Постанова Волинський апеляційний суд № 158/4011/23

Справа № 158/4011/23 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/385/24 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Хитрика Р. І. звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що він на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30 листопада 2022 року набув право власності на автомобіль марки «Volkswagen Touran» 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_1 . Позивач ОСОБА_1 також зазначав, що 24 січня 2023 року з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений його автомобіль марки «Volkswagen Touran» транзитний номер 03СС5729. Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності про оцінку вартості матеріального збитку, завданого ушкодженням транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Touran» 2010 року випуску вартість матеріального збитку станом на 31 березня 2023 року складає 93 943,52 грн. На час дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter» був застрахований в АТ «СК «Країна». Позивач звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак йому було відмовлено у цій виплаті на підставі відсутності доказів на підтвердження права власності на транспортний засіб. ОСОБА_1 вважає, що транспортний засіб належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, а тому просив суд стягнути з відповідача у його користь страхове відшкодування у розмірі 93 943,52 грн, витрати на проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 3 000 грн, а також судові витрати по справі. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 лютого 2024 року у цій справі позов задоволено. Ухвалено стягнути із АТ «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 93 943,52 грн, витрати за проведення оцінки транспортного засобу у розмірі 3 000 грн, витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн. Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року ухвалено стягнути із АТ «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хитрик Р. І. просить апеляційну відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Volkswagen Touran» 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_1 транзитний номер НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 01/59999 від 30 листопада 2022 року та акту приймання-передачі № 01/59999 автомобіля від 30 листопада 2022 року, а тому йому як власнику транспортного засобу страховик повинен виплатити страхове відшкодування. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Судом за матеріалами справи встановлено, що 24 січня 2023 року на автодорозі М-19 143 км з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen Touran». На підставі постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн (а. с. 24-25). Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності № 7/23 від 31 березня 2023 року розмір матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля марки «Volkswagen Touran» 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_1 транзитний номер 03СС5729 в результаті дорожньо-транспортної пригоди станом на 31 березня 2023 року, складає 93 943,52 грн (а. с. 32-54). Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована АТ «Страхова компанія «Країна», що підтверджується копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3427148 від 10 жовтня 2022 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000,00 грн (а. с. 97). ОСОБА_1 двічі звертався до страховика AT «Страхова компанія «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування, на що страховик повідомляв, що для розгляду вказаної справи про виплату страхового відшкодування позивачу слід надати документи, що підтверджують право власності на пошкоджене майно на день скоєння ДТП (а. с. 20-23). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною 2 статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до пункту 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Як було встановлено судом, 30 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олл Вест Кар» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність транспортний засіб марки «Volkswagen Touran» 2010 року випуску, який належить ТзОВ «Олл Вест Кар» на праві власності на підставі МД № UA 205140/2022/012193 від 07 лютого 2022 року транзитний номер 03СС5729, та зобов?язується сплатити за нього визначену цим договором грошову суму (а. с. 12, 13). На підставі акту приймання-передачі № 01/59999 від 30 листопада 2022 року покупець прийняв, а продавець передав на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2022 року зазначений автомобіль (а. с. 14). З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу транспортного засобу набув право власності на автомобіль, а тому страховик зобов?язаний виплатити йому як власнику транспортного засобу страхове відшкодування. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу та акт приймання-передачі автомобіля не є документами, які підтверджують право власності позивача на транспортний засіб на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а тому позивач, на думку відповідача, не має права на страхове відшкодування. У своїй постанові від 05 квітня 2023 року (справа №911/1278/20) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII зроблені Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18. Крім того не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково не враховано того, що АТ «СК «Країна» не приймало рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а навпаки, вчиняло дії та в користь позивача, неодноразово зазначаючи у своїх листах про необхідність надання пакету документів. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2019 року у справі 465/4287/15 зазначила, що у Законі № 1961-ІV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом, може звернутися із заявою безпосередньо до страховика з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. При цьому судом встановлено, що позивач звертався із заявою про виплату страхового відшкодування безпосередньо до страховика. Натомість страховик АТ «СК «Країна» не прийняв рішення про виплату в користь позивача страхового відшкодування і у своїх листах повідомляв позивача про необхідність направлення ним страховику документів на підтвердження права власності на автомобіль, хоча позивач ОСОБА_1 подав страховику договір купівлі-продажу транспортного засобу і акт приймання-передачі автомобіля. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача АТ «СК «Країна» в користь позивача ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 93 943,52 грн, а також витрати на проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 3 000 грн. Будь-яких доказів щодо спростування розміру страхового відшкодування відповідач суду не надав і судом при визначенні такого розміру враховано поданий стороною позивача звіт суб?єкта оціночної діяльності про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 137 ЦПК України). Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано суду договір про надання правової допомоги № 121/2023 від 10 березня 2023 року; додаток до договору про надання правової допомоги № 121/2023, згідно якого фіксована сума гонорару зазначена у розмірі 20 000 грн; квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 10 березня 2023 року про оплату в розмірі 20 000 грн. При визначенні суми витрат на правову допомогу в розмірі 12 000 грн суд першої інстанції врахував критерій реальності адвокатських послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції і додаткове рішення суду першої інстанції постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення. Рішення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді