Постанова 4856 № 560/16370/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/16370/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 22 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (ухвалене в м. Хмеьницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з прийнятим рішенням, Військовачастина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 27 лютого 2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 лютого 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 за №86 від 22.02.2023 виключено молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини по причині смерті пов`язаної із захистом Батьківщини та вирішено, зокрема, виплатити членам сім`ї або близьким родичам грошове забезпечення померлого за період з 01.01.2023 по 31.01.2023. Вказані члени сім`ї: дружина - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_2 , 2015 року народження та донька - ОСОБА_3 , 2012 року народження, які проживають: АДРЕСА_1 (арк. спр.19). Відповідно до Свідоцтва про народження матір`ю доньок ОСОБА_2 , 2015 року народження та ОСОБА_3 , 2012 року народження є ОСОБА_1 . Дружина ОСОБА_4 , яка проживає: АДРЕСА_2 , звернулась із заявою від 23.02.2023 до військової частини НОМЕР_1 про перерахування їй грошового забезпечення померлого чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_1 (арк. спр.69). Отже, дружина померлого ОСОБА_4 не проживає разом з доньками молодшого сержанта ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 за №334 від 14.03.2023 наказано виплатити дружині військовослужбовця ОСОБА_4 належне померлому грошове забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення - 14455, 05 гривень; грошове забезпечення за січень 2023 року - 14455,05 гривень; додаткову винагороду на період дії воєнного стану за січень 2023 року - 100000 гривень; матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань - 14455,05 гривень (арк. спр.64-65). Згідно з платіжною інструкцією №23-389 від 17.03.2023, ОСОБА_4 перераховано 155232,96 гривень (арк. спр.66). Отже, грошове забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_1 у розмірі 155232,96 гривень, відповідач 17.03.2023 перерахував його дружині ОСОБА_4 . Листом за №1781/ 4241 від 22.03.2023 військова частина НОМЕР_1 на вимогу державного виконавця від 21.03.2023 №24928 повідомила, що станом на 22.03.2023 військова частина не отримувала Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (арк. спр.22). Відповідно до Довідки про нарахування та сплату аліментів за №27822 від 31.03.2023 за виконавчим листом №686/2209,21 від 16.07.2021 виданого Хмельницьким міськрайоннним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини всіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.06.2021 і до повноліття дитини, їй нараховані аліменти борг по яких з 01.06.2021 по 01.03.2023 становить 33369,1 гривень. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, зокрема, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Згідно з п.1 розд. XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року N 260 (далі - Порядок №260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до п.2 Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим. Отже, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець 1) дружині (чоловіку); 2) в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 3) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. Позивач не доводить бездіяльності відповідача щодо невиплати боргу по аліментах за виконавчим листом №686/2209,21 від 16.07.2021, виданого Хмельницьким міськрайоннним судом у розмірі 33369,1 гривень за відсутності доказів цього. При цьому, відповідач про це дізнався з вимоги державного виконавця від 21.03.2023 за №24928, що, також не підтверджує його протиправну бездіяльність. Однак, потрібно враховувати, що відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Отже, відповідач до прийняття наказу №334 від 14.03.2023 був повинен виконати рішення суду щодо стягнення аліментів на користь неповнолітних дітей військовослужбовця ОСОБА_1 з метою захисту прав неповнолітніх, що є визначальним у цьому випадку, і це не спростовуєть його незнанням щодо судового рішення про стягнення аліментів, де боржником був військовослужбовець ОСОБА_1 . Відтак, у наказі військової частини НОМЕР_1 №334 від 14.03.2023 не враховано право неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , матір`ю яких є ОСОБА_1 на неотримане грошове забезпечення батька неповнолітніх, померлого військовослужбовця ОСОБА_1 . З урахуванням цього, цей наказ частково протиправний, а саме в частині виплати всіх коштів військовослужбовця ОСОБА_1 у розмірі 155232,96 гривень його дружині ОСОБА_4 , яка не проживає з неповнолітніми доньками померлого військовослужбовця, без урахування права на цю виплату неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивачка не оскаржує цей наказ, тому суд з метою захисту порушених прав неповнолітніх вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України. Зокрема, скасувати наказ №334 від 14.03.2023 в частині виплати ОСОБА_4 коштів неотриманого грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_1 та зобов`язати провести цю виплату з урахуванням часток неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2, після погашення боргу по аліментах за виконавчим листом №686/2209,21 від 16.07.2021, виданого Хмельницьким міськрайонним судом у розмірі 33369,1 гривень. Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку правильним способом порушених прав позивача буде зобов`язатння військову частину НОМЕР_1 провести виплату грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_1 , відповідно до вимог п.1 розд. XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року N 260, зокрема, з урахуванням часток неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які проживають з матір`ю ОСОБА_1 , після погашення боргу по аліментах за виконавчим листом №686/2209/21 від 16.07.2021, виданого Хмельницьким міськрайонним судом у розмірі 33369,10 гривень. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.