Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 594/34/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 594/34/24 пров. № А/857/3054/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 січня 2024 року (прийняте в м. Борщеві суддею Чиром П. В.; складене в повному обсязі 17 січня 2024 року) в адміністративній справі № 594/34/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Борщівського районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив: - визнати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 574410 від 29 грудня 2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн, незаконною та скасувати її, а провадження в справі закрити. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм права та суперечить фактичним обставинам справи, позаяк встановлені на задньому номерному знакові білі вузькі пластмасові фіксатори-стяжки, які утримують його, аж ніяк не закривають символи знака і не перешкоджають визначити ці символи та прочитати напис на ньому; також в оскаржуваній постанові відсутні дані про те, що сторонні предмети, не дають змогу чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 січня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП в Тернопільській області), яке вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права і всупереч об`єктивним обставинам справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт вчинення позивачем порушення підтверджено долученим до відзиву фотознімком, на якому видно, що державний номерний знак був закритий сторонніми предметами. Зауважує, що номерні знаки транспортних засобів повинні бути чистими, легко читатися і на ньому не повинно бути сторонніх предметів; при цьому номерний знак повинен освітлюватися, а сама табличка повинна бути закріплена правильно. Просило розглядати справу за відсутності представника ГУ НП в Тернопільській області. На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим. Тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вимоги відзиву обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, постановою серії ББА № 574410 від 29 грудня 2023 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським СРПП ВП № 1 (м. Борщів) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області С. Святим, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 29 грудня 2023 року о 19.00 год. в м. Борщеві по вул. Шухевича керував транспортним засобом марки Fiat Doblo реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому державний номерний знак закритий сторонніми предметами, чим порушив вимоги пункту 2.9 в Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП. Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що при винесенні оскаржуваної постанови вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, розгляд справи за частиною першою статті 121-3 КУпАП не відбувся, і постанова винесена не у відповідності до вимог КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 574410 від 29.12.2023 необхідно скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух». Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону). Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункт 1.5 ПДР). Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. А за приписами підпункту «в» пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Частиною першою статті 121-3 КУпАП встановлено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Частиною другою статті 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. А згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як зазначено вище, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом, на якому державний номерний знак закритий сторонніми предметами, чим порушив вимоги пункту 2.9 в Правил дорожнього руху України. Аналізуючи приписи частини першої статті 121-3 КУпАП та пункту 2.9 в Правил дорожнього руху України в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для відповідальності за вказане порушення є керування транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами (в тому числі прозорими), що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, а саме - не дають змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Вказане узгоджується з приписами Закону № 2658-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про дорожній рух» щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення порядку встановлення та використання номерних знаків транспортних засобів», яким Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено новою статтею 121-3, та пояснювальною запискою до вказаного Закону, відповідно до якої метою документа є забезпечення належної ідентифікації транспортних засобів, що приймають участь у дорожньому русі та створення ефективного механізму відповідальності за порушення встановлених вимог, правил та порядку використання номерних знаків, запобігання виникненню корупційних ризиків у роботі територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України. Тобто, склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, утворює не кожне керування транспортним засобом, на якому державний номерний знак закритий сторонніми предметами, а лише таке, коли закриття державного номерного знака перешкоджає чи ускладнює його ідентифікацію, а саме - не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Всупереч зазначеному, в оскаржуваній постанові не зазначено, що закриття державного номерного знака перешкоджає чи ускладнює його ідентифікацію. Також, із долучених сторонами фотознімків видно, що встановлені на задньому номерному знакові білі вузькі пластмасові фіксатори-стяжки не закривають символи знака та перешкоджають і не ускладнюють його ідентифікацію, в тому числі з відстані 20 метрів; натомість, символи номерного знака чітко проглядають із різних відстаней. Також судом було встановлено, а відповідачем не спростовано те, що розгляд справи за частиною першою статті 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 о 19 год. 05 хв., як зазначено в протоколі, не відбувався відповідно до вимог КУпАП; лише о 20 год. 01 хв. інспектор поліції Горбовий В. В. на відео зачитує ОСОБА_1 зміст постанови. А допитаний як свідок ОСОБА_2 не надав суду пояснень коли ним була розглянута вказана справа. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваної постанови вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, розгляд справи про адміністративне правопорушення належним чином не відбувся, що має наслідком скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 січня 2024 року в адміністративній справі № 594/34/24 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 22 квітня 2024 року.