Постанова Львівський апеляційний суд № 462/5952/22

Справа № 462/5952/22 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/498/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Салата Я.І. розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників у м.Львові цивільну справу № 462/5952/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 03 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням компенсації та стягнення недоплаченої суми відшкодування в с т а н о в и в : 03 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту АТ «УЗ») в якому просить: - визнати незаконним та скасування Наказу № 2147/ос від 30.11.2010 року «Про припинення трудового договору ( контракту») із ОСОБА_1 за ст.40 п.3 КЗпП України; - визнати незаконним Наказу № 546-к від 30.11.10 «Про припинення трудового договору з начальником поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда ( пасажирського) дільниці 2 групи АТ «УЗ»; - стягнути з АТ «УЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (193,42 грн. в день) за час вимушеного прогулу з 01.12.2010 р. по день винесення рішення судом з компенсацією та індексацією; - стягнути з АТ «УЗ» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого відшкодування в розмірі 979,20 грн. за ст.117 КЗпП України; - визнати неправомірними дії АТ «УЗ» щодо грубого порушення ст..45 Конституції України, КЗпП України внаслідок звільнення з роботи начальника пасажирського поїзда ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано до неналежної особи; - поновити термін дії контракту начальника поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним звільненням з роботи; -судові витрати віднести на відповідача. Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 03 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 03 січня 2024 року незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, такою, що перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, суд неправомірно відмовив у доступі до правосуддя. Наголошує на тому, що від сплати судового збору звільняються всі позивачі у справах про поновлення на роботі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу суду не подано, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.2ст.369 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З врахуванням того, що оскаржується ухвала про повернення заяви, яка передбачена пунктом 6 ч.1 ст.353 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги слід проводити без повідомлення учасників справи. За змістом ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи та судом встановлено, що 03.11.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням компенсації та індексації, стягнення недоплаченої суми відшкодування, визнання неправомірними дії АТ «УЗ». Відповідно до п.1ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі-у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Однією із вимог у позові позивач просить визнати неправомірними дії АТ «Українська залізниця» щодо грубого порушення ст.45 Конституції України, КЗпП України внаслідок звільнення з роботи начальника пасажирського поїзда ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано до неналежної особи. Зазначена позовна вимога підлягала оплаті судовим збором, тому суд першої інстанції правомірно 04 грудня 2023 року постановив ухвалу про залишення зазначеної позовної вимоги без руху для оплати судовим збором. Окрім цього, позивач ОСОБА_1 не надав суду копій позовних заяв для відповідачів та третіх осіб, не надав належно завірених копій документів для відповідачів та третіх осіб. Згідно ч.1ст.185 ЦПК суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Судом надано п`ять днів з дня отримання зазначеної ухвали для виправлення недоліків, зазначених в ухвалі від 04 грудня 2023 року. Вимог ухвали суду від 04 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 не виконав. Позивач надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про відсутність доходів станом на 24.02.2023 року, тобто за 2022 рік, однак оскілки звернення з позовом відбулося у 2022 році, для визначення спроможності сплати судового збору необхідно було подати відомості про доходи за 2021 рік. Відповідно до ч.1,3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. У статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Окрім цього, із змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно Наказу № 2147/0с 30.11.2010 року. Останній зазначає, що неодноразово звертався в суд з аналогічним позовом, однак йому відмовлено у його позовних вимогах, рішення судів набрали законної сили. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 03 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст..ст.389-391 ЦПК. Повний текст постанови складено 03 квітня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк