Постанова 4824 № 753/13793/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №753/13793/22 Головуючий у 1 інстанції: Кулик С.В. Провадження №22-ц/824/607/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 09 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., при секретарі Василенко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний концерн «Укроборонпром», про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку. 28 грудня 2022 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якому з урахуванням первісного позову просив суд змінити предмет позову, визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» від 31 жовтня 2022 року №79-ОС «Про відсторонення від роботи», визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НТК «Імпульс» від 19 грудня 2022 року №95-ОС «Про внесення змін до Наказу №79-ОС від 31 жовтня 2022 року» про призупинення виплати заробітної плати, стягнути з ДП «НТК Імпульс» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 20 грудня 2022 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08.08.2022 наказом державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" за №69-ОС позивача було призначено на посаду заступника генерального директора з безпеки підприємства. 31 жовтня 2022 року, позивача ознайомлено з наказом за №79-ОС про відсторонення його від роботи на підставі висновку за результатами проведення службової перевірки достовірності змісту доповідної записки від 05 жовтня 2022 року, заступника генерального директора з безпеки підприємства ОСОБА_1 від 26 жовтня 2022 року, згідно з яким позивач притягується до дисциплінарної відповідальності і відстороняється від виконання повноважень за займаною посадою. При ознайомленні з наказом його не було ознайомлено з висновком за результатами проведення службової перевірки. Про проведення службової перевірки і притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача не повідомляли, письмових пояснень не відбирали. Наказом №95-ОС від 19 грудня 2022 року було припинено виплату припинити виплату заробітної плати заступнику генерального директора з безпеки ОСОБА_1 з 20 грудня 2022 року. Вказаний наказ є похідним та нерозривно пов`язаним з оспорюваним наказом №79-ОС від 31 жовтня 2022 року. Вважає оспорюванні накази не законними. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними накази Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» від 31 жовтня 2022 року № 79-ОС «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та від 19 грудня 2022 року № 95-ОС «Про внесення змін до Наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року». Стягнуто з державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2022 року по 12 січня 2023 року у розмірі 22918,50 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави відсторонення позивача від роботи, які зазначені в наказі №79-ОС від 31 жовтня 2022 року, прямо не підпадають під ті підстави, які визначені ст. 43 КЗпП України, для відсторонення працівників від роботи, а доводи представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин «Порядку проведення службового розслідування», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000, переконливі, проте відсторонення від роботи на підставі вказаного Порядку допускається саме на період проведення службового розслідування, а стосовно позивача проводилась службова перевірка. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року, 29 серпня 2023 року Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Імпульс» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції невірно ототожнив складення висновку комісії за результатами службової перевірки та дату завершення самого службового розслідування щодо працівника. Вважає, що комісія дійшла до висновку про наявність передбачених законодавством України підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст. 147-149 КЗпПУ, а саме - звільнення заступника Генерального директора з безпеки Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» ОСОБА_1 із займаною ним посади на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпПУ. Вважає, що на правовідносини сторін у даній справі щодо проведення службового розслідування та відсторонення працівника від виконання службових обов`язків на час такого розслідування поширюється положення Постанови Кабінету Міністрів України №950 від 13 червня 2000 року, якою затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції», прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зазначило, що неправильно ототожнювати момент складення акту/висновку за результатами службового розслідування з моментом завершення такого розслідування, оскільки п. 14 Порядку чітко вказує, що до строку службового розслідування також входить і строк прийняття рішення керівником органу/суб?єктом призначення за результатами розгляду такого акту/висновку. Посилалось на ст. 46 КЗпПУ, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається і в інших випадках, передбаченим законодавством, де таким випадком є проведення службового розслідування щодо працівника на підставі Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13 червня 2000 р. Зазначило, що зміна предмету позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, а одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Накази, які є предметом оскарження втратили свою чинність, оскільки були скасовані підприємством наказом №3 від 16 січня 2023 року у зв?язку із їх фактичним виконанням та звільненням з роботи ОСОБА_1 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 9 січня 2024 року позивач - ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 8 квітня 2024 року представник ДП «НТК «Імпульс» - Пустовий М.В. направив в системі електронного суду письмові пояснення по справі, де просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник третьої особи - АТ «Українська оборонна промисловість», в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 2 квітня 2024 року ОСОБА_1 на електронну адресу суду направив заяву з проханням розглядати справу без його участі. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року підлягає частковому задоволенню. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2022 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника генерального директора ДП «НТК «Імпульс» з безпеки з 09.08.2022 з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі наказу за №69-ОС. Наказом №79-ОС від 31.10.2022 ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» Кравченко М.В. з 01.11.2022 до моменту прийняття рішення Державним концерном «Укроборонпром», щодо його звільнення. Наказом №95-ОС від 19.12.2022 «Про внесення змін до наказу №79-ОС від 31.10.2022 було припинено виплату заробітної плати заступнику генерального директора з безпеки ОСОБА_1 з 20.12.2022. Наказом №1-ОС від 12.01.2023 ОСОБА_1 , заступника генерального директора з безпеки, було звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступником керівника підприємства, п.1 ст. 41 КЗпП України. Бухгалтерському відділу наказано виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за дев`ять календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки. Згідно зі статутом Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 30.01.2018 №31, управління підприємством здійснюється його керівником, який підзвітний концерну. Керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади концерном. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції концерну. Керівник підприємства несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені статутом; формує адміністрацію підприємства, за погодженням з концерном призначає та звільняє своїх заступників, а також посадових осіб, які за своїми функціональними обов`язками заміщують керівника підприємства у разі його тимчасової відсутності; видає в межах своєї компетенції накази та доручення; застосовує заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників підприємства. Відповідно до контракту №2к/22 від 25.04.2022, укладеного між ДК «Укроборонпром» в особі генерального директора ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_3 було призначено на посаду генерального директора ДП «НТК «Імпульс» на строк з 25.04.2022 по 24.04.2023. Зі змісту наказу по ДП «НТК «Імпульс» №3 від 16.01.2023 «Про скасування наказів», вбачається, що було скасовано накази №79-ОС від 31.10.2022 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та №95-ОС від 19.12.2022 «Про внесення змін до наказу №79-ОС у зв`язку з їх фактичним виконанням та прийняттям наказу від 12.01.2023 №1-ОС «Про звільнення з роботи». Наказом № 47 від 06.10.2022 «Про проведення службової перевірки» на підприємстві було призначено комісію з числа співробітників підприємства які проводили службову перевірку з метою перевірки достовірності змісту доповідної записки заступника генерального директора з безпеки ОСОБА_1 від 05.10.2022. За результатами проведення службової перевірки комісія дійшла висновку про наявність передбачених законордавством України підстав для притягнення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК Імпульс» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в порядку передбаченому ст.ст. 147-149 КЗпП України, а саме звільнення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК Імпульс» ОСОБА_1 із займаної ним посади на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Зі змісту акту про відмову працівника від ознайомлення з висновком за результатами проведення службової перевірки від 26.10.2022, встановлено, що заступник генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та отримання копії і надання пояснень по суті висновку від 26.10.2022 за результатами проведення службової перевірки. Згідно акту про неможливість вручення працівнику копії наказу про припинення нарахування та виплати заробітної плати від 19.12.2022, актом засвідчено факт неможливості вручення копії та ознайомлення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» Кравченко М.В. з наказом ДП «НТК «Імпульс» № 95-ОС від 19.12.2022, оскільки ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав, а за місцем проживання двері ніхто не відкрив. Відповідно до заяви генерального директора ДП «НТК «Імпульс» 16.05.2023, на адресу суду, за час роботи на посаді заступника генерального директора з безпеки ОСОБА_1 неодноразово намагався отримати інформацію з обмеженим доступом щодо ходу виконання підприємством оборонного замовлення, стану охорони ДП «НТК «Імпульс», не маючи при цьому доступу до державної таємниці. Такі дії ОСОБА_1 вказують на недбале ставлення до вимог законодавства, що регулює обіг інформації з обмеженим доступом та створювало загрозу витоку службової та секретної інформації. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи, нормам матеріального права, що регулює правовідносини сторін та висновкам Верховного Суду у аналогічних справах. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Постанова № 950 в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного розпорядження). У пункті 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), затвердженого Постановою № 950, передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: - у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; - у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; - на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; - з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу). За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Відповідно до пункту 2 Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування. Згідно з пунктом 3 Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Відповідно до пункту 4 Порядку службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу. Колегія суддів звертає увагу, що правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України, де зазначено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тобто працівник не звільнений з роботи, а лише тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку. Відсторонення не має на меті покарання працівника, це особливий тимчасовий захід, що має попереджувальний характер. Воно триває або до встановлення юридичного факту, зазначеного в законі, або до припинення обставин, що призвели до відсторонення, або до вирішення питання про подальшу долю відстороненого працівника. За своєю суттю відсторонення від роботи є попереджувальним заходом, який застосовується роботодавцем для запобігання настанню негативних наслідків. За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом. Колегія суддів встановила що наказом № 3 від 16.01.2023 "Про скасування наказів ДП "НТК Імпульс" було визнано такими, що втратили чинність та скасовано накази підприємства №79-ОС від 31.10.2023, про відсторонення від виконання повноважень ОСОБА_1 та №95-ОС від 19.12.2022 про внесення змін до попереднього наказу, у зв`язку з їх фактичним виконанням та прийняттям наказу від 12.01.2023 "Про звільнення з роботи". Оскільки оскаржувані позивачем накази визнані такими, що втратили чинність та скасовано то предмет оскарження фактично відсутній. Суд першої інстанції зазначені обставини не з'ясував та не перевірив, в результаті чого прийшов до помилкового висновку про задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосуванні відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» задовольнити. РішенняДарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (вул. Горлівська, 226/228, м. Київ, 02121, ЄДРПОУ 14307765) судовий збір сплачений за розгляд справи в апеляційної інстанцій у розмірі 1488,60 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко