Постанова 4808 № 343/1002/23

Справа № 343/1002/23 Провадження № 22-ц/4808/381/24 Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Струтинської Д.В. з участю представників: ОСОБА_1 адвокатки Шургот О. В. ОСОБА_2 адвокатки Созоник Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Шургот Оксани Василівни на рішення Долинського районного суду від 29 грудня 2023 року, ухвалене в складі судді Андрусіва І.М. в м. Долина, повний текст складено 08 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Вигодської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 та Вигодської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування. Позовна заява обгрунтована тим, що у березні 2023 року їй стало відомо про належність ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер: 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га, яка знаходиться за адресою: с. Підліски, урочище «Нягринці» Калуського району Івано - Франківської області та перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі рішень Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області від 10.05.2019 та від 24.12.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски». 21.02.2020 ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку. Згідно із викопіювання з генерального плану населеного пункту с. Підліски, вказана вище земельна ділянка належить до земель громадської забудови. Із викопіювання з схеми зонування території населеного пункту с. Підліски слідує, що дана земельна ділянка розташована в торговельній зоні (Г-6). Генеральний план населеного пункту, який є містобудівною документацією, та є обов`язковим для виконання всіма суб`єктами містобудування. План зонування територій розробляється на основі генерального плану населеного пункту, з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Підлісківською сільською радою дані рішення прийняті незаконно та є такими, що порушують її законні права та інтереси і підлягають скасуванню. Оскільки вона є жителькою с. Підліски і відповідно є членкинею територіальної громади, вважає, що надання відповідачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки порушує, в тому числі, і її права, адже така ділянка розміщена в центральній частині села та довгий час використовувалась нею та іншими жителями для під`їзду до кладовища. Просить: визнати незаконним та скасувати рішення Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області №188-27/2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 10.05.2019; визнати незаконним та скасувати рішення Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски ОСОБА_1 » від 24.12.2019; припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Рішенням Долинського районного суду від 29 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Вигодської селищної ради, про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування задоволено. Визнано незаконними та скасувано рішення Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області: - №188-27/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 10.05.2019; - №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски ОСОБА_1 » від 24.12.2019. Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га., яка розташована за адресою: с. Підліски, урочище «Нягринці» Долинського (зараз Калуського) району Івано - Франківської області та скасувано державну реєстрацію даної земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору у розмірі 4 292 (чотири тисячі двісті дев`яності дві) гривні. Заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 розпоряджатися та відчужувати земельну ділянку кадастровий номер 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га., яка розташована за адресою: с. Піддіски, урочище «Нягринці» Калуського району Івано - Франківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2036836126220, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокатка Шургот О.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Вказує, позивачем не було доведено порушеного права її права на спірну земельну ділянку, а також, що якимось чином порушується права територіальної громади с. Підліски, де розташовується спірна земельна ділянка. Крім того, представники Вигодської селищної ради як представники територіальної громади заперечують проти задоволення позову та спростовують факт порушення прав територіальної громади. Прийнятті сільською радою оскаржувані рішення Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області №188-27/2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 10.05.2019; та рішення Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски ОСОБА_1 » від 24.12.2019 є актами індивідуальної дії, розраховані на разове застосування та вичерпали свою дію фактом виконання та не створюють жодних правових наслідків для позивача, а тому не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Крім того, суд безпідставно відхилив довідку форми «6-зем» як доказ у справі про те, що земельна ділянка належить до категорії земель для ведення особистого селянського господарства та є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. 07 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 адвокатка Созоник Т.Б. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що форма «6-зем» не є доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки, а потребує додаткової оцінки суду, так як є інформацією статистичною, а суд має надати їй оцінку з урахуванням інших, безпірних доказів у справі. Крім того, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпую свою дію після його реалізації, може оскаржуватись з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядається в порядку цивільного судочинства. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокатка Шургот О.В. апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу. У попередньому судовому засідання представник ОСОБА_2 адвокатка Созоник Т.Б. доводи апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Підлісківської сільської ради №188-27/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 10.05.2019 та №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски ОСОБА_1 » від 24.12.2019 були ухвалені із порушенням вимог закону, а саме невідповідності генеральному плану населеного пункту с. Підліски та іншої містобудівної документації, тому такі рішення визнав незаконними та скасував. Окрім цього, оскільки вказані вище рішення Підлісківської сільської ради визнані незаконними та скасовані, тому припинив право власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію даної земельної ділянки. Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер: 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га. Підставою набуття права власності на дану земельну ділянку є: рішення Підлісківської сільської ради від 10.05.2019 №188-27/2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » та рішення цієї ж ради від 24.12.2019 №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски ОСОБА_1 ». Згідно із рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Підлісківської сільської ради Долинського району (на даний час Калуського району) Івано - Франківської області від 10.05.2019 №188-27/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » (а.