Постанова Харківський апеляційний суд № 641/3026/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/3026/23 Головуючий суддя І інстанції Онупко М.Ю. Апеляційне провадження № 33/818/646/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2024 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., захисника - Литовченка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Литовченка С.І. на постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що 26.05.2023 року о 15 год. 00 хв., в Харківській області, Ізюмського району, м. Балаклія, вул. Новоселівка, 59 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі захисник Литовченко С.І. просить скасувати постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2023 року щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції, що зазначені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам цієї справи, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та всі докази, що долучені до матеріалів справи, сфальсифіковані працівниками поліції, у яких не було підстав проводити огляд на стан сп`яніння його підзахисного. Крім того, апелянт зазначає, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи не міститься відеозапису, який вівся з початку виконання працівників поліції своїх обов`язків та був зроблений на нагрудні камери поліцейських. Захисник також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів про те, що працівники поліції законно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , та єдиним доказом у цій справі є протокол про адміністративне правопорушення, що складений щодо його підзахисного. В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 також просить поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2023 року, посилаючись на те, що судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено за відсутності сторони захисту та ОСОБА_1 не знав про ухвалення оскаржуваного судового рішення, а тому не мав можливості подати апеляційну скаргу у строк, передбачений чинним законодавством. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 . В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але 27.03.2024 року судова повістка сформована в електронному вигляді і доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23.01.2023 року. До початку апеляційного розгляду захисник Литовченко С.І. також повідомив, що ОСОБА_1 відомо про дату та час апеляційного розгляду. Захисник Литовченко С.І. також просив провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 , з яким узгоджена процесуальна позиція сторони захисту. Крім того, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду від ОСОБА_1 до канцелярії Харківського апеляційного суду не надходило. При цьому, належить врахувати, що саме захисник Литовченко С.І. є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2023 року. Суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Статтею 17 Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). За таких обставини, враховуючи думку захисника Литовченка С.І., суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , який був повідомлений про дату та час апеляційного розгляду і будь-яких клопотань про відкладення судового засідання не подавав, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги. Вислухавши доводи захисника Литовченка С.І., який підтримав апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується доказами, що долучені до матеріалів цієї справи, а саме відомостями, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 328536 від 26.05.2023 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 26.05.2023 року о 15 год. 00 хв., в Харківській області, Ізюмського району, м. Балаклія, вул. Новоселівка, 59, транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та порушення останнім вимог пункту 2.5 ПДРУкраїни, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с. 3). В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 328536 від 26.05.2023 року, ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень (а.с.3); - відеозапису, долученого до матеріалів справи, з якого вбачається (файл «video_2023-05-29_11-08-30», «video_2023-05-29_11-08-37»), що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, але останній відмовився на цю пропозицію. Крім того, ОСОБА_1 також відмовився від підпису у протоколі та надавати свої письмові пояснення (а.с.10-а); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.05.2023 року, в яких останні зазначили, що 26.05.2023 року близько 15 год. 00 хв. вони побачили чоловіка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, який сів за кермо автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , запустив двигун та почав рух на цьому транспортному засобі. В подальшому працівник поліції, який проїжджав на своєму власному автомобілі, зупинив транспортний засіб ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , після чого викликав наряд поліції. По приїзду працівники поліції встановили особу водія ВАЗ 2107, яким виявився ОСОБА_1 та який в подальшому відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку (а.с.6, 7); - направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2023 року, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах з порожнини роту; хитка хода; почервоніння обличчя та очей. ОСОБА_1 відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я НП Балаклійської МР в Харківській області для проходження огляду (а.с. 9); - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах з порожнини роту; почервоніння обличчя та очей; хитка хода (а.с.10). Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, належить врахувати, що згідно відомостей відеозапису, долученого до матеріалів цієї справи (а.с. 10-а) вбачається, що ОСОБА_1 не оспорював, що він керував транспортним засобом ВАЗ 2107, а також на пропозицію працівника поліції відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт керування ОСОБА_1 26.05.2023 року о 15 год. 00 хв. автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 ,, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Новоселівка,

59. Більш того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 328536 від 26.05.2023 року ОСОБА_1 не зазначив будь-яких зауважень щодо дій працівників поліції, в тому числі щодо причин та підстав зупинення його транспортного засобу (а.с.3). Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник скористалися своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому КПК України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 та його захисник Литовченко С.І. не скористалися процесуальною можливістю і не зверталися зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо незаконних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ. Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції. Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалася своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції, в тому числі, під час зупинки транспортного засобу, проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника ОСОБА_4 в цій частині. Апеляційний суд також зазначає, що чинний КУпАП не містить такого поняття як «недопустимі докази», а тому апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною. Будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, ОСОБА_1 та його захисник до початку апеляційного розгляду не подавали. За таких обставин, з долученого відеозапису, на якому зафіксовані події за участю ОСОБА_1 (а.с.10-а) та письмових пояснень свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 26.05.2023 року об`єктивно вбачається, що 26.05.2023 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , який було зупинено, у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest та у медичному закладі, але він відмовився від проходження відповідно огляду на пропозиції працівника поліції. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме те, що він має право пройти огляд на місці його зупинки з використанням алкотестеру Drager або пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Апеляційний суд також критично оцінює апеляційні доводи захисника ОСОБА_4 про те, що суд не має право брати до уваги відомості відеозапис, долученого до матеріалів справи, оскільки такі твердження сторони захисту не узгоджуються з положеннями ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , перш ніж отримувати посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.3), складав іспит на знання Правил дорожнього руху, а тому повинен знати вимоги п. 2.5 ПДР України. Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто свідомо проігнорував вимоги ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Позиція захисника ОСОБА_4 , яку він зазначив в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Клопотання захисника Литовченка С.І. задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника Литовченка С.І. залишити без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков