не є. Вказує, вона не здійснювала продаж спиртних напоїв, на час складання протоколу, особа, якій начебто було продано спиртні напої була відсутня. Зауважує, що виявлення у складському приміщенні магазину спиртних напоїв, не підтверджує факт його продажу. Звертає увагу, що суть адміністративного правопорушення в протоколі не відповідає ознакам адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП. Крім того, в протоколі зазначено, що вона здійснювала продаж не в магазині, а на вулиці за відповідною адресою. Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Вищезазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (стаття 251 КУпАП). Отже, відповідно до цієї норми одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення. Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Як на доказ вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 909900 від 12.01.2024 року, довідку ДОП СП ВП№2, пояснення та іншими матеріалами справи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала торгівлю алкогольними напоями з рук. Проаналізувавши обставини скоєного правопорушення та докази, що містяться в матеріалах справи суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками викладеними в оскаржуваній постанові зважаючи на наступне. Разом з цим, норма ч. 3 ст. 156 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом. Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення. Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому законом порядку. Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 взагалі не вказано конкретно, яку саме норму спеціального закону нею порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 156 КУпАП України. Суд першої інстанції, у своїй постанови послався на ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового», алкогольних напоїв, отже безпідставно доповнив фабулу протоколу, чим вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, тобто за межі обвинувачення. Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Беручи до уваги у сукупності із встановленими під час судового розгляду справи обставинами, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що працівником поліції, як суб`єктом владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо правомірності складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, не зазначено яку саме спеціальну норму матеріального права було порушено ОСОБА_1 , що стало підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а тому відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності. Крім того, відсутні достовірні відомості, щоб поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 здійснила продаж спиртних напоїв, зокрема відсутні пояснення осіб, які начебто купували спиртні напої; грошові кошти за придбаний товар, що підтверджує факт здійснення торгівлі, тобто обмін товару на грошові кошти, будь-яких інших доказів здійснення такого продажу. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями та викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. На зазначені порушення суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про допустимість доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП. За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим джерелом доказів у даній справі. Як наслідок, інші докази, на які послався суд першої інстанції, є похідними і, на переконання колегії суддів є недопустимими доказами за принципом плодів отруйного дерева. (Рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України»). У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки її вина не доказана належними та допустимими доказами. Так, приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Виходячи з вищезазначеного, висновки судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.156 КУпАП , не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з вищевикладеними обставинами, здійснюючи перегляд постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.156 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя