Постанова 4824 № 759/17742/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 року місто Київ Справа № 759/17742/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7748/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-головуючий), Мазурик О.Ф., Немировська О.В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року (у складі судді Петренко Н.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року (у складі судді Петренко Н.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку - різниці між фактичним розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту його фізичного зносу з ПДВ та страховим відшкодуванням з ПДВ у розмірі 65 051,73 грн, моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, судового збору у розмірі 1073,60 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 23 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12.09.2022 о 12 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Генерала Наумова, 23, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку № НОМЕР_2 , не надав переваги в русі транспортному засобу BMW, д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася по вул. Г. Наумова та скоїв з ним зіткнення. Обидва транспортні засоби при ДТП отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 10.2 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року у справі №759/12830/22 відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК "Арсенал Страхування", що підтверджується договором страхування (полісом) №206504069 від 26.10.2021, а позивача у ПрАТ СК «ВУСО». За системою прямого врегулювання страховою компанією ПрАТ СК "ВУСО", в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність Позивача, 19.10.2022 останньому було сплачено страхове відшкодування за наслідками ДТП в розмірі 75 397,00 грн. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 32201 від 13.10.2022, виконаного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «BMW I3», р/н НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП, дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ (величина втрати товарної цінності) складає 87 212,74 грн. Вказаним звітом було визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі 155 528,13 грн, що включає вартість ремонтно відновлювальних робіт - 13 429,16 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 17 889,17 грн, а також вартість складових, які підлягають заміні під час ремонту з ПДВ - 124209,80 грн. Таким чином, з відповідача як винної у ДТП особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту його фізичного зносу з ПДВ та страховим відшкодуванням з ПДВ, а саме: 155 528,13 грн (вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням ПДВ) - 90 476,40 грн (сума страхового відшкодування з урахуванням ПДВ (без ПДВ 75397 грн) = 65 051,73 грн. Крім того, станом на день подачі позову транспортний засіб BMW д/н. НОМЕР_3 було частково відремонтовано на суму 94 599,10 грн, з яких: 48 072 грн (витрати на придбання запчастин), 37 000 грн (витрати на ремонтні роботи та фарбування) та 9527,10 грн (дефектування після ДТП для проведення експертизи). При тому згідно калькуляції відновлення транспортного засобу BMW д/н. НОМЕР_3 , наданого АВТ Баварія Київ, вартість послуг по відновленню та вартість запасних частин з ПДВ складає 446 610,60 грн. Також внаслідок вчинення відповідачем правопорушення позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у негативних наслідках немайнового характеру, у пережитому в ДТП переляку, нервовому струсі, моральних стражданнях та переживання в тому числі і за стан свого здоров`я. Через пошкодження транспортного засобу, погіршення його технічного та естетичного стану, позивач та її родина не має можливості користуватись ним та зазнали побутових незручностей, що виникли внаслідок цього. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було обґрунтовано належними та допустимими доказами розмір суми (збитків), яку має відшкодувати заподіювач шкоди. У зв`язку із відмовою у задоволенні вимог про стягнення відшкодування шкоди відмовлено у стягненні моральної шкоди та судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, 01 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко Сергій Миколайович подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. 14 лютого 2024 року, протягом строку на апеляційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко Сергій Миколайович подав через систему «Електронний суд» доповнення до апеляційної скарги, у якому просив скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви представника Відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновок суду про необґрунтованість розміру відшкодування є безпідставним, оскільки звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) від 13.10.2022 за вих. № 32201 (далі - Звіт) визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ у розмірі 155 528,13 грн. Страхове відшкодування сплачено у розмірі 75 397 грн (90 476,4 грн з ПДВ), а тому з Відповідача як винної у ДТП особи підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням з ПДВ у розмірі 65 051,73 грн. Зазначає, що внаслідок вчинення Відповідачем правопорушення Позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у негативних наслідках немайнового характеру, у пережитому в ДТП переляку, нервовому струсі, моральних стражданнях та переживаннях, у тому числі і за стан свого здоров`я, що суд першої інстанції не врахував та безпідставно відмовив у стягненні моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. У частині оскарження додаткового судового рішення посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що Відповідачем не було надано доказів на підтвердження неминучості витрат на правову допомогу, не надано розрахунку таких витрат, а також не було документально підтверджено та доведено зазначених витрат. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 19 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - адвокат Канторіз А.М. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - залишити без змін як такі, що ухваленні з додержанням норм матеріального та процесуального права. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 12.09.2022 о 12 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Генерала Наумова, 23, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку № НОМЕР_2 , не надав переваги в русі транспортному засобу BMW, д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася по вул. Г. Наумова та скоїв з ним зіткнення. Обидва транспортні засоби при ДТП отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 10.2 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується договором страхування (полісом) № 206504069 від 26.10.2021, а позивача у ПрАТ СК «ВУСО», що підтверджується договором страхування (полісом) № 18584892 від 14.07.2022. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «BMW», д/н НОМЕР_3 - належить ОСОБА_3 . Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку, заподіяного власнику т/з «BMW», д/н НОМЕР_3 вартість відновлювального ремонту КТЗ BMW, д/н НОМЕР_3 , визначена за витратним підходом складає 155 528,13 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого КТЗ станом на 12.09.2022 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ складає 87 212,74 грн. ОСОБА_3 було подано заяву ПрАТ «СК «Вусо» про узгодження розміру страхового відшкодування, відповідно до якої було узгоджено суму страхового відшкодуванні у розмірі 75 397,00 грн. Позивачу було виплачено ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування 19.10.2022 у розмірі 75 397,00 грн. Відповідно до квитанції № 63221838 від 30.09.2022 ОСОБА_1 (дружина позивача) сплачено на рахунок ТОВ «АВТ Баварія Київ» за автопослуги 9 527,10 грн(згідно рахунку DВL00005875 від 27.09.2022). Відповідно до платіжної інструкції 0.02746605943.1 від 18.11.2022 позивачем сплачено ТОВ «АВТ Баварія Київ» за запчастини згідно рахунка-фактури № GВL від 15.11.2022 у розмірі 48 072,00 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було обґрунтовано належними та допустимими доказами розмір суми (збитків), яку має відшкодувати заподіювач шкоди. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та звертає увагу на таке. Щодо стягнення різниці між фактичним розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту його фізичного зносу з ПДВ та страховим відшкодуванням з ПДВ Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Згідно з частинами 4, 6 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегією суддів встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2022 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом ДТП, що сталося 12.09.2022 за участю водія ОСОБА_4 , який керував т/з «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 та водія ОСОБА_1 , яка керувала т/з «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 . На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується договором страхування (полісом) № 206504069 від 26.10.2021. Зазначеним полісом встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130 000 грн. 17.10.2022 ОСОБА_3 подав до ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про узгодження розміру страхового відшкодування у розмірі 75 397,00 грн. На проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого майна позивач не наполягав, претензій до страховика після тримання зазначеної суми не матиме. 19.10.2022 ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 як власнику «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 страхове відшкодування у розмірі 75 397,00 грн. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 32201 від 13.10.2022, виконаного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс», вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 155 528,13 грн, що включає вартість ремонтно відновлювальних робіт - 13 429,16 гривень, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 17 889,17 гривень, а також вартість складових, які підлягають заміні під час ремонту з ПДВ - 124 209,80 грн. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Колегія суддів вважає, що погодження ОСОБА_3 розміру страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» у меншому, ніж ліміт відповідальності страховика, розмірі позбавляє його права вимагати від заподіювача шкоди стягнення недоплаченого страхового відшкодування, оскільки такі дії суперечать принципу добросовісності та меті інституту страхування. У випадку незгоди із розміром страхового відшкодування ОСОБА_3 повинен був звертатися із позовом до страховика, вимагаючи відшкодування збитків у максимальному розмірі, що відповідав би ліміту відповідальності страхових за полісом. Разом із цим колегія суддів зауважує, що розмір завданої шкоди (155 528,13 грн) перевищує ліміт відповідальності страховика (130 000 грн), а тому ОСОБА_2 як особа винна у заподіянні такої шкоди повинна відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а саме 25 528,13 грн. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначена за витратним підходом становить 155 528,13 грн, проте суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість розміру суми, яку має відшкодувати заподіювач шкоди, оскільки позивачем обґрунтовано заявлено вимогу до винної у ДТП особи через перевищення розміру завданої шкоди ліміту відповідальності страховика. Разом із цим, позивачем необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення із заподіювача шкоди розміру недоплаченого страхового відшкодування, оскільки потерпілий добровільно відмовився від отримання страхового відшкодування у більшому (максимальному до ліміта відповідальності страховика) розмірі. Щодо моральної шкоди Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. За загальним правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Крім того, практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у подібних категоріях справ визначена презумпція моральної шкоди: у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду). У рішенні в справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (пункт 37 рішення, скарга № 42255/04) від 01.07.2010 ЄСПЛ зазначив: «Суд нагадує свою незмінну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс», тому позивачу не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника розмір моральної шкоди має визначатися судом в межах справедливого розгляду конкретної справи». У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц). Апеляційний суд враховує, що внаслідок ДТП та пошкодження транспортного засобу позивач зазнала душевних страждань, не могла користуватися автомобілем, що створило для неї та членів її сім`ї незручності та змінило звичний спосіб життя (пересування), вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоду в сумі 5 000 грн є розумною та справедливою компенсацією за понесені нею душевні страждання під час ДТП, внаслідок якого був пошкоджений транспортний засіб, не призведе до її безпідставного збагачення та буде достатнім для задоволення її потреб як потерпілої особи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», у якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року у цій справі, то додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року також слід скасувати. Судові витрати Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 43,58 % (30528,13 (сума задоволених позовних вимог) / 70051,73 (ціна позову) * 100 %). Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 1 169,68 грн (1073,6 (судовий збір за подання позову) + 1610,4 (судовий збір за подання апеляційної скарги) = 2684 * 0,4358 (частка задоволених позовних вимог). Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 12 500 грн, у суді апеляційної інстанції - 22 500 грн. Відповідачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн. Колегія суддів враховує, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України). Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, позивачем було подано: 1) договір про надання правової допомоги № 03-07/2023 від 26 липня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гончаренко С.М., у 4 пункті якого встановлено гонорар адвоката у розмірі: 2 500 грн - за підготовку та направлення до ПрАТ «СК «ВУСО» адвокатського запиту щодо отримання належним чином завіреної копії експертизи, яка була проведена на замовлення ПрАТ «СК «ВУСО» по автомобілю BMW і3 державний номер НОМЕР_3 ; 10 000 грн - за вивчення наданих клієнтом доказів, підготовку та подання позовної заяви; 2 500 грн - за участь в одному судовому засіданні у Святошинському районному суді м. Києва; 3 000 грн - за вивчення наданого відповідачем відзиву на позов та додатків до нього, підготовка та направлення до суду відповіді на відзив. 2) акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12 вересня 2023 року, за яким адвокатом надано, а ОСОБА_1 прийнято, послуги з підготовки та направлення адвокатського запиту та позовної заяви на загальну суму 12 500 грн. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, позивачем було додатково подано: 1) додаткову угоду № 1 від 29 січня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 03-07/2023 від 26 липня 2023 року, за якою пункт 4 Договору було доповнено підпунктами 4.1.3. та 4.1.5. такого змісту: 2 500 грн - за участь в одному судовому засіданні в Київському апеляційному суді; 10 000 грн - за правовий аналіз рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2024 по справі № 759/17742/23 та подачу апеляційної скарги відповідно; 2) акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01 лютого 2024 року, за яким адвокатом надано, а ОСОБА_1 прийнято, послуги з правового аналізу рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2024 по справі № 759/17742/23, підготовка та подача апеляційної скарги на вказане рішення на загальну суму 10 000 грн; 3) додаткову угоду № 2 від 09 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги № 03-07/2023 від 26 липня 2023 року, за якою пункт 4 Договору було доповнено підпунктом 4.1.6 такого змісту: 7 500 грн - за правовий аналіз додаткового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2024 по справі № 759/17742/23, підготовка та подача доповненої апеляційної скарги; 4) акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 13 лютого 2024 року, за яким адвокатом надано, а ОСОБА_1 прийнято, послуги з правового аналізу додаткового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2024 по справі № 759/17742/23, підготовки та подачі апеляційної скарги на вказане рішення на загальну суму 7 500 грн. Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався в порядку спрощеного позовного проведення без повідомлення (виклику) сторін, а в апеляційній інстанції - в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а тому судові засідання по справі не проводилися. Крім цього, відповіді на відзив на позовну заяву в матеріалах справи не міститься. За таких обставин, документально підтвердженими залишаються витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн у суді першої інстанції та 17 500 грн у суді апеляційної інстанції, які має понести позивач. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відповідачем було подано: 1) договір про надання правової допомоги № 2310/23 від 23 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Канторізом А.М. у 4 пункті якого встановлено гонорар адвоката у розмірі 20 000 грн; 2) акт приймання-передачі наданих послуг від 26 січня 2024 року, за яким адвокатом надано, а ОСОБА_2 прийнято, послуги на загальну суму 20 000 грн, що складаються з: - первинної консультації Клієнта та надання роз`яснень з правових питань; - аналізу позовної заяви ОСОБА_1 ; - складення та відправлення адвокатського запиту; - аналізу судової практики у подібних правовідносинах; - консультації Клієнта про порядок та перспективи розгляду справи № 759/17742/23; - складення відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 ; - підготовки пакетів документів (відзиву із додатками) їх друк, копіювання; - надсилання пакету документів (відзиву із додатками) іншим учасникам справи та суду; - складення та подання клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача. 3) квитанцію № 1 від 26 січня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_5 20 000 грн за договором про надання правової допомоги № 2310/23 від 23 жовтня 2023 року. Вимог про відшкодування витрат та правничу допомогу в апеляційному суді відповідачем не заявлено. Таким чином, документально підтвердженими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн у суді першої інстанції, які поніс відповідач. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зроблено висновок, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Відповідачем не заявлялося клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача ні у відзиві на позовну заяву, ні у відзиві на апеляційну скаргу, а тому апеляційний суд вважає обґрунтованими загальні витрати позивача, які вона має понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 30 000 грн. Заперечуючи проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу Відповідача, Позивач в апеляційній скарзі вказує, що Відповідачем не було надано доказів на підтвердження неминучості витрат на правову допомогу, не надано розрахунку таких витрат, а також не було документально підтверджено та доведено зазначених витрат. Колегія суддів відхиляє такі доводи як безпідставні, оскільки апеляційним переглядом встановлено документальне підтвердження зазначених витрат, їх неминучість через необхідність захищатися від пред`явленого позову та співмірність, з огляду на заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу, ціну позову та обсяг вчиненим адвокатом дій, а тому апеляційний суд вважає обґрунтованими загальні витрати Відповідача, які він поніс у зв`язку із розглядом справи у розмірі 20 000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 074 грн (30000 * 0,4358); з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 284 грн (20000 * 0,5642). Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд зобов`язує відповідача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю у сумі 1 790 грн стороні позивача як витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 25 528 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 13 копійок; - моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень); - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 790 (тисяча сімсот дев`яносто) гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 169 (тисяча сто шістдесят дев`ять) гривень 68 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 Суддя-доповідачО.В. Желепа Судді:О. Ф. Мазурик О. В. Немировська