Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/1142/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1142/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградський області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/1142/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградський області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити,- ВСТАНОВИВ: 20.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградський області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якому просить: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо надання ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №179 від 26.12.2024р., в якій базовий розмір посадового окладу судді та розмір доплати за вислугу років визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для непрацездатних осіб, встановленого статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік станом на 01.01.2024 у розмірі 2102,00 грн.; - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, в якій розмір посадового окладу судді та розмір доплати за вислугу років, мали б бути вказані із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для непрацездатних осіб, встановленого статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік станом на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн.; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий розмір посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, та розмір доплати за вислугу років визначити виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, встановленого статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем протиправно видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №179 від 26.12.2024р., в якій базовий розмір посадового окладу судді та розмір доплати за вислугу років визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для непрацездатних осіб, встановленого статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік станом на 01.01.2024 у розмірі 2102,00 грн. Також, зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, з тих підстав, що у зв`язку з тим, що посадовий оклад працюючого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда протягом 2020-2024 років не підвищувався та становив 69366 грн, Територіальне управління ДСА України в Кіровоградській області немає підстав для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції до спірних відносин неправильно застосовав норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без урахування вимог ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2024р. №3726/0/15-24 звільнений з посади судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у відставку (а.с.13-15). З 26 грудня 2024р. позивача відраховано зі штату Ленінського районного суду м. Кіровограда у зв`язку зі звільненням з посади судді у відставку (а.с.165). 30 грудня 2024р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у зв`язку із призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що подав відповідну заяву з усіма необхідними для цього документами. До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подав, зокрема, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №179 від 26.12.2024р., видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 104049.00грн., в тому числі: посадовий оклад 69366,00грн, доплата за вислугу 50% (22роки 2 місяці 20 днів) - 34683,00грн. (а.с.17). На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130017507 від 07.01.2025р. позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди в сумі 52 024,50грн. (у рішенні вказано, як основний розмір пенсії від заробітку) та призначена надбавка, як учаснику бойових дій, в розмірі 590,25грн., а всього таким чином 52614,75грн. (розрахунок: 104049.00грн.х50% =52 024,50грн.+ 590,25грн.= 52614,75грн.) (а.с.18.) 30 січня 2025р. позивач звернувся до відповідача з заявою від 30 січня 2025р., в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає визначенню виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028,00 грн., визначеного станом на 01.01.2024р. згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік (а.с.19). Відповідач відмовив позивачу у наданні вищевказаної довідки, про що повідомив листом від 04.02.2025 №284/25 ( а.с.20), в якому послався на те, що у довідці №179 від 26.12.2024р. посадовий оклад судді Ленінського районного суду м. Кіровограда вірно вказаний в розмірі 69366 грн., оскільки затверджений штатним розписом Ленінського районного суду м. Кіровограда та визначений згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік із розрахунку прожиткового мінімуму прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 року у розмірі 2102гривні. Посадовий оклад судді Ленінського районного суду м. Кіровограда із 01.01.2024 року не підвищувався, тому немає підстав для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 року у розмірі 3028 грн. (а.с.20). Вважаючи, що відповідач безпідставно оформив та надав позивачу довідку про суддівську винагороду із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн, та протиправно відмовив у наданні довідки про суддівську винагороду виходячи з базового розміру посадового окладу судді із застосуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн, звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 р. Приписи Закону України "Про Державний бюджет України" на 2024 р. в даному випадку застосуванню не підлягають, тому у довідці відповідач розмір посадового окладу з 01.01.2024 повинен бути розрахований, виходячи із прожиткового мінімуму - 3028,00 грн. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Переглядаючи судове рішення, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24. Згідно із положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Наведені приписи статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач діяв на законних підставах. Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач діяв на законних підставах. У п.п.104-106 цієї постанови викладений наступний правовий висновок: "Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (п.111). Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (п.112). Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку про суд першої інстанції ухвалюючи рішення в цій справі, зробив помилковий висновок, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду виходячи з базового розміру посадового окладу судді із застосуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 \грн, оскільки у спірних правовідносинах слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24. Колегія суддів зазначає, що принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Велика Палата Верховного Суду, об`єднані палати, палати касаційних судів Верховного Суду наділені виключними повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції з огляду на те, що в протилежному випадку це означало б неможливість виправлення судом своєї власної передчасної або застарілої позиції, викликаної, наприклад, нечіткістю закону (невідповідності критерію якість закону), що призвело до неоднакового тлумачення норм права, або виключало б можливість динамічного розвитку суспільних правовідносин та права; за певних обставин відступ від попередніх правових позицій суду касаційної інстанції узгоджується із уже усталеним виробленим у праві цивілізаційним підходом, згідно з яким truth or stability - truth is preferable (при конкуренції між правдивим (правильний, справедливим) і стабільним пріоритет варто віддавати першому). Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог. Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградський області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в адміністративній справі №340/1142/25 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (24.09.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 24 вересня 2025 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак