Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/44/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/44/24 Номер провадження 33/814/470/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Панченко О.О., при секретарі Філоненко О.В., з участю представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Луценка Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Луценка Дмитра Олеговича подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,- В С Т А Н О В И В: Зміст оскаржуваної постанови Постановою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року, провадження по справі відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із постановою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року, потерпілий ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Луценка Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати та ухвалити нову постанову, якою встановити наявність вини ОСОБА_2 у адміністративному правопорушенні. Зазначає, що місцевим судом не було встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, або вмотивовано розписано, щодо відсутності її вини. Звертає увагу, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливе лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення, що в свою чергу не було зроблено місцевим судом. Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, на виклик у судове засідання не з`явилась, доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не надала. Захисник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Луценко Д.О. в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати та ухвалити нову постанову, якою встановити наявність вини ОСОБА_2 у адміністративному правопорушенні. Від потерпілого ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду В апеляційній скарзі захисник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Луценко Д.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року, оскільки копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 16 січня 2024 року, після ознайомлення з матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що копія постанови судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року, була отримана ОСОБА_1 16 січня 2024 року після ознайомлення з матеріалами справи (а.с.15). У свою чергу, апеляційна скарга була подана через місцевий суд, який виніс постанову 24 січня 2024 року. Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, вважаю, що воно підлягає задоволенню, оскільки наведені причини пропуску строку на оскарження є поважними та підтверджуються матеріалами справи. Мотиви суду Згідно з положеннями частини сьомої статті 294КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП має бути з`ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, та згідно із ст.252 КУпАП слід дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Статтею 280 КУпАП прямо встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом двомісячного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. З огляду на викладене, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були. Як слідує з матеріалів справи суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону не встановив чи було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, та чи винувата ОСОБА_2 у його вчиненні, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, а формально встановивши, що на час розгляду справи закінчились передбачені ст. 38 КУпАП строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, закрив провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП. У даному випадку, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД№021700 від 06 грудня 2023 року, зазначено, що ОСОБА_2 , 26.09.2023 року по АДРЕСА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання вчинила насильство в сім`ї психологічного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме виражалась в його бік нецензурною лайкою та на підвищеному тоні, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Одних лише письмових пояснень самого потерпілого ОСОБА_1 апеляційний суд у даному випадку вважає недостатніми. У даному випадку сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_2 будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, окрім того, матеріали справи не містять жодних пояснень свідків, які б підтверджували факт вчиненням ОСОБА_2 домашнього насильства відносно свого чоловіка ОСОБА_1 . Щодо доводів ОСОБА_1 , шо судом першої інстанції належним чином не було повідомлено його про розгляд справи, а відтак позбавлено можливості безпосередньо брати участь і виступати в суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденній строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Виходячи з положень ст.268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі N?910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов?язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов?язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року N?194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов?язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов?язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов?язки. У зв?язку з цим, апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт розгляду справи без участі потерпілого не є правовою підставою для скасування судового рішення. Натомість, можливість реалізації вказаних процесуальних прав ОСОБА_1 було надано в суді апеляційної інстанції, якою він і скористався через свого захисника адвоката Луценка Д.О. Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, а відтак вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не слід вважати доведеною. Згідно ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, не звернув увагу на наявні порушення та наслідки, не встановив чи було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, та чи винувата ОСОБА_2 у його вчиненні та дійшов до помилкового висновку про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне право рушення строків передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 адвоката Луценка Дмитра Олеговича підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст.38 КУпАП скасуванню із закриттям провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючисьст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Луценка Дмитра Олеговича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року задовольнити. Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Луценку Дмитру Олеговичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Луценка Дмитра Олеговича задовольнити частково. Постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року - скасувати. Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.О. Панченко