Постанова Київський апеляційний суд № 755/12868/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2024 року справа № 755/12868/23 провадження № 33/824/1847/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - в с т а н о в и в : Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі восьмисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600, 00 (тринадцять тисяч шістсот) гривень з конфіскацією вилученого майна. Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 536, 00 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп. Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій оскаржувану постанову просила скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції перекваліфіковано дії з ч. 1 на ч. 4 ст. 156 КУпАП. Водночас, у протоколі відсутні відомості щодо притягнення до адміністративної відповідальності раніше. Апелянт зазначає, що вона не являється суб`єктом інкримінованого правопорушення, оскільки не є суб`єктом підприємницької діяльності, у тому числі, як фізична-особа підприємець. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази реалізації товару. Зазначає, що знаходження тютюнових виробів без марок акцизного податку, саме по собі не утворює складу адміністративного правопорушення. Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі не є підтверджуючим документом обставин даної справи і документом, що засвідчує належний порядок вилучення речових доказів. Також протокол про адміністративне правопорушення не містить які саме речі було вилучено для тимчасового зберігання, а свідки та поняті були відсутні. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки про розгляд справи ОСОБА_1 не була повідомлена. Зазначає, що про постанову суду дізналась 27 лютого 2024 року внаслідок блокування банківських рахунків, цього ж дня й отримала копію оскаржуваної постанови (а.с. 16). Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням. Наведені заявником підстави модна визнати поважними, а тому строк на апеляційне оскарження постанови суду слід поновити. В судовому засіданні ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 271106 від 23 серпня 2023 року о 17 год 30 хв. в м. Києві по вул. Сиваська, 1-А, ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами з рук без марок акцизного податку, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 4 ст.156 КУпАП. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. З матеріалів справи та судового рішення встановлено, що при розгляді даної справи суд першої інстанції повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку. Адміністративна відповідальність особи за ч. 1 ст. 156 КУпАП настає за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку. Частиною 3 ст. 156 КУпАП встановлена відповідальність за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Адміністративна відповідальність особи за частиною 4 ст. 156 КУпАП настає за вчинення дій, що передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення. Відповідно до пунктів 7, 9 частини 2 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, лотків та у невизначених для цього місцях торгівлі. Відповідальність за частиною 3 статті 156 КУпАП передбачена за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Суб`єктивна складова адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 156 КУпАП є торгівля вищевказаними товарами з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Торгівля тютюновими виробами з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом та такий вид діяльності може завдати значної шкоди економічним та соціальним інтересам держави або окремим споживачам. Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 271106 від 23 серпня 2023 року; - рапортом працівника поліції; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23 серпня 2023 року; - актом прийняття-передачі від 23 серпня 2023 року. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, та допустимість зібраних доказів по справі не вбачається. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновкущодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. Натомість доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 156 КУпАП, вказаною нормою закону встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, зокрема за роздрібну або оптову торгівлю тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку (ч. 1 ст. 156 КУпАП). Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не являється суб`єктом інкримінованого правопорушення, оскільки не є суб`єктом підприємницької діяльності, у тому числі, як фізична-особа підприємець, аналіз вказаної норми закону дозволяє зробити висновок про те, що суб`єктами відповідальності за вказаною статтею, можуть бути не тільки особи, які займаються господарською діяльністю та працівники підприємств (організацій) торгівлі або громадського харчування, а й фізичні особи, тобто громадяни, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, що випливає зі змісту, як ч. 1, так і ч. 3 ст. 156 КУпАП, якою зокрема встановлена адміністративна відповідальність за торгівлю тютюновими виробами з рук, лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Твердження апелянта про те, що Дніпровським районним судом м. Києва перекваліфіковано дії з ч. 1 на ч. 4 ст. 156 КУпАП, апеляційний суд відхиляє за недоведеність, оскільки суд першої інстанції не виходив за межі своїх повноважень та при прийнятті рішення керувався виключно доказами, які містяться в матеріалах справи, що вказують на вчинення адміністративної відповідальності заме за ч. 4 ст. 156 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше, суд апеляційної інстанції не приймає з огляду на наступне. Відповідно до інформації, що міститься на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року (справа № 755/8672/22, провадження № 3/755/4848/22) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень з конфіскацією предметів торгівлі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 496 гривень 20 копійок. Відповідно до інформації, що міститься на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року (справа № 755/5375/22, провадження № 3/755/3208/22) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 496 грн. 20 коп. в дохід держави. Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності відомостей про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 відповідальності раніше, спростовуються вищезазначеними відомостями з офіційного веб-порталу Єдиного державного реєстру судових рішень. Також апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази реалізації товару, проте відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, остання 23 серпня 2023 року продавала цигарки з рук без марок акцизного збору та добровільною згодою надала працівникам поліції для вилучення 20 (двадцять) пачок цигарок. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи що в матеріалах справи відсутні докази реалізації товару, апеляційним судом відхиляються. Інші доводи апеляційної скарги не віднайшли свого обґрунтування, а тому висновків суду не спростовують. Отже, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, - П О С Т А Н О В И В : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя