Постанова 4813 № 522/18509/19

Номер провадження: 22-ц/813/639/24 Справа № 522/18509/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю: секретаря Козлової В.В., представника ПАТ «МТБ Банк» - адвоката Бланковської Г.О., відповідача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвоката Судакова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - адвоката Бланковської Галини Олександрівни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, встановив: 01.11.2019 року ПАТ «МТБ Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договори дарування 13/1000 частин та 22/1000 частин дачно-будівельного кооперативу (далі ДБК) «Аркадія» від 06.06.2013 року, що складає дачу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстр. №4-1378 та №4-1375 та стягнення судових витрат. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 26.06.2008 року між ПАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №456/F (далі Кредитний договір), відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 543 053 доларів США. 19.06.2009, 20.07.2010, 24.07.2012, 03.09.2013, 28.12.2017 року між ПАТ «МТБ Банк» та позичальником були укладені додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5 до Кредитного договору №456/F від 26.06.2008 року з урахуванням фінансового становища ОСОБА_1 . Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2019 року по справі № 522/19181/18 позов ПАТ «МТБ Банк» був задоволений: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 456/F від 26.06.2008 року у редакції Додаткової угоди № 6 від 28.12.2017 року в розмірі 2 670 288,97 грн. Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 06.09.2019 стосовно відповідача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 59947398 за виконавчим листом №522/19181/18, виданим 15.08.2019 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення коштів у розмірі 2 670 288,97 грн., на кошти боржника постановою від 01.10.2019 накладено арешт. Станом на теперішній час виконавче провадження триває, але будь-яке майно у боржника (Відповідача-1) відсутнє і задовольнити вимоги стягувача шляхом звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні не надається можливим, у зв`язку з чим вважають, що порушуються права та інтереси стягувача (позивача). Станом на 06.06.2013 року ОСОБА_1 був власником 13/1000 частин ДБК «Аркадія», що складає дачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М., 15.02.2001 року зареєстрованого у реєстрі за № 517, зареєстрованого у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 15 лютого 2001 року, в реєстрову книгу № 16С, на стор.14 за реєстровим №60. Крім того, ОСОБА_1 станом на 06.06.2013 був власником 22/1000 частин ДБК «Аркадія», що складає дачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М., 16.02.2001 року зареєстрованого у реєстрі за № 528, зареєстрованого у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 18.12.2001 року, в реєстрову книгу № 16С, на стор.90 за реєстровим №60. Між тим, у подальшому, 06.06.2013 року між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 , діючою від імені сина сторін - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були укладені два договори дарування, за яким відповідач передав у дар належні йому 13/1000 частин та 22/1000 частин ДБК «Аркадія», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач посилався на те, що обидві спірні договори дарування були укладені у період існування у відповідача, як позичальника значної суми заборгованості та невиконаних перед банком кредитних зобов`язань. Спірні правочини укладені між найближчими родичами і хоча після укладення вказаних договорів спірне майно набув малолітній син сторін, воно фактично залишилось у володінні та користуванні ОСОБА_1 як позичальника та ОСОБА_3 як поручителя за Кредитним договором; реальних дій щодо передачі майна малолітній дитині не відбулось. Таким чином, вважають, що у зв`язку з обізнаністю щодо неспроможності погасити існуючі кредитні зобов`язання, ОСОБА_1 , передбачаючи негативні наслідки для себе в разі можливого звернення ПАТ «МТБ Банк» банку з позовом про звернення стягнення на це нерухоме майно (частини ДБК «Аркадія»),, намагаючись уникнути відповідальності, здійснив безоплатне його відчуження на користь свого сина. Вважають, що укладені правочини є фіктивними, порушують права та інтереси банку та мають бути визнані судом недійсними. Позивач зазначив, що про існування оскаржуваних договорів ПАТ «МТБ Банк» дізнався лише 18.01.2019 року під час розгляду справи у Приморському районному суді м. Одеси цивільної справи №522/12984/18 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , про встановлення нікчемності правочину договору земельного сервітуту, укладеного між відповідачами 15.03.2013 року, тому строк звернення до суду з цим позовом не є пропущеним. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2021 року клопотання ПАТ «МТБ Банк» про відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_3 задоволено та провадження в цій частині закрито (т.2, а.с.101-103). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року у задоволенні позову ПАТ «МТБ Банк» відмовлено (т.2, а.с.111-121). В апеляційній скарзі представник ПАТ «МТБ Банк» - адвокат Бланковська Г.О. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року, ухвалення нового рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.172-183). У зв`язку із достроковим закінченням відрядження суддів Херсонського апеляційного суду Базіль Л.В., Бездрабко В.О., Воронцової Л.П. на підставі рішення Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (із змінами відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), на підставі пункту 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28 грудня 2018 року (із змін. та доп.), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 року головуючий у справі суддя Базіль Л.В. замінена на суддю ОСОБА_4 , залишені судді: Бездрабко В.О., Воронцова Л.П. (т.2, а.с.102). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 року на підставі пункту 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28 грудня 2018 року (із змін. та доп.), визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді: Громік Р.Д., Драгомерецький М.М. (т.2, а.с.104-105). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 456/F, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунка на поточний (валютний) рахунок Позичальника у вигляді непоновлювальної лінії кошти у сумі 543 053,00 доларів США на наступні цілі: на придбання нерухомості у сумі 500 000,00 доларів США, а також у сумі 43 053,00 доларів США на сплату страхових платежів у видках та порядку, передбачених умовами Кредитного договору. Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, що не заперечуються сторонами. 12 листопада 2010 року Банк змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» (скорочене найменування - ПАТ «МАРФІН БАНК»), який є правонаступником відкритого акціонерного товариства «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» у повному обсязі по усім його правам та обов`язкам. 05 березня 2018 року Банк змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» (скорочене найменування - ПАТ «МТБ БАНК»), який є правонаступником ПАТ «МАРФІН БАНК» у повному обсязі по усім його правам та обов`язкам. У подальшому, 19.06.2009, 20.07.2010, 24.07.2012, 03.09.2013, 28.12.2017 між Банком та Позичальником ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових угод №1, №2, №3, №4, № 5 та №6 до Кредитного договору № 456/F від 26.06.2008р., тобто у тому числі і після укладення спірних договорів. Так, за умовами п. 1 Додаткової угоди №5 від 28.12.2017 до Кредитного договору сторони, керуючись Постановою правління НБУ №461 від 06.08.2009 сторони Кредитного договору узгодили суму заборгованості за Кредитним договором з урахуванням всіх попередніх змін до нього, яка становить 460 556,57 доларів США - заборгованості за кредитом, 156 295,69 доларів США - заборгованість за нарахованими відсотками, 270 220,62 грн. - пені та 64 091,32 грн. штрафів (п.1.1). Крім того, в даній Додатковій угоді №5 від 28.12.2017 до Кредитного договору сторони погодили змінити валюту Кредиту за Кредитним договором з долара США на гривню, в зв`язку з чим погодили, що заборгованість Позичальника, зазначена в п.1.1 даної Додаткової угоди № 5 на дату укладення цієї Додаткової угоди №5 становить 17 791 230,90 грн., з яких: - Заборгованість за Кредитом 13 033 750,93 грн.; - Заборгованість за нарахованими відсотками 4 423 168,03 грн.; - Пеня 270 220,62 грн.; - Штрафи 64 091,32 грн. Крім того, того ж дня, а саме: 28.12.2017 між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №6 до Кредитного договору № 456/F від 26.06.2008р. згідно п. 1 якої Сторони дійшли згоди, що Банк звільняє Позичальника від сплати частини основного боргу у розмірі 5 431 272,17 грн., в результаті чого, та в результаті часткового погашення Позичальником іншої частини заборгованості за Кредитним договором у розмірі 5 102 478,76 грн. на момент укладення цієї Додаткової угоди №6 заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором за основним боргом становить 2 500 000,00 грн. У відповідності до п.2 Додаткової угоди №6 від 28.12.2017р. до Кредитного договору №456/F від 26.06.2008р. за погодження сторін Кредитний договір № 456/F від 26 червня 2008 року викладено у новій редакції за умовами якої: Банк зобов`язався надати Позичальнику кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 2 500 000 грн., а Позичальник зобов`язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку грошові кошти, сплати за користування ними проценти у розмірі 7,0 % річних з 28.12.2017р. по 27.12.2018р., включно, та 18,0% річних з 28.12.2018р. і до закінчення строку дії Кредитного договору, сплатити комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього Договору (п. 1.1). Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на строк з «26» червня 2008 року по «27» грудня 2024 року включно (п. 1.3). Умовами п. 2.7.1 Кредитного договору №456/F від 26.06.2008р. в редакції Додаткової угоди № 6 від 28.12.2017р. передбачено, що сторони дійшли згоди, що Банк звільняє Позичальника від сплати процентів за користування Кредитом, нарахованих станом на дату Укладення Додаткової угоди №6 до Кредитного договору, у розмірі 4 423 168,03 грн. Крім того, за умовами п.п.3, 4 Додаткової угоди № 6 від 28.12.2017р. до Кредитного договору сторони домовились, що Банк звільняє Позичальника від сплати штрафу за порушення ним умов Кредитного договору в сумі 64 091,32 грн. та пені в сумі 270 220,62 грн. Також, згідно матеріалів справи, у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № 456/F від 26 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 26 червня 2008 року було укладено Договір поруки № 3880-С, за умовами п.п.1.2, 1.4 якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У зв`язку з укладенням змін до Кредитного договору, відповідні зміни укладались і до Договору поруки. У зв`язку з цим, 28.12.2017 між Банком та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №6 до Договору поруки №3880-С від «26» червня 2008 року, якою Поручитель підтвердив надану Кредитору згоду на зміну зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором № 456/F від «26» червня 2008 року, які відображені в укладеній між Кредитором та Боржником Додатковій угоді №6 від «28» грудня 2017 року до Кредитного договору, та підтверджує, у зв`язку з цим, свої зобов`язання за Договором поруки №3880-С від «26» червня 2008 року. Поручитель з умовами Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди №6 від «28» грудня 2017 року ознайомлений, вони йому зрозумілі. Копія Додаткової угоди №6 від «28» грудня 2017 року до Кредитного договору надана Поручителю при підписанні цієї Додаткової угоди №6. Вказане скріплено власноручними підписами Поручителя 28.12.2017р. Викладені обставини були встановлені заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року за розглядом справи № 522/19181/18 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості, яким на користь ПАТ «МТБ Банк» солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 456/F від 26 червня 2008 року у редакції Додаткової угоди № 6 від 28 грудня 2017 року. в розмірі 2 670 288,97 грн. Ухвалою того ж суду від 15.07.2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 21.05.2019 року було відмовлено та заочне рішення суду від 21.05.2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалось. Згідно листа старшого державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Чернолуцької Ю.А. від 10.06.2020 року (т.2, а.с.72), станом на 10.06.2020 року боржником ( ОСОБА_1 ) борг за виконавчими листами Приморського районного суду м. Одеси №522/19181/18 від 15.08.2019 року не сплачено; залишок боргу - 2 670 288,97 грн. (ВП 59947398) та 40 935, 34 грн. (ВП 59947232). Що стосується предмету іпотеки, його предметом були: земельна ділянка № НОМЕР_1 , пл.0,0208 га, та земельна ділянка № НОМЕР_1 , пл.0,0318, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Договору про зміни №4 до Договору іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_1 15.06.2012 року (т.1, а.с.205-206), предметом іпотеки забезпечувались зобов`язання позичальника за вищевказаним кредитним договором у сумі 543 053 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дєордієвою І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7905. В подальшому, а саме 28 грудня 2017 року між ПАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про розірвання вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дєордієвою І.В. 26.06.2008 року, за реєстровим № 3659 (т.2, а.с.76-77). За договором також були припинені заборони відчуження предмету іпотеки. Що стосується спірних договорів дарування нерухомого майна, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ці договори були посвідчені державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. та зареєстровані 06.06.2013 року в реєстрі нотаріальних дій за №4-1378 та за №4-1375, тобто задовго до виникнення кредитної заборгованості, яка встановлена заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року за наслідками розгляду справи № 522/19181/18. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що на час укладення даних договорів дарування будь-яких обтяжень подарованого нерухомого майна не існувало. Згідно п.15 договорів дарування, сторони засвідчили, що договори не носять характер фіктивного та удаваного правочину, не приховують інших правочинів, мають намір створити для їх сторін юридичні наслідки, їх умови і зміст роз`яснено нотаріусом у повному обсязі. Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «МТБ Банк» просив визнати оскаржувані договори дарування від 06.06.2013 року недійсними, посилаючись на їх фіктивність, оскільки останні були укладені з наміром позичальника (який був дарувальником) ухилитись у майбутньому від можливих негативних наслідків у разі можливого звернення банку з позовом про звернення стягнення на це нерухоме майно (частини ДБК «Аркадія»). На думку позивача, укладенням даних договорів позичальник намагався уникнути відповідальності, у зв`язку з чим здійснив безоплатне його відчуження на користь свого сина. При цьому в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «МТБ Банк» посилався на те, що ще 27 травня 2013 року представник ПАТ «Марфін Банк» направив боржнику ОСОБА_1 письмову вимогу про необхідність стягнення всієї суми кредитної заборгованості, а тому в червні 2013 року він здійснив безоплатне відчуження свого майна на користь свого неповнолітнього сина. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не мають відомостей про те, що боржник ОСОБА_1 отримав дану вимогу (т.1, а.с.105). Більше того, у зворотньому повідомленні про неможливість вручення цієї вимоги зазначено, що доставка є неможливою, так як адресат відсутній у місті (т., а.с.106). Суд обґрунтовано зазначив, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Аналогічні правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц. Крім того, суд правильно вказав, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) у законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема: у банкрутстві (ст.20 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII); при неплатоспроможності банків (ст.38 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI); у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII). Згідно правової позиції Верховного Суду будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Разом з тим, в даному випадку не вбачається, і позивачем належними та допустимими доказами не доведено фіктивність оскаржуваних договорів дарування від 06.06.2013 року. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що на час укладення оскаржуваних договорів між позичальником ОСОБА_1 та банком існували правовідносини за договором іпотеки, згідно якого зобов`язання позичальника за Кредитним договором були забезпечені предметами іпотеки у вигляді земельних ділянок, які були передані у власність кредитодавцю, в даному випадку на користь ПАТ «МТБ Банк». Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з часу укладення оскаржуваних договорів від 06.06.2013 року кредитні зобов`язання перед ПАТ «МТБ Банк» були забезпечені як порукою ОСОБА_3 , так і іпотечним майном. При цьому, з боку ПАТ «МТБ Банк» не надано доказів щодо неможливості погашення заборгованості за Кредитним договором за рахунок іпотечного майна, а також доказів звернення з відповідними виконавчими листами до відділів ДВС відносно поручителя. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08.04. 2024 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький