Постанова Київський апеляційний суд № 759/6962/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/796/2024 Справа № 759/6962/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Шум Л.М. в м. Київ у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевська 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У квітні 2023 року позивач ОСББ «Олевська 3» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на його користь 9232,20 грн. Збільшивши позовні вимоги в жовтні 2023 року, просив стягнути з відповідача на його користь 12354,20 грн. (а. с. 60 - 63). Позов мотивував тим, що в будинках за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано ОСББ «Олевська 3», яке з 2019 року самостійно здійснює управління, утримання будинку та прибудинкової території. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , та однією зі співвласників утвореного ОСББ «Олевська 3». Відповідач згідно ст. 322 ЦК України зобов`язана утримувати майно, що їй належить. У відповідності до положень статуту ОСББ «Олевська 3» та чинного законодавства України 15 грудня 2019 року було проведено загальні збори ОСББ «Олевська 3», на яких на підставі виключної компетенції більшістю голосів співвласників було встановлено затвердити структуру внеску Об`єднання відповідно до кошторису Об`єднання на 2020 рік та встановити розмір внеску на управління (утримання будинків та прибудинкової території) ОСББ «Олевська 3» 9 грн. за кв.м. для співвласників об`єднання, крім співвласників квартир та/або нежитлових приміщень на першому поверсі. Затверджено, що внесок на управління (утримання будинків та прибудинкової території) Об`єднання сплачується всіма співвласниками Об`єднання до 20 числа поточного місяця. У відповідності до положень статуту ОСББ «Олевська 3» та чинного законодавства України 27 лютого 2021 року було проведено загальні збори ОСББ «Олевська 3», на яких на підставі виключної компетенції більшістю голосів співвласників було встановлено затвердити для оформлення права постійного користування на землю (розробка проекту) одноразовий внесок для співвласників з кожної квартири та нежитлового приміщення в розмірі 7 грн. за 1 кв.м. загальної площі з кожної квартири або нежитлового приміщення. Встановлено, що одноразовий внесок для оформлення права постійного користування на земельну ділянку сплачується співвласниками до 10 квітня 2021 року; затверджено щомісячний внесок до ремонтного фонду в розмірі 1 грн. з 1 кв.м. кожної квартири або нежитлового приміщення, що знаходиться в будинках ОСББ «Олевська 3». Затверджено, що внесок до ремонтного фонду ОСББ «Олевська 3» сплачується всіма співвласниками до 20 числа поточного місяця. Враховуючи, що загальна площа квартири АДРЕСА_2 ., яка належить відповідачу на праві власності, становить 44,6 кв.м., то розмір обов`язкового до сплати внеску на управління (утримання будинків та прибудинкових територій) ОСББ «Олевська 3» відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 15 грудня 2019 року становить 401,40 грн. щомісячно, і в період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року загальна сума, яку б відповідач мав сплатити по внеску на управління (утримання будинків та прибудинкової території) перед ОСББ «Олевська 3» становить 10837,80 грн. Розмір одноразового внеску для оформлення права постійного користування на землю ОСББ «Олевська 3» відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року становить 312,20 грн. Розмір щомісячного внеску до ремонтного фонду ОСББ «Олевська 3» відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року становить 44,6 грн., в період з серпня 2021 року по березень 2023 року загальна сума, яку б відповідач мав сплатити по щомісячному внеску до ремонтного фонду перед ОСББ «Олевська 3» становить 1204,20 грн. Загальна сума заборгованості відповідача по внесках становить 12354,20 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Олевська 3» заборгованість по сплаті обов`язкових внесків та платежів в розмірі 12354,20 грн. станом на жовтень 2023 року, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., судовий збір в розмірі 2684 грн. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Олевська 3» понесені витрати на правову/правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСББ «Олевська 3» та у заяві ОСББ «Олевська 3» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що у позивача ОСББ «Олевська 3» в складі корпусів Б, В, Г відсутнє право вимоги щодо стягнення внеску за утримання будинку АДРЕСА_1 від відповідача в зв`язку з тим, що позивач, не будучи правонаступником ОСББ «Олевська 3А», не є належним позивачем стосовно відповідача, який є власником квартири АДРЕСА_2 , корпус якого не входить до складу корпусів ОСББ «Олевська 3», так як у корпусі «А» у 28 жовтня 2020 року створено ОСББ «Олевська 3А». Предметом доказування у даній справі є обставини наявності чи відсутності правових підстав у позивача, до складу якого увійшли корпуси Б, В, Г будинку АДРЕСА_1 , для стягнення з відповідача, власника квартири корпусу А, за вказаною адресою будь-яких внесків. Відтак, предметом доказування у даній справі на відповідача покладається обов`язок із доведення відсутності у позивача повноважень на стягнення з нього коштів за внесками, а на позивача, відповідно, покладається обов`язок із доведення таких повноважень. До створення ОСББ «Олевська 3» та ОСББ «Олевська 3А» балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 було ДП ЖЕД «БУ-7», яке надавало мешканцям будинку послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території до нього, станом на сьогодні дане підприємство у стані припинення не перебуває. 16 жовтня 2019 року шляхом об`єднання співвласників трьох багатоповерхових будинків у складі корпусів Б, В, Г по АДРЕСА_1 , тобто без корпусу А, було створено ОСББ «Олевська 3». 28 жовтня 2020 року у будинку АДРЕСА_1 також було створено ОСББ «Олевська 3А». У квітні 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, власника квартири корпусу А за вказаною адресою, про стягнення з неї за період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року заборгованості по внескам, нарахованим на підставі тарифів, встановлених рішеннями загальних зборів ОСББ «Олевська 3», оформлених протоколами від 15 грудня 2019 року - щодо щомісячних внесків за утримання будинку та прибудинкової території із розрахунку 9 грн./кв.м., від 27 лютого 2021 року - щодо одноразового внеску за оформлення права постійного користування землею із розрахунку 7 грн./кв.м. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, неправильно визначив предмет доказування в справі, не перевірив наявності чи відсутності права вимоги у позивача щодо стягнення з відповідача спірної заборгованості по внескам, не дослідив зібраних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, та не установив обставин справи з урахуванням того, що ОСББ «Олевська 3» не набула правонаступництво після ОСББ «Олевська 3А» у визначеному законом порядку. Поза увагою суду залишилось те, що матеріали справи не містять жодного достатнього та допустимого доказу приналежності власників квартир будинку 3 корпусу А за вказаною адресою до членів ОСББ «Олевська 3». Позивачем не надано суду жодного належного доказу, що він як правонаступник ОСББ «Олевська 3А» є балансоутримувачем будинку, корпусу А за вказаною адресою, здійснює обслуговування спірного будинку та його прибудинкової території, йому передано попереднім балансоутримувачем примірники технічної та іншої передбаченої законодавством документації на спірний будинок корпусу А, а також документ, на підставі якого спірний багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічний паспорт і плани інженерних мереж. Нарахування позивачем співвласникам спірного будинку за вказаною адресою сум по внескам за управління цим спірним будинком не свідчить про те, що дана послуга надається останнім. Також на припущеннях, за відсутності в матеріалах справи протоколу рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року з результатами голосування судом першої інстанції зроблено висновок, що виключною компетенцією більшості голосів співвласників ОСББ «Олевська 3» внаслідок реорганізації ОСББ «Олевська 3А» до його складу приєднано корпус А та затверджено нову редакцію статуту ОСББ «Олевська 3». Наразі в матеріалах справи немає жодного належного доказу того, що ОСББ «Олевська 3», корпуси Б, В, Г прийняли рішення на загальних зборах виключною компетенцією більшості голосів про приєднання до свого складу корпусу А та затвердили нову редакцію статуту. Позивачем не доведено жодним належним доказом своє правонаступництво після ОСББ «Олевська 3А», а судом не оцінено на предмет допустимості ні витягів з протоколів загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3» від 15 грудня 2019 року та 27 лютого 2021 року, ні виписки з ЄДРПОУ від 17 жовтня 2019 року, ні опису документів від 30 липня 2021 року, ні передавальний акт від 25 липня 2021 року, та статут від 14 березня 2021 року. Як вбачається з витягу від 16 жовтня 2019 року, в ньому відсутня інформація про належність корпусу А до ОСББ «Олевська 3». З опису документів щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу від 12 квітня 2023 року також не вбачається, що корпус А по АДРЕСА_1 приєднано до ОСББ «Олевська 3». До того ж, ані витяги з протоколів загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3» від 15 грудня 2019 року та від 27 лютого 2021 року, ані передавальний акт від 25 липня 2021 року не є належними за формою та змістом і не є доказами того, що реєстрація новоствореної особи відбулась, оскільки ці папери не відповідають вимогам нормативних актів та не містять результатів голосування співвласників ОСББ «Олевська 3». Також нова редакція статуту ОСББ «Олевська 3» не доводить набуття правонаступництва, з огляду на те, що приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті приєднання, підтвердження чого матеріали справи не містять. Вказувала, що на момент звернення позивача до суду ОСББ «Олевська 3А» перебувала на стадії припинення, тоді як для ОСББ «Олевська 3» завершення стадії приєднання не відбулось у зв`язку з відсутністю державної реєстрації такої новоутвореної особи, зважаючи на відсутність в матеріалах справи жодного належного та допустимого документального доказу такої події. Переконавшись в тому, що позов пред`явлено неналежним позивачем, суд мав відмовити в позові, чого ним зроблено не було. Судом першої інстанції не надано належної оцінки вимогам щодо обов`язку відповідача, як співвласника ОСББ «Олевська 3А», виконувати прийняте рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3» у складі корпусів Б, В, Г, оформлене протоколом від 27 лютого 2021 року щодо сплати визначеної цим рішенням суми внеску в ремонтний фонд ОСББ «Олевська 3» у складі Б, В, Г без будь-яких доказів мети його створення. Вказувала, що судом не досліджувались обставини надання/ненадання позивачем відповідачу послуг з утримання спірного будинку, а позивачем не надано суду жодного доказу існування будь-яких договорів на підтвердження наданих позивачем послуг з утримання спірного будинку корпусу А та документів, укладених ОСББ «Олевська 3» в складі корпусів Б, В, Г щодо спірного будинку корпусу А та доказів того, що всі фінансові операції щодо цих послуг здійснюються позивачем на утримання спірного будинку корпусу А. Посилалася на зміст п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; п. 3, 4, 7, 8 Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з утримання багатоквартирного будинку за період її ненадання, надання невідповідної якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №

482. Зважаючи на те, що починаючи з вересня 2021 року по даний час, тобто за період стягнення спірної заборгованості, в будинку 3 корпусу А нікого поточного ремонту ніким не проводилося, внаслідок чого до жодної квартири будинку корпусу А гаряча вода взагалі не подається, тоді як проведення поточного ремонту та утримання в належному стані внутрішньобудинкових мереж належить саме до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та входить до предмету доказування даного спору, проте, дана обставина при ухваленні оскаржуваного рішення в порушення процесуальних норм судом першої інстанції досліджена та оцінена не була. Суд першої інстанції, стягнувши з відповідача за період з березня 2021 року по жовтень 2023 року на користь позивача спірну заборгованість по внескам у розмірі 10837,80 грн. за утримання спірного будинку корпусу А, не з`ясував та не дослідив обставини щодо наявності (відсутності) факту надання позивачем послуг з утримання будинку обсягу фактично наданої послуги та фактично понесених останнім витрат на надання такої послуги, зважаючи на те, що позивачем жодним допустимим та належним доказом дана обставина не доведена. Посилалася на порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених припущеннях позивача. При цьому в процесі вирішення спору представник відповідача, не маючи можливості самостійно подати до суду докази, що входили в предмет доказування розгляду справи, та отримавши офіційну відмову в їх наданні, керуючись ст. 84 ЦПК України, звернувся до суду з клопотанням про їх витребування, надавши при цьому на підтвердження своїх тверджень офіційну відмову, проте суд першої інстанції замість захисту його гарантованих Конституцією України прав і свобод протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про витребування та дослідження доказів, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. Вказувала, що суд першої інстанції, скасувавши своє заочне рішення від 30 травня 2023 року ухвалою від 16 жовтня 2023 року, вже через 17 днів ухвалив оскаржуване рішення від 02 листопада 2023 року, не надавши відповідачу можливості надати свої заперечення проти позову, а саме відсутності права вимоги у позивача про стягнення внесків з відповідача, незаконності нарахування внесків по тарифам, затвердженим рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3», оформлених протоколами від 15 грудня 2019 року та від 27 лютого 2021 року для відповідача в період, коли ОСББ «Олевська 3» ще не було в стадії припинення, а також незаконності наданих позивачем розрахунків щодо ймовірної заборгованості відповідача без підтвердження первинними документами фінансових операцій, що здійснював позивач на утримання спірного будинку корпусу А. Наголошувала, що відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування в цивільних справах. В частині оскарження додаткового рішення, наводила зміст ст. 15, 133, 137, 270, 246 ЦПК України, посилалась на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21про те, що положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду, якщо провадження у справі є письмовим. Враховуючи, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року у даній справі винесено за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому додаткове рішення повинно було ухвалюватися в такому ж порядку. У порушення наведеного суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи, при тому, що відповідачу копія заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем не надсилалась. В матеріалах справи міститься повідомлення про відправку рекомендованим листом кореспонденції на ім`я ОСОБА_3 , з яким відповідач не знайомий. Зазначене унеможливило відповідачу надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити не співмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України), що є порушенням права на справедливий судовий розгляд. Без врахування складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію розумності вартості її розміру суд першої інстанції задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що позивачем в повному обсязі сплачено правничу допомогу своєму представнику - адвокату відповідно до договору про надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн., а тому на виконання ч. 2 ст. 137 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи. Тобто суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення виходив не із принципу співмірності та розумності щодо складності справи, кількості витраченого часу, супроводу судового процесу, а із детального розрахунку адвоката та оцінки ним своєї роботи, яка явно була завищена порівняно з попереднім розрахунком наданої послуги на представництво інтересів клієнта, яка включала в себе підготовку та подання позовної заяви, розрахунок заборгованості в розмірі 2000 грн. Виходячи з доказів, наданих представником позивача на підтвердження здійснення ним правової послуги клієнту без зазначення кількості витрачених робочих годин на неї, сума розрахунку є сумнівною. Загалом судом першої інстанції стягнуто з відповідача судові витрати в розмірі 9000 грн., що порівняно з сумою позову 12354,20 грн., категорією справи та її складності, вартість послуг представника позивача явно є неспівмірною. Від позивача ОСББ «Олевська 3» надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, покласти на відповідача судові витрати. Наводив власні аргументи на доводи відповідача про відсутність права вимоги позивача на стягнення внеску на утримання будинку № 3 корпусу А, щодо стягнення заборгованості по внесках на підставі рішень загальних зборів ОСББ «Олевська 3», щодо відсутності договорів на підтвердження наданих позивачем послуг. В частині додаткового рішення звертав увагу, що відповідачем не подавалось клопотання щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат, отже суд першої інстанції у повній мірі дослідив всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Підсумовував, що зі змісту апеляційних скарг не вбачається підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, для скасування судових рішень, відповідачем не зазначено обставин, на підставі яких можна дійти висновку про незаконність оскаржуваних рішень, не наведено норм матеріального або процесуального права, які, на думку відповідача, судом застосовано неправильно. Повідомляв про орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції: 3000 грн. понесено за підготовку і подання відзиву на апеляційну скаргу, щодо інших витрат, пов`язаних з рухом справи в суді апеляційної інстанції, буде заявлено в окремому клопотанні, і відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після прийняття рішення суду за результатами розгляду цієї справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 02 листопада 2023 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга на додаткове рішення від 13 листопада 2023 року підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції від 02 листопада 2023 року відповідає вказаним вимогам закону. Додаткове рішення від 13 листопада 2023 року вказаним вимогам закону не відповідає. Задовольняючи позов ОСББ «Олевська 3», суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСББ «Олевська 3» самостійно здійснює управління, утримання будинку та прибудинкової території, розміри внесків на утримання будинків та прибудинкової території, а також одноразовий внесок для оформлення права постійного користування на землю затверджені протоколами загальних зборів; відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , місце її проживання зареєстроване за даною адресою, однак свої зобов`язання по сплаті внесків нею не виконуються належним чином, в зв`язку з чим станом на жовтень 2023 року за нею обліковується заборгованість з серпня 2021 року в загальному розмірі 12354,20 грн. Крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу в підтвердженому розмірі 2000 грн., які суд першої інстанції вважав співмірними з ціною позову, зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно виписки з ЄДРПОУ, ОСББ «Олевська 3» створене 16 жовтня 2019 року, основним видом економічної діяльності є 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (а. с. 10 - 11). Згідно статуту ОСББ «Олевська 3», затвердженого протоколом № 2 загальних зборів від 15 березня 2021 року, ОСББ «Олевська 3» створено власниками квартир нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна Об`єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників/мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх необхідних платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Згідно п. 4.6 статуту, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до цього статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Згідно п. 10.2 статуту, співвласники зобов`язані виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (а. с. 64 - 79). Рішенням загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року приєднано ОСББ «Олевська 3А» до ОСББ «Олевська 3» та затверджено нову редакцію статуту (а. с. 80). На а. с. 81 - 82 знаходиться копія передавального акту від 25 липня 2021 року, затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «Олевська 3А» 25 липня 2021 року, протокол № 25/07, згідно якого, акт складено відповідно до ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України, відповідно до ст. 104, 105, 107 ЦК України, ст. 4, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Акт складено про те, що ОСББ «Олевська 3» внаслідок реорганізації ОСББ «Олевська 3А» шляхом приєднання до ОСББ «Олевська 3» є правонаступником майна, активів та зобов`язань ОСББ «Олевська 3А». На а. с. 13 - 14 знаходиться копія витягу з протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 15 грудня 2019 року, рішенням яких, зокрема, затверджено структуру внеску Об`єднання відповідно до кошторису Об`єднання на 2020 рік та встановлено розмір внеску на управління (утримання будинків та прибудинкової території) ОСББ «Олевська 3» 9 грн./кв.м. для співвласників Об`єднання, крім співвласників квартир та/або нежитлових приміщень на першому поверсі. Для співвласників квартир та/або нежитлових приміщень на першому поверсі будинків Об`єднання встановлено розмір внеску на управління (утримання будинків та прибудинкової території) в розмірі 08,70 грн./кв.м. Затверджено, що внесок на управління (утримання будинків та прибудинкової території) Об`єднання сплачується усіма співвласниками Об`єднання до 20 числа поточного місяця. На а. с. 15 знаходиться копія витягу з протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року, рішенням яких, зокрема затверджено щомісячний внесок до ремонтного фонду в розмірі 1 грн./кв.м. з кожної квартири або нежитлового приміщення, що знаходяться в будинках ОСББ «Олевська 3». Затверджено, що внесок до ремонтного фонду ОСББ «Олевська 3» сплачується усіма співвласниками Об`єднання до 20 числа поточного місяця. Крім того, для оформлення права постійного користування на землю (розробка проекту) затверджено одноразовий внесок для співвласників з кожної квартири та нежитлового приміщення в розмірі 7 грн./кв.м. з кожної квартири або нежитлового приміщення. Встановлено, що одноразовий внесок для оформлення права постійного користування на землю сплачується співвласниками до 10 квітня 2021 року. Згідно листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 23 січня 2019 року повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг за адресою АДРЕСА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_1 (а. с. 16 - 17). ОСОБА_1 з 20 липня 2016 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 (а. с. 29). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ст. 509, 525 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів). Відповідно до ст. 382 ЦК України спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; питання про використання спільного майна; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. Відповідно до ст. 1, 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19. Схожий за змістом правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 679/49/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 522/1654/13-ц, що свідчить про те, що питання правомірності прийняття рішення загальних зборів щодо затвердження розміру внесків на управління будинками неодноразово було предметом дослідження та правового аналізу Верховного Суду. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судового рішення) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Судом першої інстанції встановлено, що рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3» від 15 грудня 2019 року та від 27 лютого 2021 року були затверджені розміри щомісячних внесків на управління (утримання будинків та прибудинкової території), розмір щомісячного внеску до ремонтного фонду, а також одноразового внеску для оформлення права постійного користування на землю. Також суд першої інстанції встановив, і дані обставини не спростовані доводами апеляційної скарги, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , і є споживачем послуг по утриманню та обслуговуванню будинку та прибудинкової території, які надає позивач. Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено жодним належним доказом своє правонаступництво після ОСББ «Олевська 3А», а тому суд першої інстанції мав відмовити в позові, поданому неналежним позивачем, з огляду на наявні в матеріалах справи витяг з протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року, рішенням яких приєднано ОСББ «Олевська 3А» до ОСББ «Олевська 3» (а. с. 80), статут ОСББ «Олевська 3», згідно п. 1.1 якого, ОСББ «Олевська 3» створено власниками квартир, нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (а. с. 65), передавального акту від 25 липня 2021 року, підписаного комісією з реорганізації ОСББ «Олевська 3А» та затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «Олевська 3А», протокол № 25/07; описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в ЄДРПОУ «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», поданими ОСББ «Олевська 3» 30 липня 2021 року та отриманих приватним нотаріусом (а. с. 12), виписки з ЄДРПОУ щодо ОСББ «Олевська 3», згідно якої основним видом економічної діяльності позивача є 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів. Згідно ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, в результаті повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, у їх сукупності, судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок реорганізації до складу ОСББ «Олевська 3» було приєднано корпус будинку «А» по АДРЕСА_1 , і позивачем надаються послуги по управлінню (утримання будинку та прибудинкової території) за вказаною адресою. Правомірність реорганізації ОСББ «Олевська 3» не є предметом даного позову про стягнення заборгованості та не входить до обставин, які підлягають доказуванню, відтак апеляційним судом відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги, що ОСББ «Олевська 3» не набула правонаступництво після ОСББ «Олевська 3А» у визначеному законом порядку, і поза увагою суду залишилось те, що матеріали справи не містять жодного достатнього та допустимого доказу приналежності власників квартир будинку 3 корпусу А за вказаною адресою до членів ОСББ «Олевська 3». Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд також відхиляє необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належної оцінки вимогам щодо обов`язку відповідача, як співвласника ОСББ «Олевська 3А», виконувати прийняте рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Олевська 3» у складі корпусів Б, В, Г, оформлене протоколом від 27 лютого 2021 року щодо сплати визначеної цим рішенням суми внеску в ремонтний фонд ОСББ «Олевська 3» у складі Б, В, Г без будь-яких доказів мети його створення, з огляду на те, що рішення загальних зборів, на яких було затверджено розміри відповідних внесків, ніким не оскаржені і є обов`язковими для виконання співвласниками ОСББ. Незгода відповідача, без оскарження рішень загальних зборів в передбаченому законом порядку, з нарахуванням позивачем заборгованості не звільняє її як власника квартири в багатоквартирному будинку від обов`язку сплати нарахованих позивачем внесків та обов`язкових платежів. Встановивши, що в результаті неналежного виконання зобов`язань власника багатоквартирного будинку, передбачених ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», які полягають у обов`язку своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, у відповідача утворилась заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного фонду, а також одноразового внеску для оформлення права постійного користування на землю, доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідачем не надано, розміру заборгованості не спростовано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, стягнувши з відповідача на користь позивача 12354,20 грн. заборгованості по внескам та платежам співвласників в період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, стягнувши з відповідача за період з березня 2021 року по жовтень 2023 року на користь позивача спірну заборгованість по внескам у розмірі 10837,80 грн. за утримання спірного будинку корпусу А, не з`ясував та не дослідив обставини щодо наявності (відсутності) факту надання позивачем послуг з утримання будинку обсягу фактично наданої послуги та фактично понесених останнім витрат на надання такої послуги, оскільки позивачем не надано доказів укладення договорів на підтвердження наданих позивачем послуг, з огляду на те, що пунктом 1.5 статуту ОСББ «Олевська 3» передбачено, що об`єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними та юридичними особами, а відповідно до протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Олевська 3» від 15 грудня 2019 року співвласниками було обрано форму обслуговування будинку шляхом самообслуговування через статутні органи об`єднання. Відтак, твердження відповідача про необхідність надання договорів на підтвердження здійснення функцій щодо належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є безпідставними. Доводи апеляційної скарги, що починаючи з вересня 2021 року по даний час, тобто за період стягнення спірної заборгованості, в будинку 3 корпусу А нікого поточного ремонту ніким не проводилося, внаслідок чого до жодної квартири будинку корпусу А гаряча вода взагалі не подається, тоді як проведення поточного ремонту та утримання в належному стані внутрішньобудинкових мереж належить саме до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та входить до предмету доказування даного спору, проте, дана обставина при ухваленні оскаржуваного рішення в порушення процесуальних норм судом першої інстанції досліджена та оцінена не була, не підтверджуються належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд звертає уваги, що відповідачем не надано доказів звернення його до статутних органів ОСББ «Олевська 3» з приводу невиконання або неналежного виконання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, непроведення поточного ремонту. Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції, скасувавши своє заочне рішення від 30 травня 2023 року ухвалою від 16 жовтня 2023 року, вже через 17 днів ухвалив оскаржуване рішення від 02 листопада 2023 року, не надавши відповідачу можливості надати свої заперечення проти позову, з огляду на те, що відповідні заперечення були викладені відповідачем, зокрема у заяві про перегляд заочного рішення. Зважаючи на те, що докази, які просив витребувати представник відповідача в суді першої інстанції, не містили інформації щодо предмету доказування (від відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Центру надання адміністративних послуг Святошинської районної у м. Києві завірену належним чином копію реєстраційної справи ОСББ «Олевська 3», завірених державним реєстратором копій передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ОСББ «Олевська 3А» до ОСББ «Олевська 3», протоколу загальних зборів ОСББ «Олевська 3» від 27 лютого 2021 року. Від виконавчого комітету Святошинської районної державної адміністрації у м. Києві - рішення про затвердження рішення загальних зборів співвласників (уповноважених) ОСББ «Олевська 3» про реорганізацію «Олевська 3А» шляхом перетворення в ОСББ «Олевська 3». Від ОСББ «Олевська 3» - акт приймання-передачі технічної документації будинку корпусу А, складений між ОСББ «Олевська 3» та ОСББ «Олевська 3А» про реорганізацію ОСББ «Олевська 3А» шляхом приєднання до ОСББ «Олевська 3», буд. 3, корп. Б, В, Г, реєстр власників квартир та/або нежитлових приміщень будинку корпусу А по АДРЕСА_1 , на підставі якого було здійснено повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ «Олевська 3» 27 лютого 2021 року, рішення про утворення комісії для проведення підрахунку голосування, письмового опитування на загальних зборах ОСББ «Олевська 3», копії документів, що засвідчують повноваження представників, які представляли інтереси співвласників ОСББ «Олевська 3А» на загальних зборах ОСББ «Олевська 3» 27 лютого 2021 року, та мали право голосувати від імені таких співвласників, документи (відомість) щодо персонального повідомлення кожного з співвласників багатоквартирного будинку корпусу А по АДРЕСА_1 про рішення прийняті загальними зборами від 27 лютого 2021 року ОСББ «Олевська 3» у складі корпусів Б, В, Г, протокол загальних зборів ОСББ «Олевська 3», проведених 27 лютого 2021 року, завірені державним реєстратором копії передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ОСББ «Олевська 3А» і протоколу загальних зборів від 27 лютого 2021 року про його затвердження), судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, а також в задоволенні аналогічного клопотання було відмовлено апеляційним судом в ухвалі від 25 березня 2024 року як у необґрунтованому. Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що в процесі вирішення спору представник відповідача, не маючи можливості самостійно подати до суду докази, що входили в предмет доказування розгляду справи, та отримавши офіційну відмову в їх наданні, керуючись ст. 84 ЦПК України, звернувся до суду з клопотанням про їх витребування, надавши при цьому на підтвердження своїх тверджень офіційну відмову, проте суд першої інстанції замість захисту його гарантованих Конституцією України прав і свобод протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про витребування та дослідження доказів, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. Крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., при цьому апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду в даній частині. Відтак, висновки суду по суті вирішеного спору про відмову в позові є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем належним чином. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, неправильного тлумачення позивачем норм матеріального та процесуального права та незгоди з правильним судовим рішенням. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, апеляційний суд виходить із наступного. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Із матеріалів справи вбачається, що після ухвалення рішення позивачем 07 листопада 2023 року направлено до суду засобами поштового зв`язку клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9000 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, стороною відповідача дотримано вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строків подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Враховуючи те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва ухвалене 02 листопада 2023 року за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткове рішення повинне ухвалюватися в такому самому порядку, що й первісне судове рішення. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. 128 - 130 ЦПК України. Частинами 1 - 4 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно із ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач ОСОБА_1 була належно повідомлена судом про дату, час і місце засідання суду. Копії відповідних рекомендованих повідомлень про отримання поштового відправлення, розписок, а також самих судових повісток про виклик сторін в судове засідання в матеріалах справи відсутні. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката отримане судом 09 листопада 2023 року, і вже 13 листопада 2023 року судом ухвалене додаткове рішення. На порушення наведеного суд першої інстанції розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в порядку письмового провадження без наявності в матеріалах справи доказів про належне повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи, а також не пересвідчившись у отриманні відповідачем копії клопотання, що позбавило його можливості подати відповідні заперечення та звернутися з заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому наведені обставини є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного додаткового судового рішення відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про розгляд справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, оскільки в спірному випадку таке повідомлення було обов`язковим. Вирішуючи питання про можливість розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому ЦПК України. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України). Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України). За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Разом із тим, до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, поданим позивачем ОСББ «Олевська 3» до суду першої інстанції, в якості доказів направлення клопотання іншим учасникам справи надано фіскальний та службовий чеки АТ Укрпошта, опис вкладення у цінний лист, згідно яких отримувачем є ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_5 (а. с. 110 - 112), який не є учасником справи, не є представником відповідача ОСОБА_1 та є невідомою їй особою, про що нею зазначено в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи. Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22). Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403св23). Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв. Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що позивачем не було належним чином дотримано обов`язку надати докази направлення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката іншим учасникам справи, зокрема відповідачу, до поданого ним клопотання підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України, а саме повернення даного клопотання без розгляду. Разом із тим, апеляційним судом підлягає вирішенню клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. До позовної заяви надано копію договору № 03/04/23 про надання правничої допомоги, укладеного 03 квітня 2023 року адвокатом Халупним А.В. з ОСББ «Олевська 3», за умовами якого виконавець за завданням замовника надає правничу допомогу та юридичні послуги. Безпосередній перелік послуг, що надаються у той чи інший період, їх об`єм та особливості оплати, визначаються сторонами у додатках до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Згідно п. 6.2 договору, розмір винагороди визначається сторонами у додатках (додаткових угодах) до цього договору, а також у переліках необхідних дій чи переліків справ у роботі, листуванні сторін (а. с. 23 - 24). До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем надано копію додаткової угоди № 4/1 до договору № 03/04/23 про надання правничої допомоги від 03 квітня 2023 року, за умовами якої, предметом договору № 03/04/23 про надання правничої допомоги є надання виконавцем замовнику юридичних послуг і правової допомоги, що полягають у представництві інтересів замовника в Київському апеляційному суді по справі № 759/6962/23 щодо стягнення заборгованості на користь замовника. Сторони дійшли згоди відповідно до п. 6.2 договору визначити наступний перелік послуг винагороди за цим договором: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 3000 грн., підготовка та подання будь-якого процесуального документу (після подання відзиву на апеляційну скаргу) 2000 грн., ознайомлення з матеріалами справи один раз 2000 грн., представництво інтересів замовника в одному судовому засіданні 2000 грн. Оплата за юридичний супровід інтересів замовника проводиться за виставленими рахунками виконавцем в залежності від виконаних робіт. Доказом надання правової допомоги виконавцем замовнику є підписаний акт наданих послуг. Підтвердженням оплати послуг виконавця є підписаний між виконавцем і замовником акт наданих послуг. Також до відзиву на апеляційну скаргу додано акт № 4/4 прийому-передачі наданих послуг до договору № 03/04/23 від 05 березня 2024 року, укладений про те, що виконавець надав, а замовник прийняв виконані у відповідності з договором послуги: підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 759/6962/23, ціна послуги 3000 грн., дата виконання 05 березня 2024 року. Також до відзиву на апеляційну скаргу додано копію платіжної інструкції № 1410, згідно якої ОСББ «Олевська 3» сплачено на користь ФОП ОСОБА_4 3000 грн., призначення платежу - плата за правничу допомогу згідно акту № 4/4 від 05 березня 2024 року по договору № 03/04/23. Оцінюючи дотримання стороною позивача критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), апеляційний суд вважає в даному випадку такі критерії дотриманими. Апеляційний суд враховує, що до відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано докази направлення 05 березня 2024 року відзиву іншій стороні - відповідачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 , а саме опис вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти, із зазначенням номеру засобу зв`язку ОСОБА_1 . При цьому клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем до апеляційного суду не направлено. Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що позивачем було укладено з адвокатом договір про надання правничої допомоги, в якому та в додатковій угоді до якого сторони обумовили види послуг правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунку, склали акт виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначено види наданої правової допомоги, адвокатом було виставлено рахунок на оплату правничої допомоги, який підлягає оплаті позивачем, і до закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції стороною позивача надані докази на підтвердження розміру судових витрат, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в апеляційному суді, з відповідача на його користь в розмірі 3000 грн. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про залишення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги ОСББ «Олевська 3» залишаються задоволеними, вимоги відповідача в апеляційній скарзі про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу та судового збору задоволенню не підлягають. Керуючись ст. 7, 367, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року залишити без змін. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевська 3» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повернути без розгляду. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС у Дніпропетровській області 28 грудня 2000 року) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевська 3» (м. Київ вул. Олевська, 3 корпус Б, В, Г код ЄДРПОУ 43290740) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.