Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/9493/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9493/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року в адміністративній справі №340/9493/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні. В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на протиправність дій ТУ ДСА України в Кіровоградській області щодо відмови у видачі їй довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий розмір посадового окладу судді та розміри доплат за вислугу років і за перебування на адміністративній посаді, визначені всупереч абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», а саме, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для непрацездатних осіб, встановленого абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., що призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому законом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні; Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що у Територіального управління не було жодних правових підстав для видачі довідки Позивачу про суддівську винагороду для щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., оскільки: 1) штатним розписом визначений посадовий оклад з розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.; 2) стаття 7 Закону № 2710-IX була діючою, не визнана у законному порядку неконституційною; 3) наявність статті 7 Закону № 2710-IX дає можливість утворення єдиної спеціальної норми по відношенню до частини третьої статті 135 Закону № 1402, яка є бланкетною; 4) дана норма не зменшує розмір посадового окладу судді, а отже не порушує гарантії оплати праці суддів. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 за рішенням Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року №2411/0/15-18 звільнена з посади судді Ленінського районного суду міста Кіровограда у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.08.2018 року №143к відрахована зі штату Ленінського районного суду м. Кіровограда. Позивач звернулася до начальника ТУ ДСА в Кіровоградській області із заявою в якій просила видати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку позивач займала до звільнення у відставку з посади судді, та розміру доплат за вислугу років, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абз. 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме - з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб 2684,00 грн. Листом ТУ ДСА в Кіровоградській області від 08.11.2023 №1860/23-вих. відмовлено у надання оновленої довідки у зв`язку з тим, що оклад працюючого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з 01.01.2023 року не підвищувався та становить 69366 грн., а тому немає підстав для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2023 року у розмірі 2684 грн. (надалі спірна відмова, а.с.9). Не погодившись із діями відповідача щодо видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий розмір посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав позивач до звільнення у відставку з посади судді, визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для непрацездатних осіб, встановленого абз. 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2102,00 грн., позивач звернулася до суду із даною позовною заявою. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірною є заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2684,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України №1928-ІХ. Зауважено, що саме на відповідача покладено функції зі складання довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав позивач до звільнення у відставку з посади судді, та розмірів доплат за вислугу років, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, встановленого абз. 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі Закон № 1402-VІІІ). За положеннями статті 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною першої статті 135 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VІІІ). Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ). До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб (пункт 2 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VІІІ). Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (частина дев`ята статті 135 Закону №? 1402-VІІІ). Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Отже, судді, які отримують щомісячне довічне грошове утримання та перебувають у відставці, наділені правом на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у випадку зміни розміру складових суддівської винагороди, базою розрахунку якого є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Як вбачається з пояснень позивача, відображених в адміністративному позові, остання вважає, що оскільки з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684.00 гривні, то відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що зумовлює наявність у останньої права на отримання оновлення довідки для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. В свою чергу, відповідач зазначає, що посадовий оклад працюючого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда станом на 01.01.2023 становив 69366,00 грн, а саме 30прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн., який визначений Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік», що на переконання останнього свідчить про відсутність факту підвищення суддівської винагороди та як наслідок безпідставності заявлених позовних вимог. Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням на 01.01.2023 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2684 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн. Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однак, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22 та ін). Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2 684 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» була неправомірною. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.03.2024 року по справі № 620/4971/23, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. При цьому, що стосується посилань відповідача на неможливість зазначення у спірній довідці іншого розміру суддівської винагороди, ніж виплачується судді, що працює на посаді, з якої позивача було звільнено у відставку, оскільки останнє продовжує розраховуватись ТУ ДСА в Кіровоградській області, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривні, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх безпідставності, оскільки такі дії призводять до неправомірного обчислення грошового забезпечення діючим суддям та не позбавляють відповідача обов`язку на видачу оновленої довідки із зазначенням відомостей, розрахованих з урахуванням вищенаведених висновків суду. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року в адміністративній справі №340/9493/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш