Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/24082/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24082/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Бендес А.Г. за участі представника позивача Коваленко Сергій Григорович, представника відповідача Крейса Людмила Олексіївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року (головуючий суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/24082/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛАН-ПАК" до відповідача Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛАН-ПАК", звернувся 19.09.2023 до суду з позовом до відповідача Дніпровської митниці, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2023 № UA110170/2023/000020/1; від 27.06.2023 № UA110170/2023/000021/1; від 28.06.2023 № UA110170/2023/000022/1; від 28.06.2023 № UA110170/2023/000023/1; від 28.06.2023 № UA110170/2023/000024/1. В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «Аллан-Пак» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митні декларації з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листами від 27.06.2023 року №27/06-1, від 28.06.2023 року №28/06-1, від 28.06.2023 року №28/06-2 та від 27.06.2023 року №27/06-2 представник позивача надав свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Так, на переконання ТОВ «Аллан-Пак», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунків, здійснених декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправними. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: від 27.06.2023 № UA110170/2023/000020/1; від 27.06.2023 № UA110170/2023/000021/1; від 28.06.2023 № UA110170/2023/000022/1; від 28.06.2023 № UA110170/2023/000023/1; від 28.06.2023 № UA110170/2023/000024/1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з чим, митницею були витребувані від позивача додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару прийняті у відповідності до вимог МКУ. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 27.06.2023: №UA110170/2023/000020/1 та №UA110170/2023/000021/1, від 28.06.2023: №UA110170/2023/000022/1, №UA110170/2023/000023/1, №UA110170/2023/000024/1. Вказаними рішеннями відповідача митна вартість товару №1, заявленого за МД від 27.06.2023 №23UA110170002184U5; від 27.06.2023 №23UA110170002190U3; від 28.06.2023 №23UA110170002205U5; від 28.06.2023 №23UA110170002206U4; від 28.06.2023 №23UA110170002207U3 скоригована відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості - 2-b - ціна за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 19.04.2023 NoUA100100/2023/429662 1,7271 дол.США/кг. Позивач вважає протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товару. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МКУ №4495-VI від 13.03.2012 року). В силу частини 1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.51 МКУ). Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналіз частин 2 та 2 статті 53 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що МКУ передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості. Матеріалами справи підтверджується, що 14.01.2022 між ТОВ «Аллан-Пак» (Покупець) та ULTRA FAST DEVELOPMENT LIMITED» (Китай) (Продавець) укладено Контракт №U001 (а.с. 91-94 т. 1). Згідно умов Контракту №U001, продавець погоджується продати, а покупець погоджується купити Плівки полипропиленові ВОРР код УКТ ЗЕД 3920202100, СРР код УКТ ЗЕД 3920202900 (іменовані надалі "Товар"), на умовах, за цінами, в кількості і асортименті відповідно до документа про підтвердження замовлення, що є невід`ємною частиною цього контракту. (п.1.1 Контракту). Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціни на товар, вказані в Специфікаціях встановлюються в доларах США. Ціна включає вартість тари, упаковки, страхування, маркування товару. Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2 Контракту плата за кожну, партію товару робиться банківським переказом. 30% передплати протягом 10 днів після підписання проформи інвойса, 70% перед відправкою. Усі витрати, мита, податки і збори, що виникають на території країни Покупця, оплачуються Покупцем. Усі витрати, мита, податки і збори, що вимикають на території країни Продавця, оплачуються Продавцем. Згідно з п. 4.1 Контракту, Завод виготівник і Вантажовідправник - ULTRA FAST DEVELOPMENT LIMITED» (Китай). Максимальний строк постачання товару 90 календарних днів з дня отримання передплати (п. 4.2 Контракту). До вказаного Контракту сторонами погоджено Специфікацію №1, №2 та №8 згідно яких узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість, а також зазначено, що ціни вказані на умовах FOB NINGBO (а.с. 95, 96, 194 т.1). Згідно з договором про надання послуг митного брокера №22121 від 22.01.2021 р. уповноваженою особою за декларування товарів, які надійшли на адресу ТОВ «Аллан-Пак» є ФОП ОСОБА_1 . За період з 26.06.2023 року по 28.06.2023 року товар надійшов до України в п`яти партіях (а.с. 111, 124, 126, 128, 131 т. 1). З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів «біаксеальна орієнтована поліпропіленова плівка не пориста, не армована, не шарувата, без підкладки та не поєднана подібним способом з іншими матеріалами» представником позивача до Дніпровської митниці подано:

1. Митну декларацію ЕМД №23UA110170002184U5 від 27.06.2023, якою заявлено першу партію товару. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: зовнішньоекономічний договір №U001 від 14.01.2023; специфікація від 31.03.2023 №8, інвойс-проформа від 31.03.2023 №U2230449, інвойс-фактура від 20.04.2023 №230449, інвойс-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449A-2, платіжна інструкція в іноземній валюті від 03.04.2023 №193, платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.04.2023 №197, рахунок-фактура від 21.06.2023 №13062023-1, договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 №010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 №9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 №171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 №179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №175, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №176, платіжна інструкція від 19.06.2023 №8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 №8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 11.10.2022 №11/10, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 25.08.2022 N25082022-4, заявка на перевезення за маршрутом за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 13.06.2023 №3, автотранспортна накладна від 22.06.2023 N992218, рахунок на транспортування від 21.06.2023 N13062023-1.

2. Митну декларацію ЕМД №23UA110170002190U3 від 27.06.2023, якою заявлено другу партію товару. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: зовнішньоекономічний договір №U001 від 14.01.2023; специфікація від 31.03.2023 №8, інвойс-проформа від 31.03.2023 №U2230449, інвойс-фактура від 20.04.2023 №230449, інвойс-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449A-2, платіжна інструкція в іноземній валюті від 03.04.2023 №193, платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.04.2023 №197, рахунок-фактура від 08.05.2023 №1ZQ230449A-1, договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 №010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 №9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 №171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 №179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №175, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №176, платіжна інструкція від 19.06.2023 №8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 №8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 11.10.2022 №11/10, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 25.08.2022 N25082022-4, заявка на перевезення за маршрутом за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 13.06.2023 №4, автотранспортна накладна від 21.06.2023 N59854, рахунок на транспортування від 21.06.2023 N13062023-3.

3. Митну декларацію ЕМД №23UA110170002205U5 від 28.06.2023, якою заявлено третю партію товару. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: зовнішньоекономічний договір №U001 від 14.01.2023; специфікація від 31.03.2023 №8, інвойс-проформа від 31.03.2023 №U2230449, інвойс-фактура від 20.04.2023 №230449, інвойс-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449A-2, платіжна інструкція в іноземній валюті від 03.04.2023 №193, платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.04.2023 №197, рахунок-фактура від 08.05.2023 №1ZQ230449A-2, договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 №010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 №9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 №171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 №179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №175, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №176, платіжна інструкція від 19.06.2023 №8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 №8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 11.10.2022 №11/10, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 21.06.2023 N 21.06-ЛС, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 19.03.2023 року № 1903.20-ЛС, автотранспортна накладна від 21.06.2023 N59854, рахунок на транспортування від 22.06.2023 №182 та №183.

4. Митну декларацію ЕМД №23UA110170002206U4 від 28.06.2023, якою заявлено четверту партію товару. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: зовнішньоекономічний договір №U001 від 14.01.2023; специфікація від 31.03.2023 №8, інвойс-проформа від 31.03.2023 №U2230449, інвойс-фактура від 20.04.2023 №230449, інвойс-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449A-2, платіжна інструкція в іноземній валюті від 03.04.2023 №193, платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.04.2023 №197, рахунок-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449A-1, договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 №010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 №9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 №171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 №179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №175, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №176, платіжна інструкція від 19.06.2023 №8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 №8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 11.10.2022 №11/10, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 21.06.2023 N 21.06-ЛС, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 19.03.2023 року № 19.03.20-ЛС, автотранспортна накладна від 22.06.2023 N407063, рахунок на транспортування від 22.06.2023 №180 та №181.

5. Митну декларацію ЕМД №23UA110170002207U3 від 28.06.2023, якою заявлено п`яту партію товару. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: зовнішньоекономічний договір №U001 від 14.01.2023; специфікація від 31.03.2023 №8, інвойс-проформа від 31.03.2023 №U2230449, інвойс-фактура від 20.04.2023 №230449, інвойс-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449A-2, платіжна інструкція в іноземній валюті від 03.04.2023 №193, платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.04.2023 №197, рахунок-фактура від 08.05.2023 №3ZQ230449В, договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 №010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 №9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 №171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 №179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №175, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 №176, платіжна інструкція від 19.06.2023 №8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 №8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 11.10.2022 №11/10, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 21.06.2023 N 21.06-ЛС, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 19.03.2023 року № 19.03.20-ЛС, автотранспортна накладна від 23.06.2023 N407079, рахунок на транспортування від 23.06.2023 №184 та №185. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що на етапі перевірки митних декларацій відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно повідомлення №221797 від 27.06.2023р. до ЕМД №23UA110170002184U5 від 27.06.2023 р., повідомлення №221860 від 27.06.2023р. до ЕМД №23UA110170002190U3 від 27.06.2023 р.,, повідомлення №221890 від 28.06.2023р. до ЕМД №23UA110170002205U5 від 28.06.2023 р., повідомлення №221872 від 28.06.2023р. до ЕМД №23UA110170002206U4 від 28.06.2023 р., повідомлення №221874 від 28.06.2023р. до ЕМД №23UA110170002207U3 від 28.06.2023 р. для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); транспортні перевізні документи; якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення. Листами від 27.06.2023 року № 27/06-1, від 28.06.2023 року № 28/06-1, від 28.06.2023 року № 28/06-2 та від 27.06.2023 року № 27/06-2 представник позивача повідомив митний орган про те, що декларантом надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару, і надати інші додаткові запитувані документи декларант немає можливості у встановлений 10-тиденний строк. Матеріалами справи підтверджується, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: 1) Поставка товару заявлена на підставі зовнішньоекономічного контракту від 14.01.2023 № U001, укладеного між компанією «ULTRA FAST DEVELOPMENT LIMITED» та ТОВ "АЛЛАН-ПАК" та специфікації №10 від 05.05.2023 р. до вказаного договору. Відповідно до граф 31 ЕМД виробником товару є компанія «Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd..», торгова марка - «Kinlead». Відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 14.01.2023 № U001, якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника. До митного оформлення надані сертифікати якості компанії «ZhejiangKinleadInnovativeMaterialsCo., Ltd.» від 11.04.2023 No 2304316130, від 13.04.2023 No2304316166. Проте, у вказаних документах відсутні посилання на компанію «ZhejiangKinleadInnovativeMaterialsCo., Ltd.» як на виробника товару. Крім того, у вказаних документах відсутні відомості, що дозволяють ідентифікувати сертифікати якості з оцінюваною партією товару. У сертифікатах якості наведене посилання на замовлення (oder), butch, проте в матеріалах митного оформлення посилання на вказані реквізити відсутні. 2) Відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту, ціна товару включає вартість тари, упаковки, страхування, маркування. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ. якщо здійснювалось страхування, документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості є страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування. Вказані документи до митного оформлення не надані. 3) Поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB NINGBO. Відповідно до наданих до митного оформлення за МД від 27.06.2023 No23UA110170002184U5; від 27.06.2023 No23UA110170002190U3; документів, для організації міжнародного перевезення оцінюваної партії товару також укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ФОП ОСОБА_2 від 25.08.2022 No 25082022-4 та від 11.10.2022 No11/10, між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ТОВ «Єврофорвард Сервіс» від 01.04.2022 No010422. Відповідно до CMR від 05.05.2023, від 22.06.2023 перевезення виконано «SVEN- TRANS»LLC. Відповідно до наданих до митного оформлення за МД від 28.06.2023 No23UA110170002205U5; від 28.06.2023 No23UA110170002206U4; від 28.06.2023 No23UA110170002207U3 документів, для організації міжнародного перевезення оцінюваної партії товару також укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ТОВ «Єврофорвард Сервіс» від 01.04.2022 No010422, між ТОВ «Єврофорвард Сервіс» та ТОВ «Лідер- Сервіс» від 19.03.2020 No1903/20-ЛС, між ТОВ «Лідер-Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 від 21.06.2023 No21/06-ЛС. Відповідно до CMR від 22.06.2023 та від 23.06.2023 перевезення виконано ФОП ОСОБА_3 . До митного оформлення декларантом не надані всі підтверджуючі дані про вартість перевезення, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість наданих послуг, наданими ТОВ «Лідер-Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 . До митного оформлення декларантом не надані всі підтверджуючі дані про вартість перевезення, а саме: договір з безпосереднім перевізником «SVEN-TRANS»LLC, ТОВ «Лідер-Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 а також бухгалтерські документи, що підтверджують вартість наданих послуг. Відповідач зазначає, що вищезазначене, унеможливлює підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ. Крім того, відповідач зазначає, що заявлений рівень транспортної складової не обчислюється на підставі поданих до митного оформлення документів. Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що за правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Також за приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. На думку колегії суддів апеляційної інстанції системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МКУ). Згідно з частиною 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. При цьому, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Слід взяти до уваги, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України. Проте, відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке. Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне щодо зауважень відповідача до наданих сертифікатів якості. Митним кодексом України не визначено, що сертифікат якості на товар підтверджують або спростовують митну вартість товару. Сертифікати якості не є документом який подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до статті 53 МКУ. Відтак, сумніви митного органу у відповідності сертифіката відповідній партії товару не впливають на розрахунок митної вартості. Щодо твердження відповідача про ненадання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки п.8 ч.2 ст.53 МК України визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось, проте, в даному випадку страхування не здійснювалось, тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання суперечать вказаним нормам МК України. Щодо доводів відповідача про повноту включення транспортної складової до митної вартості товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, декларантом для підтвердження вартості транспортування за маршрутом NINGBO (Китай) - Гданськ (Польша) -Дніпро (Україна) були надані наступні документи: 1) за ЕМД від 27.06.2023 №UA110170/2023/000020/1 та №UA110170/2023/000021/1: - договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 No010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 No9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 N171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 N179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 N175 та N176, платіжна інструкція від 19.06.2023 N8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 N8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 11.10.2022 N11/10, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 25.08.2022 N25082022-4, заявка на перевезення за маршрутом за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 13.06.2023 No3, автотранспортна накладна від 22.06.2023 N992218, рахунок на транспортування від 21.06.2023 N13062023-1, заявка на перевезення за маршрутом за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 13.06.2023 No4, автотранспортна накладна від 21.06.2023 N59854, рахунок на транспортування від 21.06.2023 N13062023-3. 2) за ЕМД від 28.06.2023 №UA110170/2023/000022/1, №UA110170/2023/000023/1, №UA110170/2023/000024/1: - договір (контракт) про перевезення від 01.04.2022 No010422, заявка на перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) від 10.05.2023 No9, коносамент від 13.05.2023 NSZ2023040561, рахунок на оплату транспортних витрат від 19.06.2023 N171, рахунок на оплату транспортних витрат від 23.06.2023 N179, акт виконаних транспортних послуг від 23.06.2023 N175 та N176, платіжна інструкція від 19.06.2023 N8563, платіжна інструкція від 26.06.2023 N8589, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 21.06.2023 N 21.06-ЛС, договір (контракт) про перевезення за маршрутом Гданськ (Польща)-Дніпро (Україна) від 19.03.2020 N 1903.20-ЛС, автотранспортна накладна від 21.06.2023 N59854, рахунок на транспортування від 22.06.2023 №182 та №183, автотранспортна накладна від 22.06.2023 N407063, рахунок на транспортування від 22.06.2023 №180 та №181, автотранспортна накладна від 23.06.2023 N407079, рахунок на транспортування від 23.06.2023 №184 та №185. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що всі вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення, а також зазначені документи кореспондуються один з одним та в своїй сукупності не мають жодних розбіжностей. Таким чином в наданих документах зазначені витрати на транспортування п`яти партій (Контейнерів) за маршрутом Нінбо (Китай) - Гданськ (Польща), перевантаження в порту Гданськ (Польща) на автотранспорт, на транспортування за маршрутом Гданськ (Польща)- кордон України (пункт пропуску Ягодин, Волинська митниця), на транспортування від кордону до м. Дніпро та на експедиторську винагороду за організацію транспортування за маршрутом Нінбо (Китай)-м. Дніпро. З наведеного вбачається, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції/, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару. Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Натомість, Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа №815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17. Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта. З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у рішеннях відповідача про коригування митної вартості товарів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Як наслідок, доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем відповідачу були надані всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Водночас, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Натомість матеріали справи не містять підтверджень щодо наявності у документах розбіжностей, ознак підробки; при цьому документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Так, митний орган, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Однак, матеріали справи не містять доказів про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем. Нам думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції обґрунтовано спростував посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Інші підстави, зазначені у рішеннях відповідача про коригування митної вартості суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, та не підтвердження підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними. Так, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 27.06.2023 №UA110170/2023/000020/1 та №UA110170/2023/000021/1, від 28.06.2023 №UA110170/2023/000022/1,№UA110170/2023/000023/1,№UA110170/2023/000024/1, у зв`язку з чим рішення відповідача про коригування митної вартості товару підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати у справі. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили 11.04.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 328, 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 11.04.2024. В повному обсязі постанова виготовлена 12.04.2024. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова