Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8566/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8566/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.06.2021 за № 11833/2411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною вимогою йому за невчасне перерахування ЄСВ у період з 20.04.2018 до 26.12.2018 нараховано штраф у розмірі 1474,30 грн. та пеню у розмірі 1176,99 грн. за відсутності правових підстав для цього, оскільки позивач в період з 20.04.2018 до 26.12.2018 фактично працював у ТОВ «Реал Маркетинг», що підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою 5-ОК. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.06.2021 за №11833/2411. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт, посилаючись на ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 у справі № 804/1290/16, стверджує, що порушення встановлених строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Зважаючи на те, що позивачем не дотримано установлені законом строки сплати єдиного внеску, апелянт вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до положень ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3420/10 від 20.09.2007 (а.с. 6, 18). З копії трудової книжки позивача вбачається, що він в період з 02.11.2009 по 02.10.2017 працював на посаді юриста в ТОВ "Аіком Україна", з 08.02.2018 і по день подачі даного позову працює на посаді діловода в ТОВ "Реалт Маркетинг" (а.с.4). 10.06.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №11833/2411 (а.с.7-8, 43). Відповідно до інформації, зазначеної в оскаржуваному рішенні, за невчасне перерахування ЄСВ у період з 20.04.2018 до 26.12.2018 позивачу було нараховано штраф у розмірі 1474,32 грн. та пеню у розмірі 2651,31 грн. Копія рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.06.2021 за №11833/2411 була отримана позивачем 16.06.2021, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.44). Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно нараховано суми ЄСВ за неповний І квартал 2018 року та повні ІІ і ІІІ квартали 2018 року, що у свою чергу, після надходження сплати від позивача, перетворилось у недоїмку, з суми якої розраховано штраф та пеню в оскаржуваному рішенні. Оскільки в даному випадку частину штрафу та пені згідно оскаржуваного рішення, яку суд вважає неправомірною, виокремити неможливо, тому рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.06.2021 за № 11833/2411 підлягає скасуванню повністю. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пунктом другим частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. У абзаці 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» закріплено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5--1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5--1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. З`ясовуючи обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2018 Головним управлінням ДПС у Київській області було сформовано та направлено позивачеві вимогу № 131725-11 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 7371,54 грн (а.с. 45). З баз даних контролюючого органу вбачається, що 28.12.2018 позивачем повністю сплачено суму недоїмки, внаслідок чого указана вимога з 28.12.2018 вважається відкликаною. Відповідно до інформації, яка наявна в ІКП позивача: 19.04.2018 нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі у розмірі 2457,18 грн; 19.07.2018 нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі у розмірі 2457,18 грн; 19.10.2018 нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі у розмірі 2457,18 грн. 26.12.2018 позивачем сплачено ЄСВ у сумі 7371,54 грн, тобто, з порушенням строку, установленого абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с.46). Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 08.02.2018 і по день подачі даного позову працює на посаді діловода в ТОВ "Реалт Маркетинг", що підтверджується копією трудової книжки. Згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5, а.с.15) міститься позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків, а саме: січень 2018 року, за 0 днів - 0 грн.; лютий 2018 року, за 21 день - 1575,00 грн.; березень 2018 року, за 31 день - 2100,00 грн.; квітень 2018 року, за 30 днів - 2100,00 грн.; травень 2018 року, за 31 день - 2100,00 грн.; червень 2018 року, за 30 днів - 2100,00 грн.; липень 2018 року, за 31 день - 2100,00 грн.; серпень 2018 року, за 31 день - 2100,00 грн.; вересень 2018 року, за 30 днів - 2100,00 грн.; жовтень 2018 року, за 31 день - 2100,00 грн.; листопад 2018 року, за 30 днів - 2100,00 грн.; грудень 2018 року, за 31 день - 2100,00 грн. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірне нарахування податковим органом ЄСВ за І квартал у період з 08.02.2018 по 31.03.2018 та за повні ІІ і ІІІ квартали 2018 року, оскільки у вказаний період за позивача нараховував єдиний внесок роботодавець, що на думку суду першої інстанції виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що предметом розгляду даної справи є рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно, з`ясуванню підлягають виключно обставини щодо своєчасності сплати позивачем єдиного внеску, а не з`ясування обставин щодо правомірності нарахування відповідачем сум єдиного внеску, що підлягали сплаті. Слід звернути увагу, що абзацом четвертим частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем вимоги від 07.11.2018 № 131725-11 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 7371,54 грн в адміністративному або судовому порядку. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2018 позивачем погашено заборгованість з єдиного внеску, яка обліковувалась за останнім з 1 по 3 квартали 2018 року, тобто, з порушенням строку, установленого абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а тому доводи позивача, покладені в обґрунтування позовних вимог, є безпідставними. Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Пунктом 2 частини одинадцятої цієї статті передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що штрафні санкції та пеня нараховані контролюючим органом за період, протягом якого позивач, саме як фізична особа-підприємець, несвоєчасно сплачував єдиний внесок, колегія суддів вважає, що рішення відповідача прийнято в порядку, у спосіб та в межах, наданих законом повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні. Поряд з цим, при вирішенні справи суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не правильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового рішення про задоволення заявлених вимог. Судовою колегією враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при прийнятті рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, безпідставно задовольнивши позовні вимоги. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції шляхом прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан