Постанова 4857 № 500/2947/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2947/23 пров. № А/857/21451/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суддя у І інстанції Дерех Н.В., час ухвалення судового рішення не зазначено, місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 12 жовтня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС) від 17.02.2023 №0009992407 у частині відмови повернення суми податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО), задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку, у розмірі 22818,83 грн, а також зобов`язати ГУ ДПС сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі ГУ ДКС) висновок про повернення суми надміру сплаченого ПДФО за 2021 рік з урахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік у розмірі 22818,83 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №500/2947/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тому відповідач безпідставно розцінив відсутність реєстрації позивачки за адресою спірної квартири, як підставу для позбавлення її права на податкову знижку. Окрім того, у акті про результати камеральної перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачкою вимог пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України (далі ПК), а у оспорюваному ППР, прийнятому на підставі цього акту, вказує про порушення підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК. Порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ГУ ДПС сформувати та подати висновок до ГУ ДКС про повернення суми надміру сплаченого ПДФО за 2021 рік із врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік у розмірі 22818,83 грн. У апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що 17.12.2022 позивачкою було надіслано до ГУ ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік. У рядку 14 Розділу V вказаної декларації зазначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з ПДФО у зв`язку з використанням права на податкову знижку - 33978,83 грн. Проте, позивачка до переліку документів, доданих до податкової декларації, надала копію договору купівлі-продажу частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , а не копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , на яку хотіла скористатися правом на включення податкової знижки. Судом проігноровано те, що згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_1 у 2021 році зареєстрована в м. Тернопіль, а не за адресою знаходження квартири, на виплату якої укладений кредитний догорів. Вважає, що контролюючим органом правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні податкового кредиту, оскільки позивач не надала до декларації докази придбання квартири, що була предметом іпотечного кредитування. Окрім того, позивачкою не надано підтвердження подання заяви про повернення суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2021 рік. і підстави для подання контролюючим органом висновку до органу казначейської служби для здійснення перерахування надмірно сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб позивачу відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, у відповідності до кредитного договору W085RI5S210920001 від 02.04.2021, укладеного ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "ПРАВЕКСБАНК", позивачка отримала кредит на придбання квартири в розмірі 2056489,00 грн, (цільове призначення (мета) "здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири") зі строком повернення кредиту до 01.04.2041. 02.04.2021 за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , за умовами якого продаж квартири вчинено за 2937842,00 грн, з яких 881353,00 грн сплачено покупцем продавцю до укладення та нотаріального посвідчення цього договору, а решта суми у розмірі 205648,00 грн буде сплачено в день нотаріального посвідчення цього договору за рахунок кредитних коштів, отриманих в Акціонерному товаристві ПРАВЕКС БАНК. Право власності на вказану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2286357680000, номер запису про право власності: 41322965. 02.04.2021 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "ПРАВЕКС БАНК" укладено договір іпотеки №085RI5S210920001, за яким предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 67,7 м2. Відповідно до виписки банку за особовим рахунком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивачкою за кредитним договором за 2021 рік сплачено відсотків за користування іпотечним житловим кредитом: у травні 2021 16040,61 грн, у червні 2021 - 16506,24 грн, у липні 2021 року 15906,94 грн, у серпні 2021 року 16368,11 грн, у вересні 2021 року 15987,02 грн, у жовтні 2021 року 15238,58 грн, у листопаді 2021 року 15746,53 грн, у грудні 2021 року 14977,17 грн. 17.12.2022 ОСОБА_1 було надіслано до ГУ ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, у рядку 14 Розділу V якої зазначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з ПДФО у зв`язку з використанням права на податкову знижку - 33978,83 грн. ГУ ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої за 2021 рік (звітний податковий період), за результатами якої складено акт №405/19-00-24-07-01/3035601044 від 17.01.2023. Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 при заповненні вказаної податкової декларації порушено вимоги пункту 175.1 статті 175 ПК, в результаті чого завищено суму витрат, дозволених до включення у податкову знижку за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, що привело до завищення суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у зв`язку з використанням права на податкову знижку, в розміру 22818,83 грн. 02.02.2023 позивачкою було подано через електронний кабінет заперечення на акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи. Листом ГУ ДПС від 16.02.2023 №2227/6/19-00-24-07/3631 ОСОБА_1 повідомлено про залишення без змін висновків акту №405/19-00-24-07-01/3035601044. 17.02.2023 ГУ ДПС прийняло ППР №0009992407, яким позивачці зменшено суму ПДФО, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 22718,83. ОСОБА_1 не погодилася із правомірністю цього рішення контролюючого органу та звернулася до адміністративного суду з позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК. Як встановлено у підпункті 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК, 14.1.170. податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених цим Кодексом. Підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК передбачено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК). Згідно із підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). За приписами підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 ПК платник податку має право включити до податкової знижки частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу. Як передбачено пунктом 175.1 статті 175 ПК, платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Як свідчать матеріали справи та не заперечується самою ОСОБА_1 , до переліку документів, доданих позивачкою до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, не було додано копію договору із у ОСОБА_2 купівлі-продажу квартири від 02.04.2021, щодо якої вона хотіла скористатися правом на податкову знижку, хоча за приписами підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені, зокрема, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Окрім того, позивачкою до податкової декларації було додано копію паспорта серія НОМЕР_3 , виданого Кременецьким МВ УМВС України у Тернопільській області, у якому на сторінці 15 наявна відмітка про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 . При цьому за правилами пункту 175.1 статті 175 ПК право на податкову знижку виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Разом із тим, будь-яких доказів на підтвердження того, що вона постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 контролюючому органу до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік не додавала. Водночас за приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податку зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Таким чином, на переконання апеляційного суду, зроблені ГУ ДПС під час камеральної перевірки, результатами якої оформлені актом №405/19-00-24-07-01/3035601044 від 17.01.2023, висновки відповідають поданим самою позивачкою документам, а отже підстав для визнання протиправним та скасування прийнятого ГУ ДПС 17.02.2023 на підставі таких висновків ППР №0009992407 немає. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити. Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 500/2947/23 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк