Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5645/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5645/23 пров. № А/857/22596/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 300/5645/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Панікар І.В., час ухвалення рішення 31.10.2023 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач), у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській від 03.04.2023 за № 3893/03-16; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2021 відповідно до довідок про заробітну плату (дохід), виданих ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин» № 449, № 450, № 52, № С-896, № 292, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 01.11.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, при призначенні пенсії відповідач протиправно не врахував заробітну плату позивача згідно довідок за № 449, № 450, № 52, № С-896, № 292, виданих ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин». На звернення позивача, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що вказані довідки не взяті до уваги, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки у вищевказаних довідках вказано, що підставою їх видачі є особові рахунки та з нарахованих сум здійснено сплату страхових внесків у Пенсійний фонд згідно із законодавством російської федерації. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 300/7257/23 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що довідки про заробітну плату (дохід), видані ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин» № 449, № 450, № 52, № С-896, № 292 не підтверджені первинними документами, документи, що підтверджують сплату страхових внесків не надані, відповідно не можуть бути взяті до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача, а тому в Головного управління підстави врахування заробітної плати зазначеної у вище вказаних довідках відсутні. Додатково звертає увагу, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 300/5645/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви позивача, міжнародними договорами, укладеними між Україною та російською федерацією, передбачалося, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. При цьому міжнародними договорами не передбачено, що умовою для зарахування стажу працівника на території іншої держави є сплата страхових внесків. Оскільки зловживань з боку позивача не встановлено, наявні довідки про заробітну плату (дохід), видані ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин» № 449, № 450, № 52, № С-896, № 292 для обчислення пенсії містять всі необхідні відомості, а відповідачем не надано доказів недостовірності внесених у довідки показників заробітної плати та не надано до суду інших розрахунків сум заробітної плати позивача за спірний період, тому підстав для не врахування у розрахунок пенсії даних заробітної плати, зазначених у довідках, немає. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію за вислугу років на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України №1058-VI. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 300/8261/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 період роботи з 25.07.2003 по 08.07.2011 у ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 01.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі № 300/3593/22, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.7-9). Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про добровільне виконання рішення суду, в якій просив розглянути заяву від 22.07.2022 про перерахунок пенсії, з урахуванням довідок про заробітну плату від 09.06.2016 за № С-896, від 31.05.2012 за № 449 та за 450, від 10.05.2018 за № 292, від 17.01.2019 № 52, виданих ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин» та прийняти рішення про перерахунок пенсії/відмову в перерахунку пенсії (а.с.13). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.04.2023 року № 3893/03-16 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати, згідно довідок про заробітну плату від 09.06.2016 за № С-896, від 31.05.2012 за № 449 та за 450, від 10.05.2018 за № 292, від 17.01.2019 № 52, виданих ВАТ (АТ) «Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин», оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.15). Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV). Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. В силу приписів частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за увесь час, починаючи з 1 липня 2000 року, та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 1 липня 2000 року. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 1 липня 2000 року. Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком. Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 цього Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. За змістом підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, зокрема, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку №22-1). Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що пенсіонер має подати саме довідку про заробітну плату, в якій мають бути зазначені первинні документи, на підставі яких вона видана, а орган пенсійного фонду має право вимагати від підприємств, установ та організацій, її дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, а також перевіряти обґрунтованість її видачі. Після надходження документів пенсійний орган вирішує питання про перерахунок пенсії. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі №667/4633/15-а. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем при поданні заяви про призначення пенсії представлено, серед іншого, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.06.2016 за № С-896, від 31.05.2012 за № 449 та за 450, від 10.05.2018 за № 292, від 17.01.2019 № 52, виданих ВАТ (АТ) "Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин" (а.с.16-21). Відповідно до змісту вказаних довідок судом встановлено, що зі всіх сум заробітної плати здійснювалось відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд російської федерації, водночас, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами. Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулювалися Угодою про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу. Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків. При цьому суд враховує висновки Верховного Суд, які містяться у постановах від 21.02.2020 року (справа № 291/99/17) та 29.07.2020 року (справа № 341/1132/17), які полягають у тому, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Суд вважає за необхідне зазначити, що не внесення за іноземних осіб, які працювали на території російської федерації, страхових внесків роботодавцями в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Так, відмова у зарахуванні стажу з єдиної такої підстави як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №688/947/17, від 09.09.2019 року у справі № 242/5448/16-а, від 31.10.2019 року у справі №235/7373/16. Крім того, невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 300/5645/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 15 квітня 2024 року