Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5210/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5210/23 пров. № А/857/25044/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Олійника Василя Богдановича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Олійника Василя Богдановича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про скасування наказу щодо застосування дисциплінарного стягнення (суддя суду І інстанції: Шумей М.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.11.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 30.07.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) представник адвокат Олійник В.Б., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: поновити строк для оскарження наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» № 233 від 06.06.2023р. в частині застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» № 233 від 06.06.2023р. в частині застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідача у справі (Т.1, а.с.1-6, 18). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (Т.1, а.с.20 і на звороті). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.159-163). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Олійника В.Б., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.182-183). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач не надав суду достатніх доказів, що беззастережно підтверджують законність проведення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Причиною звільнення позивача слугував факт самовільного залишення ним місця постійної дислокації Управління поліції особливого призначення /УПОП/ № 1 (штурмовий полк «Сафарі») та відсутність на робочому місці з 12 год. до 18 год. без поважних причин понад три години. Водночас, дисциплінарною комісією не виявлено та не досліджено причин і умов, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, а також не наведено мотивації обраного виду дисциплінарного стягнення. Наголошує, що позивач не був ознайомлений із правилами внутрішнього розпорядку, посадовою інструкцією та іншими організаційно-розпорядчими документами, які б визначали його безпосередні посадові обов`язки, місце постійного розташування чи місце постійної дислокації УПОП №

1. Встановлені службовим розслідуванням обставини не відповідають дійсності; склад дисциплінарної комісії визначений з грубим порушенням встановленого порядку, а тому є неповноважним, а складений нею висновок нікчемним. Підкреслює, що позивач не допускав самовільного залишення місця розташування полку, а натомість поінформував безпосереднього командира в усному порядку та письмовим рапортом. Відповідач Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.2-5-10). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, починаючи з 2015 року, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України, зокрема обіймав посаду поліцейського-водія роти поліції особливого призначення ГУ НП в Івано-Франківській обл. Починаючи з лютого 2022 року, позивач був відряджений до складу зведеного полку спеціального призначення «Сафарі» для виконання бойових завдань, службових обов`язків та участі в заходах із стримування й відсічі збройної агресії росії проти України. Із 17.02.2022р. позивач переведений на службу в Об`єднану штурмову бригаду «Лють» для подальшого проходження служби на посаді старшого інспектора батальйону в званні лейтенант. Наказом Національної поліції України № 153 о/с (по особовому складу) від 07.02.2023р., починаючи з 17.02.2023р., старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора батальйону № 2 полку УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (а.с.39). Відповідно до наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» № 154 від 02.05.2023р. призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію, за фактом можливого порушення службової дисципліни за участі лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора батальйону № 2 полку УПОП № 1 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (надалі - ДПОП «ОШБ «Лють») (Т.1, а.с.73-74). Дисциплінарною комісією проведено збирання та перевірка відомостей про дисциплінарний проступок лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора батальйону № 2 полку УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють», зокрема, отримано пояснення щодо обставин справи від поліцейських, стосовно яких проводиться службове розслідування, та від інших осіб причетних до події. Також відповідачем було надіслано два листа № 65/1/59/01/01-2023 від 16.05.2023р. та № 75/1/59/01/01-2023 від 21.05.2023р. із запрошенням позивача для надання письмових пояснень (Т.1, а.с.121, 126). Проте, згідно з рапортом старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу УПОП №1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_2 від 18.05.2023р. позивач ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень (Т.1, а.с.123). Окрім того, будь-яких інших доказів, пояснень та документів від ОСОБА_1 до відповідача не надходило. З урахуванням викладеного дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що позивач допустив самовільне залишення місця постійної дислокації УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють», через що був відсутнім на робочому місці з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 29.04.2023р. без поважних причин понад три години. На підставі висновку службового розслідування наказом ДПОП «ОЩБ «Лють» № 233 від 06.06.2023р. за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну Поліцію», п.п.1, 2, 4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затв. Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018р., п.2 наказу Голови Національної поліції України № 568 від 09.08.2022р. «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» № 2 від 25.04.2023р. «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня», застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням відповідача, при цьому наголошує на тому, що його не було ознайомлено із службовою інструкцією по посаді та на момент притягнення позивача до відповідальності є відсутній наказ чи інший організаційно-розпорядчий документ керівництва, який би визначав його робоче місце. Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими судом доказами підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного проступку відсутність на робочому місці без поважних причин 29.04.2023р. понад три години, через що ОСОБА_1 допустив порушення службової дисципліни. Доводи позивача про відсутність ознайомлення із внутрішнім розпорядком, через що мав право покидати пункт постійної дислокації, спростовані судом із покликанням на представлені відповідачем докази. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію». Відповідно до ст.3 зазначеного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.6 цього Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування, відповідний злочинів, вчинених поліцейськими. Частиною 1 ст.18 цього Закону встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до ст.19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно з ст.59 наведеного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затв. Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018р., передбачено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Згідно з ст.12 зазначеного Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч.3 ст.13 цього Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Згідно зі ст.14 вказаного Статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з ч.1 ст.16 цього Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Частинами 1 і 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. наказом МВС України № 893 від 07.11.2018р., визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р. затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 розділу II цих Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також згаданими Правилами. Відповідно до п.3 розділу IV вказаних Правил поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Зі змісту присяги працівника поліції (ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію») слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. З урахуванням положень ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до такого виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019р. у справі № 804/1831/16. Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності поліцейських, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. З наведеного слідує, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення. Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності слід встановити з`ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки. Усі ці питання з`ясовуються в рамках службового розслідування. Також поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Правил етичної поведінки поліцейських. Як було встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказані обставини пов`язані із самовільним залишенням місця постійної дислокації УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють», і як наслідок, відсутності на робочому місці 29.04.2023р. в проміжку часу з 12 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. без поважної причини понад три години. Вказані обставини стверджуються сукупністю доказів, що була досліджена судом першої інстанції. Зокрема, опитаний у ході службового розслідування інспектор роти № 1 батальйону 2 УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенант поліції ОСОБА_3 пояснив, що 29.04.2023р. о 09 год. 00 хв. він перебував на шикуванні в пункті постійного місця дислокації за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с.Новосілки, урочище Лужок. Після шикування він був на заняттях з фізичної та тактичної підготовки. По закінченню робочого дня він написав рапорт про виїзд за межі підрозділу та разом із колегами, в тому числі з ОСОБА_1 , покинули територію підрозділу на транспортних засобах. Відповідно до доповідної записки, яка міститься в матеріалах службового розслідування, до управління моніторингу Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ «Лють» надійшла інформація про те, що 29.04.2023р. о 18 год. 30 хв. поліцейські Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції України спільно з поліцейськими батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Тернопільській обл. поблизу м.Тернопіль за підозрою в незаконному перевезенні вогнепальної зброї зупинили автомобіль KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував старший інспектор батальйону № 2 полку УПОП № 1 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенант поліції ОСОБА_1 (Т.1, а.с.69-71). Згідно рапорту старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу УПОП № 1 ДПОП «ОШБ «Лють» майора поліції ОСОБА_4 29.04.2023р. на ранковому шикуванні особового складу УПОП №1 (штурмовий полк «Сафарі») в пункті постійної дислокації, розташованому за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с.Новосілки, урочище «Лужок», заступником командира батальйону № 2 полку УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» майором поліції ОСОБА_5 було наголошено про заборону виїзду за межі міста Києва та Київської обл. на вихідні дні. Дана інформація була доведена до 100 відсотків особового складу (Т.1, а.с.113). Зазначені обставини підтверджуються письмовими поясненнями старшого інспектора батальйону № 2 полку УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») Калинчука В.В. та інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 полку УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ОСОБА_6 (Т.1, а.с.105-106, 107-108). Окрім того, факт залишення ОСОБА_1 місця постійної дислокації до закінчення робочого часу стверджується поясненнями старшого інспектору-чергового відділу оперативного реагування УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») лейтенанта поліції ОСОБА_7 та лейтенанта поліції ОСОБА_8 , відповідно до яких ОСОБА_1 виїхав з території постійного місця дислокації підрозділу близько 12 год. 00 хв. Вказані обставини також засвідчуються Актом про залишення місця розташування підрозділу № 337/59/16-2023 від 29.04.2023р. (Т.1, а.с.64). Поряд з цим, о 18 год. 30 хв. 29.04.2023р. транспортний засіб «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_2 , разом з іншими транспортними засобами під керуванням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , був зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції спільно з поліцейськими батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Тернопільській обл. поблизу м.Тернопіль. В ході огляду місця події було виявлено і вилучено короб із набоями калібру 7,62Ч54 у кількості 238 штук. За вказаним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140140000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Стосовно тверджень представника апелянта про неознайомлення позивача із правилами внутрішнього розпорядку, посадовою інструкцією та іншими організаційно-розпорядчими документами, які б визначали його безпосередні посадові обов`язки, місце постійного розташування чи місце постійної дислокації УПОП № 1, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст.91 Закону України «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Згідно з п.2 наказу Голови Національної поліції України № 568 від 09.08.2022р. «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» установлено тимчасово, на період дії воєнного стану, для поліцейський головних управлінь Національної поліції України в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях та м.Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, у зазначених органах та підрозділах поліції, шестиденний робочий тиждень, скасовано вихідний день суботу (Т.1, а.с.60-61). Наказом УПОП №1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» № 2 від 25.04.2023р. «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» було затверджено внутрішній розпорядок дня (Т.1, а.с.62-63). Водночас, питання затвердження внутрішнього розпорядку УПОП №1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» та ДПОП «ОШБ «Лють» виходить за межі предмету розглядуваного спору. Також обставина неознайомлення позивача із внутрішнім розпорядком УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють» або відсутність такого розпорядку не надавала права позивача самовільно без дозволу начальника УПОП № 1 або безпосереднього начальника покидати місце дислокації УПОП № 1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють». Отже, позивач ОСОБА_1 допустив дисциплінарний проступок, який полягає у самовільному залишенні місця постійної дислокації УПОП №1 (штурмовий полк «Сафарі») ДПОП «ОШБ «Лють», і як наслідок, відсутності на робочому місці більше трьох годин на робочому місці. При цьому, такі дії позивач вчинив під час дії правового режиму воєнного стану. Окрім того, наявність листів № 65/1/59/01/01-2023 від 16.05.2023р. та № 75/1/59/01/01-2023 від 21.05.2023р., та рапорту, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, спростовує твердження представника апелянта про те, що ОСОБА_1 не надано можливості скористатися правом на належний захист та не ознайомлено з матеріалами службового розслідування. При цьому, позивачу було достовірно відомо про проведення службового розслідування, проте ним не було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами службового розслідування чи про долучення доказів. Помилковими вважає колегія суддів твердження представника апелянта про порушення вимог п.11 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України № 893 від 07.11.2018р., оскільки в матеріалах службового розслідування наявний рапорт голови дисциплінарної комісії ОСОБА_11 від 15.05.2023р. про внесення змін до складу дисциплінарної комісії (Т.1, а.с.114). Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського. Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції Присяга відповідно до ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов`язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов`язків. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції. Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Подібний за змістом висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 03.05.2018р. у справі № 810/2073/16, від 14.07.2022р. у справі № 520/1795/19, від 30.08.2022р. у справі № 120/8381/20-а, від 19.05.2022р. у справі № 480/4079/18, від 12.05.2022р. у справі № 260/1/19. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати вчинення дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, порушення етики поведінки поліцейського. Під час судового розгляду будь-яких доказів і аргументованих доводів на спростування вчинення проступку, що підриває авторитет поліції та її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, позивачем ОСОБА_1 та його представником не представлено. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає. Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. в адміністративній справі № 300/5210/23 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.1, а.с.229-230). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Олійника Василя Богдановича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. в адміністративній справі № 300/5210/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. в адміністративній справі № 300/5210/23 такою, що втратила чинність. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 19.04.2024р.