Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/6107/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 р. Справа № 440/6107/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2020, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава по справі № 440/6107/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що застосуванню підлягає ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах визначених у вказаних нормах. Також позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно розраховано його страховий стаж, саме зазначено 23 роки 9 місяців 23 дні. Проте насправді його страховий стаж складає 26 років 2 місяці 29 днів. Відповідачем надано відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року провадження у справі №440/6107/20 зупинялось до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20. 21 квітня 2021 року Верховним судом розглянуто зразкову справу № 360/3611/20 та прийнято відповідне рішення, що набрало законної сили 3 листопада 2021 року після перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, якою змінено мотивувальну частину рішення. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 року провадження у справі №440/6107/20 поновлено. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02 березня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пакетом документів (а.с. 58-109). За результатами розгляду вказаної заяви відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 04 березня 2020 року №373, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю загального стажу роботи підтвердженого в установленому законодавством порядку та в зв`язку з відсутністю у органу, що призначає пенсію обґрунтованості видачі пільгових довідок (а.с. 20-23, 49-52). Обґрунтовуючи відмову у вказаному рішенні зазначено, що аналіз документів, наданих 02.03.2020 ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, показує, що пільговий стаж роботи за списком №2 становить 14 років 01 місяць 06 днів, згідно пільгових довідок виданих ДП "Полтаванафтогазгеологія", ПАТ буровою компанією "Букрос", ТОВ "КНГ-Сервіс", які буде взято до уваги після надходження актів перевірки обґрунтованості видачі довідок, а загальний страховий стаж становить 22 роки 11 місяців 15 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно його віку. Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (на 02.03.2020) страховий стаж позивача є меншим за 25 років, а тому позивач не набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і на підставі пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне. Так, статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Органи Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов`язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів. Згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які «працювали на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 і на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи пенсії за вислугу років. Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списками № 1 та 2 також визначається відповідно до ст. 13 та 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах потрібно досягти певного пенсійного віку та мати відповідний стаж роботи (за списками № 1 або № 2). Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначається за Списками, що були чинними в період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Пільговий стаж після 21.08.1992 підтверджується результатами атестації робочих місць. Держава гарантує право на пільгове пенсійне забезпечення працівникам, які працюють на роботах, пов`язаних з негативним впливом шкідливих виробничих факторів на здоров`я. У ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, працівники, зайняті повний робочий день на інщих роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше ЗО років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Але, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № І-р/2020 щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень розділу І, п. 2 розділу ПІ "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовано збільшення пенсійного віку та повернення раніше діючих вимог до віку та стажу, необхідних для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, а саме: для чоловіків - після досягнення 55 РОКІВ і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Так, Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, які передбачали поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб. Застосуванню підлягають стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Конституційний Суд України виходив із того, що працівники, які працювали в шкідливих умовах і погоджувалися на таку працю через можливість отримання окремих пільг, мали об`єктивні очікування, що в них є право виходу на пенсію на умовах, визначених Законом № 1788 "Про пенсійне забезпечення". Після внесення змін Законом № 213 їх право виходу на пенсію на певних умовах звужено. Це КСУ розцінив як погіршення їх юридичного становища. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Таким чином, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Письмові докази свідчать, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданій 11 червня 1984 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 13-19, 65-76), наявні записи, про те, що у період 03.05.1982 - 10.05.1984 - позивач проходив службу лавах Радянської Армії (2р. 0 м. 8 дн.) та працював: 11.06.1984 - 10.09.1984 - трактористом 3-го розряду в автобазі "Турист" (0 р. 3 м. 0 дн.); 10.10.1984 - 18.01.1985 - водієм 3-го класу на Новосанжарській ЛМС (0 р. 3 м. 9 дн.); 06.02.1985 - 14.03.1986 - помічником бурильника (1 р. 1 м. 9 дн.); 09.04.1986 - 12.02.1994 - помічником бурильника (7 р. 10 м. 4 дн.); 15.05.1995 - 23.01.1996 - кочегаром (0 р. 8 м. 9 дн.); 24.09.1996 - 22.10.1996 - оператором відстійників по контракту (даний період відповідачем не врахований, оскільки в трудовій книжці має місце виправлення в даті звільнення); 18.02.1998 - 31.03.1998 - бурильником 6 розряду на ЗАО "БИКОМ" (0 р. 1 м. 14 дн.); 19.03.1999 - 07.04.1999 - сторожем охорони Новосанжарського шкірзаводу (0 р. 0 м. 20 дн.); 26.06.2001 -31.08.2001 - лаборантом-колектором в буровому загоні по 2 розряду (0 р. 2 м. 6 дн.); 26.08.2004 - 19.09.2004 - комплектуючим ремонтно-стройової бригади (0 р. 0 м. 25 дн.); 13.11.2004 - 24.09.2012 помічник бурильника у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (7 р. 10 м. 12 дн.); 22.04.2013-15.07.2014 - бурильщиком у ТОВ "укрнафтогазресурс" (1 р. 2 м. 14 дн.); 10.03.2015 - 03.03.2016 бурильником у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (0 р. 11 м. 23 дн.); 16.03.2016 - 31.03.2017 бурильником у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (1 р. 0 м. 16 дн.); 01.05.2017 - 31.01.2018 бурильником у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (0 р. 9 м. 0 дн.); 01.03.2018 - 31.01.2019 бурильником у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (0 р. 11 м. 0 дн.); 01.03.2019- 31.12.2019 - бурильником у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (0 р. 10 м. 0 дн.). Тобто, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 2 місяці 29 днів. Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Згідно з нормами п. 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. З наданої трудової книжки вбачається, що позивач дійсно у період з 11.06.1984 р. по 10.09.1984 р. працював на автобазі «Турист», про що зроблено відповідні записи в трудовій книжці та підтверджено стаж роботи довідкою виданою ППОА ТТЕ «Полтаватурист» №03-04/136 від 17.09.2020 р. Колегія суддів зазначає, що зазначені записи не містять неправильностей чи неточностей, відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах та посвідчені печаткою підприємства та піпписами відповідальних осіб. Так, одним із таких правил Інструкції є те, що записи мають виконуватися акуратно, кульковою або перовою ручкою з чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що в трудовій книжці має місце виправлення в даті звільнення та записи зроблені різнити чорнилами та зауважує, що обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Щодо посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначенні пенсії на те, що трудовий стаж, набутий позивачем на ТОВ "КНГ-Сервіс" на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (Російська федерація), може бути врахований, лише за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася трудова діяльність, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV). Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Враховуюяи викладене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", отже, його позов підлягає задоволенню. Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Згідно ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи задоволення адміністративного позову, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в розмірі 2 102 грн. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 440/6107/20 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Взнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва