Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/1676/23

Справа № 347/1676/23 Провадження № 22-ц/4808/499/24 Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 15 січня 2024 року, в складі судді Крилюк М. І. ухвалене в м. Косові Івано-Франківської області, у справі за позовом у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання повнолітньої дитини, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її навчання в твердій грошовій сумі у розмірі по 3 500 грн. щомісячно, а також стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину у розмірі 14 019,67 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 жовтня 2004 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу мають чотирьох дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Попередньо позивачка зверталась до суду із позовною заявою про стягнення аліментів з відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , яка була неповнолітньою. Рішенням суду від 02 травня 2023 року було визначено розмір аліментів, однак стягнення аліментів припинено у зв`язку із досягненням дочкою повноліття. Зазначає, що відповідач є молодою, фізично здоровою людиною, матеріально забезпеченою, однак в добровільному порядку не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання старшої дочки, яка навчається на першому курсі денної форми навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Федьковича та потребує значних коштів на проїзд до навчального закладу, на житло, проживання, продукти харчування та ліки. Окрім того, їх дочка часто хворіє на гінекологічні, стоматологічні хвороби, а також захворювання пов`язані із серцем. Враховуючи вищевикладене просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Косівського районного суду від 15 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 червня 2023 року, до закінчення її навчання у Навчально-науковому інституті фізико-технічних та комп`ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича денної форми навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_8 в розмірі 14 019 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині визначення розміру аліментів змінити та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини у твердій грошовій сумі по 2 000 грн. щомісячно. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_1 підтримує тісний зв`язок із своїми дочками, спілкується з ними та матеріально допомагає. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не врахував важкі обставини, які впливають на матеріальний стан відповідача та можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Зокрема, суд не врахував те, що апелянт не працює, не має доходу, матеріальний стан задовільний, а також те, що відповідач відповідно до рішення Косівського районного суду від 02 травня 2023 року уже сплачує аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у твердій грошовій сумі по 2 000 грн. Крім того, судом не враховано і те, що обов`язок по утриманню дитини покладається законом на двох батьків. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, не допустив порушень норм процесуального права та вірно застосував норми матеріального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 15 січня 2024 року без змін. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Косівського районного суду від 27 червня 2023 року (а.с. 105) шлюб, зареєстрований 01 жовтня 2004 року в Хімчинській сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за № 14 (а.с. 16) розірваний. Рішенням Косівського районного суду від 02 травня 2023 року було визначено розмір аліментів (а.с. 112 - 118), однак на даний час по відношенню до старшої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх стягнення припинено у зв`язку із досягненням нею повноліття. Як вбачається із долученої до матеріалів справи довідки Чернівецького навчального університету ім. Ю. Федьковича за № 31/4/23 від 01 лютого 2023 року, ОСОБА_8 є студенткою 1-го курсу Навчально-наукового інституту фізико-технічних та комп`ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича денної форми навчання . Термін навчання за ступенем «бакалавр» з 15 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року (а.с. 4). Згідно довідки про доходи виданої Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича встановлено, що за період 15 вересня 2022 року по 31 січня 2023 року ОСОБА_8 доходів не має (а.с. 114). Відповідно до копії квитанції та платіжного доручення від 25 січня 2023 року ОСОБА_8 оплачує проживання в гуртожитку ЧНУ ім. Ю. Федьковича (а.с. 14). Долученими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема квитанціями (а.с. 6-15) підтверджено понесення позивачкою додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, яка хворіє та продовжує стаціонарне навчання. Довідкою виданою Рожнівською сільською радою за № 324 від 21 квітня 2023 року стверджено, що ОСОБА_1 на даний час зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично знаходиться за кордоном на заробітках з 25 грудня 2022 року по даний час (а.с. 5). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка відповідача продовжує навчання у навчальному закладі, а відповідач за своїм матеріальним станом має можливість надавати таку матеріальну допомогу, оскільки не спростував наведеного позивачкою факту його працевлаштування за кордоном. Тому, сума аліментів на утримання повнолітньої дочки буде достатньою та посильною для відповідача, як батька дитини. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Згідно частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). За змістом статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати матеріальну можливість утримувати повнолітню дитину обома батьками. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Враховуючи надання суду першої інстанції доказів навчання дочки сторін, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що дочка сторін потребує матеріальної допомоги та наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на період навчання дочки. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до положень, які викладені у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18 при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 зазначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Вирішуючи спір, суд належним чином дослідив надані позивачкою докази щодо потреби спільної дочки сторін у матеріальній підтримці батька. Адже, остання навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим вона не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи. Стипендію також не отримує. Висновок суду про наявність у відповідача реальної можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, ґрунтується на наведених вимогах закону та матеріалах справи. Окрім того, така можливість визначена законодавчо та не пов`язана з наявністю або відсутністю у відповідача офіційних джерел доходу, а витікає насамперед з обставин, пов`язаних безпосередньо із самим платником його працездатністю, станом здоров`я тощо, наявністю у нього постійного місця роботи, а також інших обставин, які мають враховуватися судом. Посилання ОСОБА_1 на важкі обставини, які впливають на його матеріальний стан і можливість сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, свого підтвердження не знайшли. Окрім того, апелянт не заперечує, що є здоровою, працездатною людиною, і суду доказів погіршення стану здоров`я, що перешкоджало б йому сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки на період навчання останньої, не надано. За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду про потребу повнолітньої дочки, у матеріальній допомозі батька, так і можливість останнього сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_8 , у твердій грошовій суміу розмірі 3 000 грн. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 15 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 квітня 2024 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський Є. Є. Мальцева