Постанова Волинський апеляційний суд № 158/1854/22

Справа № 158/1854/22 Провадження № 22-з/802/25/24 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 квітня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Трикош Н. І., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Луцької міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Грудзевич Тетяна Олександрівна про визнання недійсним рішення в частині приватизації земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та визнання недійсним договору дарування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2023 року та апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою представником Сорокопудом Миколою Олександровичем , на додаткове рішення від 20 грудня 2023 року В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 02 вересня 2022 року звернувся в суд з позовом про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, державного акту на землю, договору дарування земельної ділянки. Просив визнати недійсними рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів № 10 від 14 листопада 1996 року в частині приватизації земельної ділянки на ОСОБА_6 , державний акт на право власності на землю серії ІV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області від 11 листопада 1997 року на ОСОБА_6 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності № 490, а також визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 06 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Грудзевич Т. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1228. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням суду від 20 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою, в сумі 5000 грн. Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду від 27 листопада 2023 року в цій справі. Просив скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2023 року в цій справі та нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 через свого представника Сорокопуда М. О. подала апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 20 грудня 2023 року в цій справі. Просила додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2023 року в цій справі змінити, стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 20 000 грн понесених судових витрат. Постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2023 року в цій справі залишено без змін. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником Сорокопудом М. О. , задоволено частково. Додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2023 року в цій справі змінено, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач ОСОБА_1 08 квітня 2024 року подала до Волинського апеляційного суду заяву про винесення додаткового рішення у цій справі. Заява мотивована тим, що під час ухвалення постанови від 04 квітня 2024 року не здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу заявлено про стягнення таких витрат у розмірі 10 00 грн. Вказує, що витрати, які вона понесла є реальними, доведеними та підтверджуються належними доказами. Просила ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з позивача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10 000 грн судових витрат, понесених у зв`язку із наданням правової допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до апеляційного суду не надходили. Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Таким чином питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись в порядку, передбаченому для ухвалення додаткового рішення. За ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У суду немає необхідності викликати учасників справи в судове засідання для вирішення даного питання. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вивчивши заяву позивача та матеріали справи суд дійшов висновку, що заява позивача про винесення додаткового рішення підлягає до задоволення. Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до Договору про надання правової допомоги адвокатом від 12 жовтня 2022 року, адвокат Сорокопуд М. О. зобов`язався надати замовнику ОСОБА_1 консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів останньої в судових інстанціях по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про скасування рішення, акту та визнання недійсним договору дарування (справа № 158/1854/22). За додатковим договором від 20 січня 2024 року сторони домовилися, що під час апеляційного розгляду справи у Волинському апеляційному суді адвокат зобов`язується виконати попередній об`єм послуг: ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими матеріалами, підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та складання апеляційної скарги на додаткове рішення суду; участь у судових засіданнях Волинського апеляційного суду. Розмір гонорару адвоката сторони визначили у сумі 10 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача Сорокопуд М. О. заявив попередню суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Докази понесення таких витрат надано відповідачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, після ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційних скарг сторін. До заяви про ухвалення додаткового рішення приєднано акт виконаних робіт від 05 квітня 2024 року, згідно якого на виконання вищезазначених послуг на суму 10 00 грн адвокат витратив 10,5 год (в тому числі участь у судових засіданнях 07 березня 2024 року, 26 березня 2024 року, 04 квітня 2024 року). Підписанням цього акту сторони засвідчили, що послуги надані належним чином. Відповідно до оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру № 20/01/24, ОСОБА_1 20 січня 2024 року сплатила адвокату Сорокопуду М. О. 10 000 грн за договором від 12 жовтня 2022 року і додатковим договором від 20 січня 2024 року. Колегія суддів ураховує, що у відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача вказано виключно розмір очікуваної суми витрат на професійну правничу допомогу, однак не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат. Крім того, доводи, що містяться у відзиві на апеляційну скаргу позивача, та доводи, що містяться у відзиві на позовну заяву, є частково тотожними (постанова Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18). Виходячи з розрахунку судових витрат, виконаних робіт, змісту договору, розміру сплачених коштів, колегія суддів вважає за необхідне заяву відповідача задовольнити частково, стягнути з позивача в її користь 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд в складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у цій справі та задоволення заяви відповідача. Керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 381, 382, 384, частиною 5 статті 268 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Заяву відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з позивача ОСОБА_2 в користь відповідача ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий - суддя Судді