Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6136/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА 11 квітня 2024 року справа №200/6136/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року) у справі № 200/6136/23 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2023 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не обчислення ОСОБА_2 розміру пенсії з 11.04.2023 у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 обчислення розміру пенсії з дати її призначення (11.04.2023) відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (у розмірі 80 відсотків заробітної плати позивача (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність), та виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. Вказане судове рішення набрало законної сили 05 січня 2024 року. 11 січня 2024 року по справі були видані виконавчі листи. Позивач через свого представника подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення. Просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 06.12.2023 у справі № 200/6136/23 у 10-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили. Представник позивача у своїй заяві зазначав, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконує рішення суду яке набрало законної чинності 05.01.2024 тому у позивача є законне право звернутися до суду з заявою про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 200/6136/23. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у задоволенні такої заяви відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти нове рішення, яким застосувати судовий контроль. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не проаналізував наведені у заяві норми права щодо можливості встановлення судового контролю після ухвалення рішення суду, зокрема на правові висновки Верховного Суду, які гарантують позивачу право звернутися до суду після ухвалення рішення суду з заявою про встановлення судового контролю та суд першої інстанції застосував норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14, не зважаючи на те що наявні висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) і саме судом, який постановив відповідне рішення та клопотанні обставини невиконання рішення суду у даній справі, що набрало законної сили. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року та від 29 травня 2019 року по справі №826/9960/15. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а. Відмовляючи у задоволенні заяви в цій частині, місцевий суд висновував, що у разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви. Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі. Зазначав, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять. З такими висновками не погоджується колегія суддів, виходячи з такого. За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Слід зазначити, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. У випадку ухилення боржника суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Суд першої інстанції помилково послався як на підставу для відмови у задоволенні заяви, на факт звернення із заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі. Норма ст. 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. У випадку ухилення боржника суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі. Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19: «…клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі у разі існування ризику його невиконання». Посилання суду першої інстанції на те, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа по справі на примусове виконання до органу виконавчої служби не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а тому суд в цій частині припустився довільного тлумачення норм процесуального права. Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останні залишилися поза увагою суду першої інстанції, правова оцінка ним не надавалася. З матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконав рішення суду та не здійснив перерахунок пенсії позивачу у 10 денний строк (призначення/перерахунок пенсії орган пенсійного фонду за загальним правилом здійснює у строк 10 днів, про що було зауважено у самій заяві), тобто наявні відповідні ризики не виконання рішення суду у частині зобов`язання вчинити певні дії. Відповідач, надаючи свої пояснення та мотивуючи свою позицію, не навів жодної об`єктивної причини, з якої рішення суду не виконано. Не можна вважати обґрунтованою наведену відповідачем причину стосовно того, що в ухвалі апеляційного суду, після постановлення якої рішення місцевого суду набрало законної сили, було допущено описку (замість позивача зазначені дані його представника). Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказані норми кореспондують положенням пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України та підпункту «ґ» пункту 4 частини 1 статті 322 цього Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції може бути встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Відповідно до пункту ґ) статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Як вбачається зі змісту заяви про встановлення судового контролю, позивач зазначає, що відповідач не виконує рішення суду. Таким чином, оскільки відсутні відомості щодо виконання рішення суду у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення. З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов`язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали, що обумовлює задоволення заяви позивача. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 200/6136/23 скасувати. Прийняти нову постанову. Заяву представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/6136/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/6136/23 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати в місячний строк з дня отримання копії постанови до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 06 грудня 2023 року. Повне судове рішення 11 квітня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук