Постанова 4801 № 149/464/24

Справа № 149/464/24 Провадження № 22-ц/801/931/2024 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 рокуСправа № 149/464/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання Литвина С. С., учасники справи: заявник (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», заінтересована особа (боржник) ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Хмільницький відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 149/464/24 за апеляційною скаргою Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року, постановлену у складі судді Гончарук-Аліфанової О. Ю. у залі суду, повний текст якої складено 11 березня 2024 року, встановив: Короткий зміст вимог У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі ТОВ «Спектрум Ессетс») звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ)) Вторук Д. В., заінтересована особа ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-1339/2009 позов ВАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра» 71 230 доларів 26 центів США, що станом на 25 вересня 2009 року становить 570 326,43 грн боргу за договором кредиту, 1 708,50 грн компенсаційних витрат на сплату судового збору та 120 грн компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 572 154,93 грн. На виконання указаного рішення, 21 січня 2001 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання. Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 вересня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-1339/2009, а саме стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «Спектрум Ессетс». Постановою головного державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Вторук Д. В. від 17 січня 2024 року указане виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Товариство вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є незаконною, оскільки рішення суду виконане не в повному обсязі. Посилаючись на ці обставини ТОВ «Спектрум Ессетс» просило суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Вторук Д. В. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 72875134; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17 січня 2024 року у виконавчому провадженні № 72875134. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року скаргу задоволено. Визнано дії державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 72875134 неправомірними. Скасовано постанову державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Вторук Д. В. від 17 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 72875134. Ухвала суду мотивована тим, що: провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-1339/2009 стягнуто борг в іноземній валюті; фактичним виконанням рішення є перерахування стягувачу суми боргу в іноземній валюті, визначеній судовим рішенням, або її еквіваленту у гривні на дату здійснення платежу; сплата боргу у розмірі гривневого еквіваленту, визначеного станом на день ухвалення рішення, не може вважатися його належним виконанням; державний виконавець не в повній мірі перевірила факт повного виконання рішення суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2023 року Хмільницький ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати й постановити нову про відмову у задоволенні скарги. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності доказів підтвердження повноважень Віктора Деркача на представництво інтересів Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) у Вінницькому апеляційному суді та несплати судового збору. 25 березня 2024 року на виконання вимог ухвали заявником подано докази на підтвердження його повноважень та квитанцію про оплату судового збору. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду на 18 квітня 2024 року о 09:20 год з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; у наявних в матеріалах виконавчого провадження документах указано суму стягнення у гривнях, а саме 572 154,93 грн; постанова про відкриття виконавчого провадження № 72875134 щодо стягнення суми боргу в розмірі 572 154,93 грн сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась; при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року у справі № 2-1339/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра» 71 230 доларів 26 центів США, що станом на 25 вересня 2009 року становить 570 326,43 грн боргу за договором кредиту, 1 708,50 грн компенсаційних витрат на сплату судового збору та 120 грн компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 572 154,93 грн. На виконання указаного рішення, 21 січня 2001 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист. Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 вересня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-1339/2009, а саме стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «Спектрум Ессетс». 20 вересня 2023 року ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулось до Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) з заявою про відкриття виконавчого провадження. 26 вересня 2023 року головним державним виконавцем Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Вторук Д. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72875134 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь (ВАТ «КБ «Надра») ТОВ «Спектрум Ессетс» 71 230 доларів 26 центів США, що станом на 25 вересня 2009 року становить 570 326,43 грн боргу за договором кредиту, 1 708,50 грн компенсаційних витрат на сплату судового збору та 120 грн компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 572 154,93 грн. 16 січня 2024 року на рахунок стягувача зараховано 572 154,93 грн, сплачених боржником ОСОБА_2 . Постановою головного державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Вторук Д. В. від 17 січня 2024 року виконавче провадження № 72875134 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з частиною третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній з сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40). Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року). У справі «Фуклев проти України» (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ указав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція України не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому, як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № № 2-710/11. Відтак, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, однак, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника. Матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом № 2-1339, виданим 21 січня 2010 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області на підставі рішення цього ж суду від 29 грудня 2009 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра» 71 230 доларів 26 центів США, що станом на 25 вересня 2009 року становить 570 326,43 грн боргу за договором кредиту, 1 708,50 грн компенсаційних витрат на сплату судового збору та 120 грн компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 572 154,93 грн. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14 зроблено висновок, що: «у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що: «зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні». Ухвалюючи рішення у справі, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню в іноземній валюті з зазначенням її еквівалента у гривні на час ухвалення рішення. Оскільки судом було ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, то стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржників існує обов`язок виконати зобов`язання в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України - гривні. Тому факт перерахування 16 січня 2024 року на рахунок ТОВ «Спектрум Ессетс» коштів у сумі 572 154,93 грн не може свідчити про фактичне виконання у повному обсязі рішення суду, яким було стягнуто заборгованість в іноземній валюті. Іншого порядку стягнення заборгованості у судовому рішенні судом не встановлено. Оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США, то державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, виявивши у боржника кошти у гривнях мав дати доручення про купівлю валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому - спрямувати ці кошти на рахунок стягувача. Установивши, що боржником не було надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості у повному обсязі й, відповідно, такі докази відсутні в матеріалах виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження діяла помилково, оскільки не в повній мірі перевірила факт повного фактичного виконання рішення суду. Отже, у державного виконавця були відсутні законодавчо мотивовані підстави для винесення постанови від 17 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 72875134 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Вторук Д. В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 72875134 та задоволення скарги. Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за заявником. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення. Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за заявником. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Світлана КОПАНИЧУК Віталій ОНІЩУК