Постанова 4811 № 464/6116/22

Справа № 464/6116/22 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О. Провадження № 22-ц/811/3693/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ПрАТ «Львівобленерго» Гавенка О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 листопада 2023 року, - ВСТАНОВИВ: у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії РЕВ/ВРПС ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» у формі протоколу № 13561 від 15 березня 2022 року щодо розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії для населення №13561 від 15 лютого 2022 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому в липні 2016 року проведено заміну приладу обліку електроенергії, а прилад обліку опломбовано та складено акт збереження приладу обліку та пломб № 0253868 і зазначено особовий рахунок № НОМЕР_1 . Стверджує, що отримав протокол засідання комісії ВРПС ЛНЕМ ПрАТ «Львівобленерго» № 13561 від 15 березня 2022 року, яким встановлено самовільне підключення його будинку до електромереж без виконання технічних умов, складений на підставі акту про порушення № 13561. Зазначає, що вищезазначений протокол та акт про порушення № 13561 є неправомірними, а викладені у них обставини не відповідають дійсності, у зв`язку з чим він звертався до ПрАТ «Львівобленерго» зв вимогою про їх перегляд, однак така не була задоволена. Вказує, що внаслідок визначення обсягу недоврахованої електроенергії йому неправомірно нараховано заборгованість в розмірі 90973,36 грн., чим порушено його права, а крім того, існує ризик припинення електропостачання. Вважає, що вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації має розглядатися судом як вимога про визнання недійсним акта постачальника електричної енергії. З наведених підстав просить визнати недійним і скасувати рішення комісії РЕВ/ВРПС ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» у формі протоколу № 13561 від 15 березня 2022 року щодо розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії для населення №13561 від 15 лютого 2022 року. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «Львівобленерго» існують договірні правовідносини щодо постачання електричної енергії на підставі договору про постачання універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на основі типового договору, форма якого затверджується регулятором, а акцептуванням договору є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, факт споживання електричної енергії, тому висновки суду першої інстанції про відсутність між сторонами договору про надання послуг є помилковими. Зазначає, що фактичне споживання електричної енергії та наявність особового рахунку свідчать про фактичне приєднання споживача до умов договору. Вважає, що оператор системи зобов`язаний укласти договори про постачання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи, а факт відсутності фізично підписаного договору не може бути підставою для позбавлення користувача житлового приміщення права отримувати комунальні послуги. Вказує, що визнає факт споживання 29 кВт електричної енергії у період з 29 липня 2016 року по 15 лютого 2022 року, що підтверджується показниками засобу обліку, а саме, лічильником №А3945908, та погоджується сплатити заборгованість за фактично спожиту електричну енергію. Наголошує, що актом № 0253868 від 29 липня 2016 року, складеним працівником ПрАТ «Львівобленерго», підтверджується відсутність самовільного підключення електричної проводки до електричної мережі оператора системи. Звертає увагу, що самостійно звертався до ПрАТ «Львівобленерго» щодо встановлення обставин ненадходження рахунків на оплату спожитої електроенергії, що свідчить, на його думку, про добросовісну поведінку споживача житлово-комунальних послуг, в той час як неправомірне нарахування заборгованості свідчить про недобросовісність дій відповідача. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ПрАТ «Львівобленерго» Гавенка О.Б. щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підстав відсутності порушення прав та законних інтересів позивача, яким, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами підставності позовних вимог, не надано належних та допустимих доказів на спростування акта про порушення ПРРЕЕ рішення комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ та розміру вартості позаоблікового споживання електричної енергії. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Як унормовано статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до пункту 84 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про ринок електричної енергії» основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою регулятором. У відповідності до частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу. Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. До правопорушень на ринку електричної енергії, зокрема відносяться крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку ч.1 ст.77 ЗУ «Про ринок електричної енергії». Згідно з пунктом 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача (підпункт 20 пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ). Самовільне підключення з порушенням схеми обліку - несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі за схемою, не передбаченою проєктними рішеннями та/або договором з оператором системи, та/або без укладення договору з оператором системи (пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ). Згідно з підпунктом 3 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення споживачем цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Відповідно до пункту 8.2.4 глави 8.2 розділу VIII ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором. За змістом пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VIII ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача. У разі відмови споживача або представника споживача підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням. Згідно з пунктом 8.2.6 глави 8.2 розділу VІІІ ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Оператор системи повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення, в якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність споживача; перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. Судом першої інстанції встановлено, що у акті про порушення за № 13561 від 15 лютого 2022 року констатовано, що споживачем ОСОБА_1 порушено п.п.6 п.8.4.2, п.1.2.1, п.2.3.3, п.7.6, п.8.2.4, п.8.2.5, п.п.1 п.5.5.5 ПРРЕЕ шляхом самовільного підключення проводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку, а саме підключення проводів (кабель 2х6 мм?) на лінію електропередач для підключення будинку без виконання ТУ, оформлення особового рахунку, підключення однофазне. Даним актом, складеним уповноваженими представниками відповідача, зафіксовано зміст виявленого порушення, із схемою порушення ПРРЕЕ та проведеною фото фіксацією, у ньому міститься підпис споживача позивача про ознайомленням із змістом акта із висловленими зауваженнями. З огляду на викладене акт про порушення складено у відповідності до Правил роздрібного ринку електричної енергії. Споживач ОСОБА_1 в акті про порушення зазначив свої зауваження, а саме, просив взяти до уваги, що дане підключення електричної енергії до будинку було здійснене діючим електриком села Гаї. Такі зауваження споживача свідчать про те, що він фактично не заперечував підключення електричної енергії до житлового будинку, визнав цю обставину. 15 березня 2022 року на підставі акта про порушення комісією ВРПС ЛМЕМ відповідача з розгляд актів про порушення, прийнято рішення, оформлене протоколом від № 13561, визначено обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ на підставі п.п.6 п.8.4.2, п.8.4.7, п.8.4.8, п.8.4.13 ПРРЕЕ, нараховано суму необлікованої електричної енергії у розмірі 90 973,36 грн, згідно з відповідним розрахунком. Позивач був присутній на засіданні комісії та висловив своє ставлення до прийнятного рішення, що свідчить про дотримання комісією порядку розгляду актів про порушення ПРРЕЕ. Судом першої інстанції надано оцінку долученому позивачем акту збереження приладу обліку та пломб за № 0253868 від 29 липня 2016 року, складеного ОСОБА_3 , (контролером енергонагляду). Суд зазначив, що на момент складення даного акту діяли Закон України «Про електроенергетику» та Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою КМУ № 1357 від 26 липня199 року. Законом України «Про електроенергетику» визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку (Правила користування електричною енергією для населення). Судом взято до уваги твердження відповідача про те, що з позивачем не існувало договірних відносин з постачання електричної енергії, позивач не звертався із письмовою заявою для укладення договору про користування електричною енергією та такий договір не укладався, не проводилося заміни чи встановлення позивачу приладу обліку та жодних актів не складалося, також не проводилося нарахування позивачу на підставі показів засобу обліку і не виписувалися для оплати жодні платіжні документи або рахунки за спожиту електричну енергію, позивачем не здійснювалося ніяких розрахунків за спожиту електричну енергію на підставі показів засобу обліку, ним не проводилося жодної оплати спожитої електричної енергії та не здійснювалося інших платежів на рахунок ПрАТ «Львівобленерго» або ТзОВ «Львівенергозбут». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно зазначив, що вищезазначені обставини позивачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, належними та допустимими доказами не спростовано, а сам по собі акт збереження приладу обліку та пломб за фактичних обставин не спростовує аргументованих тверджень відповідача та не є достатнім доказом правомірності користування електричною енергією. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів правомірного підключення належного йому на праві власності житлового будинку до електропостачання. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20). Аналізуючи наведене вище у своїй сукупності, позивачем усупереч своєму процесуальному обов`язку, не доведено підставності позовних вимог, не надано належних та допустимих доказів на спростування акту про порушення, рішення комісії з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 15.03.2022 року, та розміру вартості позаоблікового споживання електричної енергії, що свідчить про відсутність порушення цивільних прав позивача, які б піддягали захисту в судовому порядку, що є підставою для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 18.04.2024 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк