Постанова 4813 № 501/1672/22

Номер провадження: 22-ц/813/4082/24 Справа № 501/1672/22 Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Кострицького В.В., Коновалової В.А. за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працювала в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді провідного програміста відділу комп`ютерних технологій Служби інформаційних технологій. Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» №116/О-2 від 30 травня 2022 року позивачку було звільнено з цієї посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що є незаконним, оскільки: не доведено законності змін в організації і праці шляхом скорочення чисельності працівників ДП «МТП «Чорноморськ»; не отримано згоду на звільнення від профспілкової організації; відповідачем не виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування, при цьому не запропоновано всі наявні вакантні посади, що відповідають її кваліфікаційному рівню протягом періоду звільнення; при звільненні було порушено її переважне право на залишенні на роботі, тому ОСОБА_1 просила визнати протиправним і скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» В. Е. Волошина № 116/О-2 про припинення трудового договору від 30 травня 2022 року, про її звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на роботі на відповідній посаді у ДП «МТП «Чорноморськ»; стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 травня 2022 року до дня винесення судового рішення у справі, виходячи з розміру середньоденного заробітку; стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» витрати на професійну правничу допомогу. У поданій до суду 11 квітня 2023 року заяві про збільшення позовних вимог представник позивачки просила суд, стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 31 травня 2022 року по 11 квітня 2023 року, у загальній сумі 228 761, 52 грн, а також понесені позивачкою витрати на правову допомогу в розмірі 17 600 грн. У заяві про збільшення позовних вимог, поданої до суду 25 квітня 2023 року, представник позивачки просила стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 31 травня 2022 року по 25 квітня 2023 року, у сумі 243 253, 20 грн, та понесені останньою судові витрати на правову допомогу в розмірі 17600 грн. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. В апеляційній скарзі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просило скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування судом норм матеріального права, зазначаючи про те, що 29 березня 2022 року позивачку було повідомлено про майбутнє вивільнення та запропоновано надати письмову згоду на переведення на одну із наявних вакантних посад за списком, що наданий суду (перелік робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту станом на 29 березня 2022 року). Також, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі, скаржник зауважив, що вимоги про стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» витрат на правничу допомогу є повністю необґрунтованими, а розмір цих витрат, який заявлений позивачкою, що стягнутий судом, є явно не співмірним із складністю справи. На підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, представником останньої адвокатом Латій О.В. надано витяг з Договору про надання правової допомоги № 574 від 28 червня 2022 року та квитанція до прибуткового касового ордера на суму 17 600 грн, водночас не надано детального опису робіт (наданих послуг), не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року змінено в частині мотивування. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишено без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін щодо стягнення судових витрат скасовано та в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду. Скасовуючи постанову апеляційного суду в вказаній вище частині, касаційний суд виходив з того, що апеляційний суд не переглянув рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, попри те, що в доводах апеляційної скарги відповідача містилося посилання на те, що такі витрати не були обґрунтовані та підтверджені. У судовому засіданні представник позивачки адвокат Латій О.В. вважала, що апеляційна скарга відповідача у вказаній вище частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції від 25 квітня 2023 року у частині стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 600 грн є законним. Інші учасники справи будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Отже предметом апеляційного перегляду, є рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року в частині стягнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 600 грн. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду у вказаній вище частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача в частині незгоди з рішенням суду про стягнення на користь позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, з огляду на таке. Ухвалюючи рішення у вказаній вище частині, суд першої інстанції вважав доведеними понесені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, у сумі 17 600 грн, що підтверджується наданою стороною позивачки квитанцією, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача цих судових витрат у вказаному розмірі. Перевіривши матеріали справи, в межах апеляційного перегляду, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги відповідача стосовно недоведеності стороною позивачки понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, які суд безпідставно вважав доведеними, виходячи з такого. Так, частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Проте, з матеріалів справи убачається, що протягом розгляду судом першої інстанції цієї справи позивачкою, у порушення вимог ст.ст.76-81 ЦПК України, не було надано суду належних доказів на підтвердження розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення. Отже розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19). Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Так, з долученої до позовної заяви копії витягу з договору про надання правової допомоги №574 від 28 червня 2022 року, що міститься у т.1 на а.с. 43, розмір гонорару адвоката не урегульовано, а з наданого позивачкою розрахунку попередніх витрат на загальну суму 17 600 грн також неможливо встановити чи такі є погодженою між адвокатом та клієнтом фіксованою сумою гонорару чи складаються з вартості витрат часу адвоката на окремі надані клієнту правові послуги (т.1 а.с.40). Колегія суддів також зауважує, що представник позивачки адвокат - Латій О.В. під час розгляду судом справи зверталась до суду із заявами про збільшення позовних вимог, у яких також просила стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 600 грн (т.1 а.с.135-140, 145-149) та приймала участь у судових засіданнях (т.1 а.с.82-83,141-142,156-157), проте ані до вказаних заяв, ані у судових засіданнях адвокат не надала суду ані повного тексту договору, у якому б визначався порядок обрахунку розміру гонорару адвоката та його розмір, ані належного розрахунку таких витрат. Окрім того, попри отримання адвокатом Латій О.В., принаймні 01 серпня 2023 року у Електронному Суді, копії апеляційної скарги ДП «МТП «Чорноморськ», у якій відповідачем зазначалось, зокрема, про незгоду з висновками суду щодо наявності підстав для відшкодування судових витрат понесених позивачкою на професійну правничу допомогу, через недоведеність заявленого позивачкою розміру таких витрат, протягом апеляційного перегляду справи, а також у касаційному порядку, представник позивачки адвокат Латій О.В. на спростування певних доводів відповідача щодо необґрунтованості вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу також не надала суду жодних доказів. У постанові від 14 грудня 2021 року справі № 922/676/21 Верховним Судом окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Ураховуючи викладене колегія суддів не приймає надану адвокатом Латій О.В. у судовому засіданні апеляційного суду 26 березня 2024 року копію повного тексту договору про надання правової допомоги №574 від 28 червня 2022 року, оскільки такий договір не надався суду першої інстанції (протягом майже трьох років), а несвоєчасність його подання представником позивачки адвокатом Латій О.В. не була обґрунтована жодним чином. У постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Тож, зважаючи на відсутність у матеріалах справи на час ухвалення судом рішення, зокрема у частині, що є предметом апеляційного перегляду, належних та достатніх, у розумінні ст.ст. 77,80 ЦПК України, доказів щодо погодження ОСОБА_1 та адвокатом Латій О.В. вартості послуг з надання професійної правничої допомоги, саме у розмірі 17 600 грн, позбавило відповідача можливості належним чином підготуватися до спростування таких витрат, які він вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, а суд можливості пересвідчитись в обґрунтованості заявленого позивачкою їх розміру на час вирішення судом справи, тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 17 600 грн у відшкодування понесених останньою судових витрат на професійну правничу допомогу, і доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції у вказаній вище частині та відмову в задоволенні таких вимог позивачки, з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.2, 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст.367, 374,376 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в частині витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року у частині стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 600 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький В.А. Коновалова