Ухвала КЦС ВС № 344/12303/22

УХВАЛА 22 квітня 2024 року м. Київ справа № 344/12303/22 провадження № 61-5044ск24 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Либовка Анна Володимирівна, на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, прокуратури Івано-Франківської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, В С Т А Н О В И В: 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Либовка А. В., засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявник не виконав. Разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про відстрочення сплати судового збору, в якій посилається на те, що його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір в установленому розмірі, а також те, що предметом позову у цій справі є захист його житлових прав на єдине нерухоме майно. Вивчивши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість, виходячи з таких підстав. Згідно із частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111). ОСОБА_1 не надав до касаційної скарги доказів на підтвердження його майнового стану та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. Такими документами, наприклад, можуть бути відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за календарний 2023 рік, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду у жовтні 2022 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481,00 грн (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік»). Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється ставка судового збору, що дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми. Отже, судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі становить 1984,80 грн ((2 481,00 грн х 0,4) х 200 % = 1984,80 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду платіжний документ, що підтверджує його сплату. Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір в установленому розмірі або подати відповідне клопотання із наданням належних доказів на підтвердження підстав для відстрочення сплати судового збору. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Либовка Анна Володимирівна, на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко