Постанова 4855 № 620/13616/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/13616/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В.Ю. за участю секретаря: Рожок В. В. представника позивача Зубенка В.М. , представника відповідача Удода І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 12.01.2024) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби форми "В1" від 22.08.2023 № 1776/Ж10/31-00-04-01-06-31 щодо завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3015650,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1507825,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 21.04.2023 №756/Ж5/31-00-04-01-06/00373942 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення товариством норм податкового законодавства, а саме : - 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині достовірності визначення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, що призвело до відмови у бюджетному відшкодуванні суми ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2023 року на суму 3015650,00 грн. Такі висновки відповідача ґрунтуються на висновках контролюючого органу, що зроблені за результатами аналізу господарських операцій позивача ТОВ "Мостгрей", ТОВ "Мрія", про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації), що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2023 № 01036040106, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на суму ПДВ 3015650,00 грн. Позивачем подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 17.08.2023 № 23281/6/99-00-06-01-04-06, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2023 № 01036040106. Центральному міжрегіональному управлінню ДПС і по роботі з ВПП наказано забезпечити складання ППР за формою "В1" на встановлене перевіркою завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3015650,00 грн та застосувати штрафні (фінансові) санкції у розмірі, встановленому вимогами статті 123 Податкового кодексу України. Так, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 № 1776/Ж10/31-00-04-01-06-31 на завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3015650,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1507825,00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України). Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України закріплено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України. Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За правилами пункту 198.3 ст.198ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відтак, формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим. За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, між позивачем (покупець) та ТОВ "Мостгрей" (постачальник) укладено договір поставки від 05.03.2021 № 1МС, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити макуху соєву з сої, врожаю 2020 року. Кількість товару, ціна і загальна вартість, термін поставки, якість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - видатковій накладній. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару. В підтвердження настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ "Мостгрей" як до перевірки так і до суду надано копії специфікацій, додаткових угод, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (т. 1 зворот а.с. 62, а.с. 63-111). В підтвердження здійснення оплати за отриманий від контрагента товар, позивачем надано банківські виписки, відповідні платіжні доручення. Операція з придбання товару відображена позивачем у бухгалтерському обліку . Також відповідно до наданих суду доказів ТОВ "Мостгрей" зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, основний вид його діяльності - 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів. Крім того, на формування податкового кредиту у перевіряємий період вплинуло формування такого за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Мрія". Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2022 між позивачем та ТОВ «Мрія» укладено договір поставки № 208НЖК, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику, врожаю 2021 року. Кількість товару, ціна і загальна вартість, термін поставки, якість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості та видатковій накладній. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару. Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору, а саме поставку насіння соняшнику, надано суду специфікацію, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 134-152, т. 2 зворот а.с. 166-167). В підтвердження здійснення оплати за вказаним правочином позивачем надано надано банківські виписки, відповідні платіжні доручення. Операція з придбання товару відображена позивачем у бухгалтерському обліку. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ТОВ "Мрія" зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, основний вид його діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Для здійснення господарської діяльності ТОВ "Мрія" орендувало земельні ділянки на території Печенюгівської сільської ради. Судом першої інстанції встановлено, що уся надана позивачем первинна документація у повній мірі розкривають зміст вказаних господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом. Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, придбаний у контрагентів товар використано позивачем у межах власної господарської діяльності, зокрема, у виробництві олії, а також реалізації придбаної макухи соєвої ПрАТ "Городнянський комбікормовий завод", ТОВ "Агрофірма "Лосинівська"", ТОВ "Українсько-Голландська агрокомпанія", ТОВ "Санолта корм", ТОВ "Велетень", СТОВ "Батьківщина". В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. При цьому, усі доводи податкового органу зводяться до відсутності ТОВ "Мостгрей", ТОВ "Мрія" реальної можливості виконати зобов`язання за правочинами укладеними з позивачем в силу відсутності трудових та матеріально-технічних ресурсів, що на переконання податкового органу підтверджується податкової інформації, наявної в базі даних ДПС. Зокрема, апелянт вказує на не подання ТОВ "Мостгрей" з червня 2021 року податкової звітності, а також прийняття відповідними територіальними органами ДПС рішень про віднесення вказаних суб`єктів господарювання до ризикових. Поряд із цим, в обох випадках, рішення про віднесення ТОВ "Мостгрей" та ТОВ "Мрія" прийняті після укладення правочинів з позивачем, а відтак не можуть свідчити про існувння обставин, що виключають можливість виконання вказаними суб`єктами господарювання своїх зобов`язань за правочинами укладеними з позивачем. Як вірно зауважено судом першої інстанції, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16, від 25.02.2021 у справі № 810/256/18, від 16.04.2021 у справі № 640/19745/18. Щодо посилання відповідача на дефектність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН) щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ "Мрія", то суд зазначає, що ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції. Крім того, ТТН не міститься в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту. Отже, ТТН не є первинним бухгалтерським документом у відношеннях "Постачальник-Покупець" для цілей податкового обліку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15, від 19.01.2021 у справі № 825/1641/17, від 29.04.2021 у справі № 810/3713/16. В даному випадку, оцінюючи в сукупності з іншими документами та обставинами проведених господарських операцій, певні недоліки оформлення ТТН не дає підстави погодитися з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій. Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань. Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та відповідно наявності достатніх правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 23.04.24)