Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/12204/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12204/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головенко О.Д., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Литвин С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року по справі №320/12204/20. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року, в справі №320/12204/20, яке набрало законної сили 25.08.2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.33-37). Визнано протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 по 31.12.2019 - 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, обчисленого на підставі постанови Кабінету Міністерства України від 30.08.2017 № 704, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі Служби безпеки України), станом на 05.03.2019, а саме: розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, доплати військовослужбовцями оперативних підрозділів та премії), у розмірах, встановлених законодавством відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністерства України від 30.08.2017 № 704 та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат з 05.03.2019, а також з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно) з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 04.10.2021 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №320/12204/20. 23.08.2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року по справі №320/12204/20, в якій останній просить встановити судовий контроль за його виконанням (далі по тексту - заява). Заява позивача мотивована тим, що, незважаючи на прийняте судом рішення, на даний час воно залишається не виконаним. Також, позивач зазначив, що державним виконавцем були прийняті постанови про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. та 10 200,00 грн. відповідно. Також, 02.05.2023 року старшим державним виконавцем винесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за невиконання рішення суду, а також вимог, в якій вказано про необхідність повідомити відділ та стягувача про повне виконання виконавчого листа № 320/1204/20 від 04.10.2021 року, з наданням підтверджуючих документів виплати суми пенсії ОСОБА_1 . Незважаючи на накладення штрафів та винесення вимог державним виконавцем, на момент подання заяви до суду про встановлення судового контролю, боржник ухиляється від виконання рішення суду в частині виплати стягувачу заборгованості пенсії, що вказує на протиправну бездіяльність боржника, а тому позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в справі №320/12204/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року по справі №320/12204/20, яке набрало законної сили 25.08.2021 року, пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Як вбачається з листів ГУ ПФУ у Київській області від 17.10.2022 року та від 15.02.2023 року, які містяться в матеріалах справи та досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі (а.с.79, 114, відповідно), розмір пенсії після проведеного перерахунку на виконання рішення становить - 13 766,05 грн. Також, пенсійним органом зазначено, що кошти, за період з 01.03.2019 по 31.11.2021, в розмірі 145 761,92 грн. (нараховані на підставі рішення суду) обліковано та внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. У свою чергу, головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за вказаною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України є відповідальним виконавцем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Головне управління є одержувачем бюджетних коштів. Виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду проводиться в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України). Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком. Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року. Частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виконало вищевказане рішення суду в межах покладених на останнього зобов`язань, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року. Натомість, сума коштів на погашення заборгованості пенсії ОСОБА_1 , має бути визначена у Державному бюджеті на відповідний рік. Тобто, для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, вказані виплати мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України. Отже, невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року по справі №320/12204/20 у частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 № 420/70/19 та від 23.04.2020 року № 560/523/19. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає колегії суддів апеляційної інстанції підстави для висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року по справі №320/12204/20, необхідно відмовити. Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду. Таким чином, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 382 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 10.04.2024 року