Постанова Київський апеляційний суд № 758/8953/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 758/8953/20 провадження № 22-ц/824/1970/2024 12 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І. при секретарі Колесніченко М. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу рухомого майна недійсним, витребування майна, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року в складі судді Гребенюка В. В., встановив: 07.08.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу рухомого майна недійсним, витребування майна. Посилалась на ті підстави, що в період перебування в шлюбі з ОСОБА_4 з 07 червня 1996 року, за спільні кошти подружжя були придбані споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_4 на 57 споруд, загальною вартістю 1 364 925 грн, він набув відповідно до наступних договорів: - договір купівлі-продажу кіосків від 01.02.2007, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», павільйон загальною площею 66,28 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 01.02.2007, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», павільйон загальною площею 178,04 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 19.03.2007, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», кіоски у кількості 8 шт., кожний площею 20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 26.08.2009, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», кіоски у кількості 8 шт., кожний площею 20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_1 (тимчасова споруда) загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_2 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_3 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_4 (тимчасова споруда) , загальною площею 25 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_5 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_6 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_7 (тимчасова споруда) , загальною площею 25 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; В подальшому зазначені споруди (конструкції, павільйони, кіоски), які є спільним майном подружжя, були розділені на менші споруди та розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Загальна кількість споруд на день смерті її чоловіка склала 57 штук. Згідно витягів з технічних документацій про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за вказаними адресами, виданих Головним управлінням земельних ресурсів, були встановлені межі землекористування. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер. Вона звернулась до Департаменту містобудування та архітектури із заявою щодо переоформлення інформаційних талонів на вищезазначені споруди, після чого їй стало відомо про існування договору купівлі-продажу рухомого майна від 01.04.2020, укладеного між її покійним чоловіком ОСОБА_4 (ФОП) та ФОП ОСОБА_2 , на підставі якого між Департаментом та ФОП ОСОБА_2 були укладені договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та останньому видані інформаційні талони. Зазначала, що підпис ОСОБА_4 на договорі не відповідає його підпису. Її чоловік не був власником тимчасових споруд, які зазначені у договорі, а був власником 57 споруд ( конструкцій, павільйонів, кіосків), на які Департаментом містобудування та архітектури були видані ФОП ОСОБА_4 інформаційні талони за номерами: 2159, 2165, 2166, 2169, 2171, 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 1320, 2332, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396,2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482,2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 5470, 6478, 6479, 6480, 6463, 6486, 7684, 7686, 7691,7706,7717 після укладення договорів щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою. Вона не давала згоди на відчуження її чоловіком 57 споруд ( конструкцій, павільйонів, кіосків) , які є спільним майном подружжя. З приводу протиправного заволодіння відповідачем спільним майном подружжя 25.05.2020 вона звернулася до Подільського РВ НП України з відповідною заявою. Дана інформація була внесена до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020100070001694. Враховуючи викладене, просила суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 01.04.2020, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 ; - витребувати із володіння ФОП ОСОБА_2 57 споруд (конструкцій, павільйонів, кіосків), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та належали ФОП ОСОБА_4 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 01.04.2020, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 . Витребувано із володіння ФОП ОСОБА_2 споруди (конструкції, павільйони, кіоски), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали ФОП ОСОБА_4 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 9 040 грн. В поданій апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідачу не зрозуміло, які права позивача порушені, оскільки ідентифікація спірних об`єктів не проведена. Суд першої інстанції, задовольнивши позов про витребування майна, не ідентифікував його, що унеможливлює виконання рішення суду в цій частині. Вважає, що в порушення принципу диспозитивності суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно обрав правову підставу та предмет позову. Судом першої інстанції без процесуального реагування залишилися доводи відповідача про збіг в одній особі позивача та відповідача, з огляду на положення п. 1.3 оспорюваного договору купівлі-продажу, що свідчить про відсутність предмету спору. ОСОБА_1 не зазначила конкретну підставу для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Не може бути визнаний недійсним нікчемний договір. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним. В матеріалах справи також відсутні докази, що джерелом набуття спірного майна стали спільні кошти подружжя. Судом першої інстанції не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду 29.06.2021 ( справа №916/2813/18) про те, що презумпція розпорядження спільним майном одним із подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. В даному випадку позивачем не доведено недобросовісність відповідача. Посилається на те, що сторони за спірним договором купівлі-продажу досягли реальної згоди щодо всіх істотних умов договору та підтвердили свої наміри його підписанням передачею від покупця до продавця грошових коштів. За наслідками укладення договору відповідач отримав фізичний контроль над спірним майном, який і здійснює до даного часу. Зазначив, що 12 вересня 2022 року він подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю скористатися правовою допомогою зі сторони своїх представників та реальною небезпекою для його життя з огляду на ракетні обстріли. Розглянувши справу в його відсутність, суд першої інстанції обмежив його право на доступ до правосуддя та допустив суттєве порушення процесуального закону, яке є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Посилається також на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції безпідставно було повернуто адвокату Кікені П. І. пояснення від 25.06.2021, від 24.07.2021 та додаткові пояснення від 31.07.2021, хоча останні повинні безальтернативно долучатися до матеріалів справи, а їх повернення стороні не передбачено ЦПК України. Вказані обставини слугували підстави для висновку про наявність підстав для відводу судді на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. 15.09.2021 заява про відвід судді було проголошена у судовому засіданні, однак ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року заяву про відвід визнано необґрунтованою, а розгляд справи продовжено. Приймаючи до уваги, що заява про відвід судді 15.09.2021 була проголошена відповідачем безпосередньо в судовому засіданні, вирішувати її було необхідно саме в порядку, встановленому абз. 1 ч.3 ст. 40 ЦПК України. Вважає, що подальший розгляд справи неуповноваженим судом також є підставою для скасування судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Я. М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що позивач, аргументуючи недійсність договору та з метою доведення законності та обґрунтованості своїх позовних вимог, акцентувала увагу саме на тому, що у договорі купівлі - продажу рухомого майна від 01.04.2020 відповідачем, при «підробленні підпису ФОП ОСОБА_4 та самого договору», нумерація (ідентифікація) споруд була вигадана відповідачем виключно виходячи з номерів інформаційних талонів, які були розміщені у самій споруді та доступні огляду третім особам. Зауважує, що позивачем неодноразово заявлялось клопотання про витребування у відповідача для огляду оригіналу договору від 01.04.2020 для вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення факту підроблення підпису покійного чоловіка позивача, проте відповідач кожного разу надавав недостовірну інформацію про місце знаходження оригіналу оскаржуваного договору у третьої сторони. Оскільки права позивача були порушені відповідачем, остання була вимушена звернутись до суду за їх захистом. Міркування відповідача про збіг в одній особі позивача та відповідача є недоречними. Щодо тверджень відповідача про безпідставний розгляд справи судом першої інстанції за його відсутності зазначає, що 12 вересня 2022 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю скористатись правовою допомогою та реальну небезпеку для свого життя. У вересні 2022 року місто Київ не входило до переліку територій, на яких велися бойові дії або тимчасово окупованих. На день розгляду справи -14.09.2022 будь-якої повітряної тривоги не оголошувалося, а отже посилання на наявність реальної небезпеки для його життя та життя його представників є безпідставними. Оскільки розгляд справи станом на вересень 2022 року тривав більше 2 років, за цей час апелянтом було подано до суду всі заяви по суті справи. Будь-яких заяв від адвоката Кікени П. І., який є другим представником відповідача, про неможливість участі у судовому засіданні 14.09.2022 не надходило. Показовим є те, що в судовому засіданні 02.08.2022 у Київському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року у справі №758/5730/21, були присутні і ОСОБА_2 , і його адвокат Кікена П. І., а у якості вільного слухача був присутнім адвокат Феськов І. В., який призваний до ЗСУ. Зазначене свідчить про зловживання своїми процесуальними правами в межах даної справи задля затягування процесу. Щодо тверджень апеляційної скарги про процесуальні порушення суду під час вирішення заяв відповідача про відвід зазначила, що письмові пояснення були подані з порушенням вимог ст. 174 ЦПК України, до них були долучені нові докази, а тому суд першої інстанції законно відмовив в долучені таких пояснень. Заявлені тричі заяви про відвід судді були необґрунтованими, оскільки заявником не було надано належних та допустимих доказів упередженості або необ`єктивності судді. Позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що придбане відповідачем за договором від 01.04.2020 спірне майно належало до спільної сумісної власності подружжя, а отже, розпорядження ним мало здійснюватися за згодою позивача. При цьому, судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження отримання згоди позивача на укладення договору від 01.04.2020. Відповідач підтвердив факт укладення договору купівлі-продажу рухомого майна від 01 квітня 2020 року та використання спірних споруд у своїй господарській діяльності, не ставить під сумнів їх кількість - 57 штук та адресу розташування - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які за спірним договором купівлі-продажу перейшли у власність відповідача. В такому випадку є абсолютно недоречним нерозумінні, сумніви та необізнаність про те, що придбані відповідачем споруди у ФОП ОСОБА_4 розташовані за цими адресами. В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Кікена П. І. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Я. М. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Косянчук В. В. просив ухвалити рішення на розсуд суду. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 1996 року. За час шлюбу за спільні кошти подружжя набуло у власність майно: договір купівлі-продажу кіосків від 01.02.2007, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», павільйон загальною площею 66,28 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 01.02.2007, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», павільйон загальною площею 178,04 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 19.03.2007, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», кіоски у кількості 8 шт., кожний площею 20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 26.08.2009, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Фірма «Енергосервіс», кіоски у кількості 8 шт., кожний площею 20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу кіосків від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_1 (тимчасова споруда) загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_2 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_3 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_4 (тимчасова споруда) , загальною площею 25 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_5 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_6 (тимчасова споруда) , загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - договір купівлі-продажу рухомого майна від 22.03.2013, придбав у ФОП ОСОБА_5 торгівельний павільйон № НОМЕР_7 (тимчасова споруда) , загальною площею 25 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; В подальшому зазначені споруди (конструкції, павільйони, кіоски), які є спільним майном подружжя, були розділені на менші споруди та розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Згідно з рішенням районної комісії з розгляду питань організації роздрібної виїзної торгівлі та видачі дозволів на розміщення МАФ від 31.10.2006 , Подільська райдержадміністрація надала дозвіл ФОП ОСОБА_4 на розміщення МАФ за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 69 т.1). Відповідно до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересування дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» Департамент містобудування та архітектури уклав у 2014 році за заявами №№ 2159, 2165, 2166, 2169, 2171, 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 2320, 2323, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396, 2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482, 2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 5470, 6478, 6479, 6480, 6463, 6486, 7684, 7686, 7691, 7706, 7717 договори щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою на розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_4 (а.с.179 т.1). Так, на підставі укладеного договору від 17.12.2019 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) ФОП ОСОБА_4 видано інформаційні талони на тимчасові споруди на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 : № 02159-20/14 на павільйон площею 18,45 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02165-20/14 на павільйон площею 18,45 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02166-20/14 на павільйон площею 18,45 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02169-20/14 на павільйон площею 20,4 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02171-20/14 на павільйон площею 20,4 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02173-20/14 на павільйон площею 20,4 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02174-20/14 на павільйон площею 18,45 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02187-20/14 на павільйон площею 6,4 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02304-20/14 на павільйон площею 22,45 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02306-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02312-20/14 на павільйон площею 23 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02319-20/14 на павільйон площею 22,36 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02320-20/14 на павільйон площею 22,36 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02323-20/14 на павільйон площею 22,36 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02357-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02360-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02374-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02376-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02378-20/14 на павільйон площею 21 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02384-20/14 на павільйон площею 21 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02388-20/14 на павільйон площею 17,5 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02391-20/14 на павільйон площею 17,5 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02396-20/14 на павільйон площею 17,5 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02421-20/14 на павільйон площею 19 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02424-20/14 на павільйон площею 19 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02428-20/14 на павільйон площею 19 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02432-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02435-20/14 на павільйон площею 19 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02439-20/14 на павільйон площею 19 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02441-20/14 на павільйон площею 19 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02444-20/14 на павільйон площею 12,5 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02447-20/14 на павільйон площею 12,5 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02452-20/14 на павільйон площею 12,5 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02457-20/14 на павільйон площею 12,5 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02459-20/14 на павільйон площею 9 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02463-20/14 на павільйон площею 12,5 м2, розташований в АДРЕСА_2 ; № 02474-20/14 на павільйон площею 6 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02479-20/14 на павільйон площею 10 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02482-20/14 на павільйон площею 7,61 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02487-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02494-20/14 на павільйон площею 4,6 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02504-20/14 на павільйон площею 19,11 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02505-20/14 на павільйон площею 15 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02509-20/14 на павільйон площею 11 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02511-20/14 на павільйон площею 19,11 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 02514-20/14 на павільйон площею 23 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 06470-20/14 на павільйон площею 24 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 06478-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 06479-20/14 на павільйон площею 21 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 06480-20/14 на павільйон площею 21,49 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 06483-20/14 на павільйон площею 22 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 06486-20/14 на павільйон площею 20 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 07684-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 07686-20/14 на павільйон площею 15 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 07691-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 07706-20/14 на павільйон площею 30 м2, розташований в АДРЕСА_1 ; № 07717-20/14 на павільйон площею 12 м2, розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 28-65 т.1). Відповідно до копії договору купівлі-продажу рухомого майна, укладеного 01 квітня 2020 року, ФОП ОСОБА_4 (продавець) зобов`язується передати у особисту приватну власність ФОП ОСОБА_2 (покупець), а покупець зобов`язується прийняти майно, і сплатити за нього обговорену грошову суму. За даним договором відчужуються тимчасові споруди : 2159, 2165, 2166, 2169, 2171, 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 2320, 2323, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396, 2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482, 2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 5470, 6478, 6479, 6480, 6463, 6486, 7684, 7686, 7691, 7706, 7717, що на момент відчуження знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ( п. 1.2 договору) Продаж тимчасових споруд за домовленістю сторін вчиняється за суму 147 000,00 грн ( п. 2.2 договору) (а.с. 74-75, т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що 08 квітня 2020 року було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.72 т.1). Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) на підставі заяви ФОП ОСОБА_2 ( вх. лист від 09.04.2020 №055/2787) та договору купівлі-продажу тимчасових споруд №№ НОМЕР_9 , 2165, 2166, 2169, 2171, 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 2320, 2323, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396, 2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482, 2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 5470, 6478, 6479, 6480, 6463, 6486, 7684, 7686, 7691, 7706, 7717, переоформив зазначені тимчасові споруди з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 ( а.с. 155, 178-180 т.1). При розгляді справи за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на рухоме майно (тимчасові споруди) ( справа №758/5730/21), в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 суду пояснив, що він користується тимчасовими спорудами, які він придбав за договором купівлі-продажу рухомого майна від 01 квітня 2020 року. Вказаний договір не втрачений, він його передав до Департаменту містобудування та архітектури для переоформлення права власності на тимчасові споруди на нього (а.с. 73 т. 4). На запит адвоката Щербини Я. М. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) 24.03.2021 за №055-5913 надав відповідь, що до Департаменту містобудування та архітектури оригінал договору купівлі-продажу рухомого майна від 01.04.2020, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 у період з 01.04.2020 по 18.03.2021 не надходив та станом на 18.03.2021 не знаходиться (а.с.60 т. 3). На запит адвоката Щербини Я. М. від 05.08.2022 №055/3795 щодо надання інформації Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) 09.08.2022 надав відповідь про те, що оригінали договорів купівлі-продажу тимчасових споруд ФОП ОСОБА_2 чи іншою особою до Департаменту містобудування та архітектури не подавались (а.с.75 т.4). 26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського УП ГУ НП у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення з приводу шахрайських дій з боку ОСОБА_2 , які виразились у заволодінні технічними приміщеннями, що належать останній. 27.05.2020 на підставі вказаної заяви зареєстровано кримінальне провадження №12020100070001694 (а.с.90 т.1). Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової комплексної комісійної товарознавчої та будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12020100070001694, ринкова вартість станом на 01.04.2020 тимчасових споруд з номерами : 2159, 2165, 2166, 2169, 2171, 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 2320, 2323, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396, 2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482, 2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 5470, 6478, 6479, 6480, 6463, 6486, 7684, 7686, 7691, 7706, 7717, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , могла складати 6 757 419,50 грн (а.с. 43-44 т.4). На запит слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві від 09.07.2021 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) 18.08.2021 за №055-18719 надав відповідь, що до Департаменту містобудування та архітектури оригінали договорів купівлі-продажу тимчасових споруд ФОП ОСОБА_2 чи іншою особою не подавались (а.с. 183 т.3). 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до П`ятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 (а.с.137 т.2). 15 вересня 2020 року з заявою про прийняття спадщини після смерті сина звернувся ОСОБА_3 (а.с.138 т.2), а 20.08.2021 - до суду з заявою про його залучення до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача (а.с.187 т.3). ІНФОРМАЦІЯ_3 третя особа ОСОБА_3 помер (а.с.88 т.5). Київським апеляційним судом до участі в справі в якості правонаступника третьої особи ОСОБА_3 залучено його спадкоємця - ОСОБА_3 (а.с.36, 89 т.5). Представник ОСОБА_3 - адвокат Косянчук В. В. пояснив, що остання не оскаржує рішення суду першої інстанції. Рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 просить ухвалити на розсуд суду. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рухоме майно було набуто у власність під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. При вчиненні договору купівлі-продажу щодо цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання згоди позивача на укладення спірного договору купівлі-продажу. Позивач не надавала згоди на продаж спірного майна, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України). Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України. Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна. Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідні висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15 та у постанові Верховного Суду у справі № 179/130/13-ц. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція під час розгляду даної справи спростована не була. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина перша статті 65 СК України). Таким чином, згода подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є за своєю правовою природою окремим одностороннім правочином, що в даному випадку мала бути складена письмово. Доказів надання згоди ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу рухомого майна її чоловіком ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду. Таке розумінні визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлення. Оспорюваний правочин визнається недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки ( набуття зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 не надавала згоду на укладення договору купівлі-продажу спільного майна подружжя, придбаного за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 . У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), вказано, що: «пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину. З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16. Водночас із зазначеної постанови випливає, що для визнання договору недійсним суду слід також встановити недобросовісність того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна. Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від зазначеного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16. Сформульовані вище висновки частково не узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, наведеного в зазначеній постанові, шляхом уточнення, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи - контрагента за таким договором». Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 в якості свідка у вищевказаному кримінальному провадженні, останній пояснив, що він з громадянином ОСОБА_4 знайомий з дитинства, і все життя вони були друзями, аж до смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільний бізнес, пов`язаний з торгівлею. Наприкінці березня цього року ОСОБА_8 звернувся до нього з проханням щодо продажу належних йому на праві власності 57 малих архітектурних форм ( МАФів). 01.04.2020 він та ОСОБА_9 уклали письмовий договір купівлі-продажу 57 МАФів. У подальшому відповідні документи були скеровані для переоформлення права власності на МАФи до Департаменту архітектури та містобудування виконавчого комітету Київської міської державної адміністрації. Надалі він отримав у встановленому порядку інформаційні талони, що підтверджують його право власності на 57 вищевказаних МАФів. Майже одразу після смерті ОСОБА_8 його вдова ОСОБА_1 почала оспорювати і оспорює по теперішній час в порядку цивільного судочинства у Подільському районному суді дійсність вищевказаних цивільних правовідносин (а.с. 107 т.2). З огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 , який був другом ОСОБА_4 з дитинства, за обставинами справи не міг не знати про те, що спірне майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції по суті дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. З огляду на те, що спірне майно належало до спільної сумісної власності подружжя Кравченків та вибуло з володіння позивача, як одного із співвласників, не з її волі, на підставі недійсного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для витребування з володіння відповідача споруд (конструкцій, павільйонів, кіосків), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які належали ФОП ОСОБА_4 . Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містить посилання на опис 57 споруд ( конструкцій, павільйонів, кіосків) на які Департаментом містобудування та архітектури були видані ФОП ОСОБА_4 інформаційні талони з зазначенням їй номерів. Наявні в матеріалах справи інформаційні талони містять зазначення як площі спірних об`єктів, так і їх місця розташування. Не зазначення в резолютивній частині рішення ідентифікаційних ознак спірного майна не може слугувати підставою для скасування ухваленого по справі рішення за апеляційною скаргою відповідача. Вказаний недолік судового рішення у разі виникнення питань щодо його виконання може бути усунуто шляхом його роз`яснення. Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо збігу в одній особі позивача та відповідача, оскільки право на пред`явлення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним належить не лише одній із сторін правочину, а і іншій заінтересованій особі, яка вважає, що таким правочином порушуються її права та законні інтереси. З огляду на те, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що спірне рухоме майно було відчужено другим із подружжя без її згоди, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності є необґрунтованими. Рішення суду першої інстанції не містить в собі посилання на задоволення позову з підстав неукладеності спірного договору купівлі-продажу, а тому доводи апеляційної скарги про неможливість визнання недійсним такого договору на правильність судового рішення не впливають. Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу були обґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2021 в ході судового засідання відповідачем заявлено відвід головуючому судді Гребенюку В.В., оскільки суддею безпідставно відмовлено у долученні до матеріалів справи пояснень та додаткових пояснень від 25.07.2021 та від 31.07.2021, що призвело до звуження процесуальних можливостей відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву ( ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне ( ч. 5 ст. 174 ЦПК України). Не визнання судом першої інстанції необхідним дозволити учаснику справи надати письмові пояснення та додаткові письмові пояснення не може слугувати підставою для висновку про безпідставність таких дій, оскільки вказане право віднесено законом на розсуд суду та само по собі не може свідчити про те, що відвід було заявлено обґрунтовано. З огляду на те, що відвід судді було заявлено безпосередньо в судовому засіданні, останній у відповідності до частини 3 статті 40 ЦПК України вирішено судом, що розглядає справу. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та протоколу судового засіданні від 09.07.2021, додаткові пояснення ФОП ОСОБА_2 були долучені до матеріалів справи (а.с.152, 172 т.3). Матеріали справи свідчать також про те, що ФОП ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи 14 вересня 2022 року (а.с. 104 т.4). Оцінюючи клопотання відповідача про оголошення в справі перерви до закінчення в Україні воєнного стану, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Верховний Суд у постанові від 14 липня 2022 року справа № 260/4504/20 (провадження № К/990/11829/22) вказував, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та інших обставин має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість продовжити розгляд справи у відсутність відповідача, оскільки останній не надав суду доказів, що він не мав змоги взяти участь в судовому засіданні ні особисто, ні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. При цьому місце перебування відповідача згідно зазначеної ним адреси не знаходиться в районі активних бойових дій. Доказів перебування його представників в зоні активних бойових дій матеріали справи не містять і таких суду також надано не було. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року залишити без змін. Поновити дію рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15.04.2024. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук