Постанова 4803 № 211/2571/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/199/24 Справа № 211/2571/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Тимченко О.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., за участю секретаря судового засідання Бортник В.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №211/2571/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року (суддя Ткаченко С.В.), ухвалене в приміщенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що у 2019 році він надав відповідачу у борг кошти у загальному розмірі 3 780 доларів США, а саме: 07 березня 2019 року - 230 доларів США зі строком повернення до 17 березня 2019 року; 08 червня 2019 року 3 100 доларів США зі строком повернення до 08 липня 2019 року та 26 грудня 2019 року - 450 доларів США зі строком до 25 січня 2020 року, про що відповідачем були написані розписки. Відповідач позичені кошти не повернув. Враховуючи, що станом на день уточнення позовних вимог 14 листопада 2022 року, курс 1 долару США становив 39,75 грн. просив суд стягнути з відповідача борг, який у гривневому еквіваленті становить 150 255 грн, та стягнути витрати за надані адвокатом юридичні послуги. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 138229 грн 30 коп, з яких 8410 грн 77 коп - сума боргу за договором позики від 07 березня 2019 року;113362 грн 66 коп - сума боргу за договором позики від 08 червня 2019 року, 16455 грн. 87 коп - сума боргу за договором позики від 26 грудня 2019 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1522 грн 09 коп. Судове рішення мотивоване наявністю між сторонами правовідносин, які випливають із договорів позики, оскільки наявні у позивача розписки підтверджують як факт укладення договорів позики, так і факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 3 780 доларів США, які в обумовлений договорами строк, відповідач не повернув, що є підставою для стягнення з відповідача суми боргу за розписками. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат та ухвалити в цій нове рішення по справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу. В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що договором між позивачем та адвокатом встановлено фіксований гонорар, який не залежить від кількості процесуальних дій адвоката. На думку апелянта, зважаючи на тривалий термін розгляду справи, розмір адвокатського гонорару є обґрунтованим та доведеним належними доказами. Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що розписку від 08 червня 2019 року про отримання 3 100 доларів США він особисто не писав і не підписував. У зв`язку з початком повномасштабної війни в Україні він не мав можливості оплатити вартість проведення судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою 21 лютого 2022 року, однак відповідач вважає, що для необхідності з`ясування обставин справи треба призначити судову почеркознавчу експертиз, оплату якої відповідач забезпечить. В задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити з тих підстав, що в позовній заяві ним ставиться питання про стягнення з відповідача суми боргу у гривнях, в той час як валютою позики були долари США, отже правильним і доцільним у судовому рішенні буде зазначення про стягнення суми боргу в тій валюті, в якій борг виник і в якій він має бути повернутий. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиви на апеляційні скарги не подано. Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , просила її задовольнити та заперечувала проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача та просила залишити її без задоволення. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно з оригіналом розписки від 07 березня 2019 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 230 доларів США, на строк до 17 березня 2019 року. Згідно з оригіналом розписки від 08 червня 2019 року, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_4 3100 доларів США, на строк до 08 липня 2019 року. Згідно з оригіналом розписки від 26 грудня 2019 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 450 доларів США, на строк до 25 січня 2019 року. Загальна сума боргу за договорами позики становить 3780 доларів США. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню. Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судове рішення мотивоване наявністю між сторонами склались правовідносин, які випливають із договорів позики, оскільки наявні у позивача розписки підтверджують як факт укладення договорів позики, так і факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 3 780 доларів США, які в обумовлений договорами строк, відповідач не повернув, що є підставою для стягнення з відповідача суми боргу за розписками. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. При цьому, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позикодавця, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Відтак, отримані відповідачем кошти у сумі 3 780 доларів США є позикою, а написані розписки, є борговими. Доказів того, що договори позики укладені між сторонами є нечинними, матеріали справи не містять, їх дійсність відповідачем не спростована. Позову про визнання правочинів недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин також суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства данні правочини є укладеними, нікчемними законом не визнані. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договорів позики, оскільки наявні у позивача розписки, підтверджують як факт укладення договорів позики, так і факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 3 780 доларів США, які в обумовлений договорами строк, відповідач не повернув, що є підставою для стягнення з відповідача суми боргу за розписками. Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що розписку від 08 червня 2019 року про отримання 3 100 доларів США він особисто не писав і не підписував спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи № 3765-23 від 01 березня 2024 року, яким визначено, що рукописний текст розписки від імені ОСОБА_2 про отримання 3 100 Доларів США від 08 червня 2019 року виконаний самим ОСОБА_2 .. Підпис від імені ОСОБА_2 , що розміщений у розписці про отримання 3 100 Доларів США від 08 червня 2019 року виконаний самим ОСОБА_2 . Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити з тих підстав, що в позовній заяві ним ставиться питання про стягнення з відповідача суми боргу у гривнях, в той час як валютою позики були долари США, отже правильним і доцільним у судовому рішенні буде зазначення про стягнення суми боргу в тій валюті, в якій борг виник і в якій він має бути повернутий, оскільки згідно з вимогами статті 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Як слідує із розписок, зобов`язання відповідача перед позивачем визначено в іноземній валюті: 230 доларів США, 3100 доларів США та 450 доларів США Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому, з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті Велика Палата Верховного Суду висловила аналогічну правову позицію, яка міститься у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 73/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Разом з тим, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу у гривневому еквіваленті, що є його правом, тому доводи відповідача про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що стягнення суми боргу має бути в тій валюті, в якій борг виник, є безпідставними. Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Разом з тим колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що договором між позивачем та адвокатом встановлено фіксований гонорар, який не залежить від кількості процесуальних дій адвоката та на думку апелянта, зважаючи на тривалий термін розгляду справи, розмір адвокатського гонорару є обґрунтованим та доведеним належними доказами, оскільки, як вбачається із Договору про надання юридичних послуг від 03 квітня 2020 року (том 1 а.с.27-28) сторони визначили, що ОСОБА_4 за надання юридичної допомоги в межах п. 1.2 вказаного договору, зобов`язується виплатити адвокату Бурлаченку С.Ю. суму вартості послуг у загальному розмірі 10 000 грн, зокрема при укладенні договору 5 000 грн та у строк до 25 квітня 2020 року залишок у розмірі 5 000 грн. Відповідно до довідки, виданої 03 квітня 2020 року, ОСОБА_4 було сплачено адвокату Бурлаченку С.Ю. за надання юридичних послуг за договором від 03 квітня 2020 року 5 000 грн, (том 1 а.с.29) та відповідно до довідки, виданої 22 квітня 2020 року, ОСОБА_4 було сплачено адвокату Бурлаченку С.Ю. за надання юридичних послуг за договором від 03 квітня 2020 року 5 000 грн.(том 1 а.с.30) ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія суддів, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи по суті не в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розподілу судових витрат, доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат по справі та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог позивача. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення та рішення суду першої інстанції залишено без змін в частині майнових вимог позивача, а апеляційну скаргу позивача задоволено і рішення суду скасовано лише в частині розподілу судових витрат, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року скасувати в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді справи судом першої інстанції в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривен. В іншій частині рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.О.Тимченко Судді Я.М.Бондар В.П.Зубакова Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року Головуючий О.О.Тимченко