с. 11), вирішено надати дозвіл останньому на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в урочищі «Нягринці», площею 0,0390 га, для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Підліски за рахунок земель комунальної власності (запасу) в с. Підліски. Рішенням тридцятої сесії сьомого скликання Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області від 24.12.2019 №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці», в межах с. Підліски ОСОБА_1 » (а.с. 12), затверджено проект землеустрою, надано у власність останньому дану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201226172 від 21.02.2020 (а.с. 15) та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 2608797602019 від 03.12.2019 (а.с. 16, зворотна сторона), земельна ділянка з кадастровим номером: 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га, яка знаходиться за адресою: с. Підліски, урочище «Нягринці» Долинського району Івано - Франківської області належить на праві приватної власності (розмір частки 1/1) відповідачу ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - землі запасу. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. На замовлення відповідача ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Підліски, урочище «Нягринці» Долинського району Івано - Франківської області (а.с. 57-75). Відповідно до довідки Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 спірна земельна ділянка відноситься до земель для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться на території Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області, в межах населеного пункту с. Пділіски, урочище «Нягринці» (а.с. 62). Як вбачається із копії відповіді селищного голови Вигодської селищної ради Івано - Франківської області від 22.09.2022 №1254/02-14 (а.с. 128), селищною радою було розглянуто заяву відповідача ОСОБА_1 про внесення змін до генерального плану забудови с. Підліски Калуського району Івано - Франківської області та повідомлено останньому, що дане питання включено до звіту про містобудівний моніторинг стану реалізації містобудівної документації, а саме: «Генеральний план с. Підліски Долинського району Івано - Франківської області», який буде розглянуто виконавчим комітетом з подальшим розглядом сесією ради. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.п.1,8,9 ч.1 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»( чинного на час прийняття оскаржуваних рішень) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів, підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно зі статтею 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (рішення тридцятої сесії сьомого скликання Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області від 24.12.2019 №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці») право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Частинами першою, третьою статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України. Відповідно до частин першої, другої статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відтак, установлено, що згідно п.п.1,8,9 ч.1 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.116, 118 ЗК України оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 передано у власність спірну земельну ділянку. У позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, спірна земельна ділянка урочищі «Нягринці», площею 0,0390 га, в межах населеного пункту с. Підліски належить до громадської забудови, а передача у власність ОСОБА_1 цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства порушує її законні права та інтереси. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Судом встановлено, що право користування на земельну ділянку, яку зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 , позивачу ніколи не належало, зазначена земельна ділянка останній у встановленому законом порядку не надавалася та оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не порушено право чи законний інтерес позивачки. Колегія суддів відхиляє доводи позивачки про те, що спірна земельна ділянка згідно із викопіювання з генерального плану населеного пункту с. Підліски, належить до земель громадської забудови, тому не може передаватись у приватну власність для ведення для ведення особистого селянського господарства, оскільки спростовуються диними, які містяться довідкці Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 спірна земельна ділянка відноситься до земель для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться на території Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області, в межах населеного пункту с. Пділіски, урочище «Нягринці» (а.с. 62). Довідка 6-зем є документом, який включається до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час його розроблення землевпорядною організацією. Довідка 6-зем - це певна частина вихідних даних для розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, якщо розпорядником земельних ділянок є один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа. Крім того, дані, які містяться викопіюванні з генерального плану населеного пункту с. Підліски Долинського (Калуського) району (а.с. 13), що спірна земельна ділянка знаходиться на території громадської забудови не містить дати складання, не затверджений у встановленому законом порядку та не підтверджують вимоги позивачки про порушення її прав чи законних інтересів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з допущенням порушення норм процесуального та матеріального права і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Вигодської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями). Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви юридичною особою немайнового характеру слід сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», (станом на день подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 року з 01 січня встановлений у розмірі 2481 гривень. У ч. З ст. б Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Така ж правова позиція висловлена у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». ОСОБА_2 заявлено вимоги немайнового характеру про визнання недійсними двох рішень органу місцевого самоврядування, припинення права власності на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації, тому підлягало сплаті 4 295 грн за подання позовної заяви. Відповідно до п. 6 ч.2. ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, за подання апеляційної скарги підлягало сплаті 6 441 грн, тобто 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, то ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 6 438 грн (шість тисяч чотириста сорок одну гривні) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Шургот Оксани Василівни задовольнити. Рішення Долинського районного суду від 29 грудня 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Вигодської селищної ради про визнання незаконними та скасувати рішення Підлісківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області: - №188-27/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 10.05.2019; - №232-30/2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Нягринці» в межах с. Підліски ОСОБА_1 » від 24.12.2019, припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2622084601:01:002:0730, площею 0,0390 га., яка розташована за адресою: с. Підліски, урочище «Нягринці» Долинського (зараз Калуського) району Івано - Франківської області та скасування державну реєстрацію на вказану земельну ділянку - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 441,60 (шість тисяч чотириста сорок одну гривні) 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 квітня 2024 року. Судді: В.Д.Фединяк Л.В.Василишин І.О.Максюта