Постанова Одеський апеляційний суд № 495/10439/23

Номер провадження: 33/813/1053/24 Номер справи місцевого суду: 495/10439/23 Головуючий у першій інстанції Боярський О. О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.04.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., правопорушника ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Цибулька М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цибулька Миколи Петровича на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 470237 від 22.09.2023 року вбачається, що 22.09.2023 року о 06 год. 32 хв., по вул. Гагаріна, буд. 20, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером марки Honda TACT з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота) від проходження тесту на місці зупинки та у медичному закладі відмовився (а.с.3). Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП, адже протягом року вже притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, із матеріалів адміністративної справи вбачається, що постановою ОСОБА_1 був визнаний винним і притягувався до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.10). Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД № 470170 від 22.09.2023 року, вбачається, що 22.09.2023 року о 06 год. 32 хв., по вул. Гагаріна, буд. 20, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером марки Honda TACT, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Порушення вчинене повторно протягом року згідно постанови про адміністративне правопорушення від 08.03.2023 року, серії БАБ, № 438445 (а.с.16). Тобто своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 470237 від 22.09.2023 року та серії ААД № 470170 від 22.09.2023 року були об`єднані в одне провадження (а.с.24-26). Вищевказані обставини, встановлені протоколами про адміністративні правопорушення, стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с.24-26). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 25.03.2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Цибулько М.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, та ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с.34-46). Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Цибулько М.П. в апеляційній скарзі також ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду, а також не направляв йому копію ухваленого судового рішення, чим порушив його право на суд. У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 16.04.2024 року, прибув ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цибулько М.П., які підтримали доводи апеляційної скарги, просили поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, просили постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 . Дослідивши вищевказане клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цибулька М.П. про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційний суд прийшов до наступного висновку. Так, у відповідності до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області була ухвалена у відсутності ОСОБА_1 . Відомості про її направлення та вручення ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні. З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, а тому підлягає поновленню. При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), та практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляду справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п. 24 постанови пленуму Верховного Суду № 14 від 23.13.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. Згідно постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 та ч.2 ст. 130 КУпАП, розгляд вказаної справи відбувся без його присутності. Однак, матеріали справи не містять даних про те, що судом першої інстанції належним чином було повідомлено ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог ч.1 ст. 277-2 КУпАП. Разом з тим, в тексті оскаржуваної постанови зазначено: « ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 31.10.2023 року о 13:30 год., 30.11.2023 року о 13:10 год. не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином». Таким чином, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , який при цьому відповідно до вимог ч.1 ст. 277-2 цього Кодексу не був належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Разом з цим, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Проте, у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від отримання судового повідомлення. З огляду на вище вказані обставини, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що є самостійною, безумовною підставою для скасування постанови суду про притягнення такої особи до відповідальності. Стосовно суті вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП. Проте, як вбачається з довідки б/н б/д Інспектора САП Б.-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із відомостями бази ІПНП «Цунамі» протягом поточного року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП, про що 08.03.2023 року складено постанову про адміністративне правопорушення БАБ №438445 (а.с. 21). Таким чином, поліцейськими та судом безпідставно та незаконно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, так як в його діях відсутній склад передбаченого адміністративного правопорушення. Стосовно суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, повністю підтверджена матеріалами справи. Однак, апеляційний суд не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою відповідальність. Згідно ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався в присутності двох свідків та не містить доказів ухилення від огляду. В протоколі йдеться про те, що правопорушник ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак цього факту взагалі належним чином не зафіксовано, за виключення зізнання самого ОСОБА_1 , від якого він в теперішній час відмовляється. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення у цій справі формулювання діяння, яке ставиться в вину ОСОБА_1 , по формі та за змістом не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП - дії особи кваліфікуються як керування транспортним засобом особою з ознаками алкогольного сп`яніння. Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі на йдеться про відмову ОСОБА_1 від проходження перевірки на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення ставиться за вину вид відповідальності, який не передбачений диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно і ч.2 ст. 130 КУпАП у разі повторності правопорушення. Крім викладеного, слід зазначити, що ОСОБА_1 не можна вважати особою, яка відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку, оскільки встановленого порядку поліцейськими дотримано не було, належним чином таку відмову не зафіксовано. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005р.), суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону. Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99) суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. З огляду на зазначене, та враховуючи положення ч.2 ст.251 КУпАП, згідно яких обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, та ст.62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, слід дійти висновку про те, що матеріали даної справи не містять відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим неможливо встановити в його діях наявність складу зазначених адміністративних правопорушень. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Виходячи з вищевикладеного, вважаю за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану постанову скасувати і прийняти постанову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень. Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі її доводи були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги і стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Керуючись п.4 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цибулька Миколи Петровича про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити частково. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Цибульку Миколі Петровичу строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цибулька Миколи Петровича - задовольнити частково. Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року, скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаних адміністративних правопорушень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда