Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/5668/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2895/24 Справа № 243/5668/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 243/5668/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2023 року, яке ухвалено суддею Сидоренком І.О., в режимі дистанційного провадження, та повне судове рішення складено 28 грудня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті залишилася спадщина у виді недоотриманої пенсії за віком, за період з 27.01.2019 року по 30.09.2021 року у сумі 72912,67 грн., про що зазначено у довідці відповідача від 09.02.2022 року № 0500-1520-8/26163. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері, осіб, які б відмовились від прийняття спадщини немає. Позивач прийняв спадщину після смерті матері, шляхом звернення 18.01.2022 року до приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Пятовського Олексія Олександровича з заявою про прийняття спадщини. Однак, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022 року позивач був змушений виїхати з міста Маріуполь так і не отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом. 28.04.2023 року позивач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай Анни Валеріївни, однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, оскільки спадкова справа заведена за місцем відкриття спадщини приватним нотаріусом Пятовським О.О. у м. Маріуполь, який відкрив спадкову справу, але припинив з 29.03.2023 року свою нотаріальну діяльність. Витребувати спадкову справу з м. Маріуполь не уявляється можливим, Посилаючись на вищевикладене, просив суд визнати за ним право власності на недоотриману пенсію спадкодавця за період з 27.01.2019 року по 30.09.2021 року у сумі 72912,67 грн. та зобов`язати відповідача її виплатити. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію за період з 27 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року у сумі 72912 грн. 67 коп. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, що належала спадкодавиці ОСОБА_2 , як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 27 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року у сумі 72912 грн. 67 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1073 гривні 60 копійки. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що до складу спадкового майна входить лише нарахована сума пенсійних виплат, яка не була одержана спадкодавцем, а право на її отримання та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить. Компетентним органом Пенсійного фонду України у період з 01 вересня 2014 року пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась. Отже, ще за життя спадкодавиці, припинено їй нарахування та виплату пенсії, й остання, у встановленому законом порядку, не оскаржила дії компетентного органу ПФУ, тобто за життя не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми пенсійних виплат, у зв`язку з чим ці суми не входять до складу спадщини. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а позивач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.12.1973 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю є ОСОБА_2 . Згідно з копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 29 вересня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Заяви ОСОБА_1 від 18.01.2022 року, позивач звертався 18.01.2022 року до приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Пятовського Олексія Олександровича з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 . Згідно Листа Головного управління Пенсійного фонду України від 09.02.2022 року № 0500-1520-8/26163 на адресу приватного нотаріуса Пятовського О.О., після смерті ОСОБА_2 залишилася недоотримана пенсія за віком за період з 27.01.2019 року по 30.09.2021 року у сумі 72912,67 грн., з урахуванням положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай Анни Валеріївни від 28.04.2023 року № 236/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію за віком за період з 27.01.2019 року по 30.09.2021 року у сумі 72912,67 грн., оскільки спадкова справа заведена за місцем відкриття спадщини приватним нотаріусом Пятовським О.О. у м. Маріуполь, який відкрив спадкову справу, але згідно з Єдиним реєстром нотаріусів припинив з 29.03.2023 року свою нотаріальну діяльність. Витребувати спадкову справу не уявляється можливим. Згідно Листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 33827/Д-2994 від 20.07.2023 року на адресу позивача щодо передачі спадкової справи від приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Пятовського Олексія Олександровича до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай Анни Валеріївни, наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.03.2023 року № 215/7 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_3 » нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Пятовського Олексія Олександровича по Маріупольському районному нотаріальному округу Донецької області припинено з 29.03.2023 року. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Пятовського Олексія Олександровича до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, відомості щодо стану архіву приватного нотаріуса відсутні. У зв`язку з відсутністю доступу до вже заведеної спадкової справи, що перешкоджає на теперішній час отриманню свідоцтво про право на спадщину, позивач може визнати право власності на спадкове майно в судовому порядку. Згідно додаткового Листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 34917/Д-2994 від 26.07.2023 року на адресу позивача, згідно ч. 3 ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії щодо спадкових справ, за зверненням спадкоємця для завершення спадкування в іншому територіальному окрузі, у випадках, коли спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації окремих територій України, введення воєнного стану, але не закінчена, можуть здійснюватись будь-яким нотаріусом на території України за зверненням спадкоємця. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивач набув право власності на недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 , то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 на інших підставах відповідачем суду не надано. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Крім того, відповідно до статті 9 2Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20жовтня 2014року №1706-VII «Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018№ 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що померла ОСОБА_2 за життя не виявила бажання поновити пенсію, нарахування якої було припинено, не зверталась з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене. Отже, і спадкоємець ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума пенсії померлої ОСОБА_2 , за період з 27.01.2019 по 30.09.2021, склала 72912,67 грн. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Отже, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 , набув право власності на недоотриману пенсію останньої у розмірі 72 912,67 грн. Апеляційний суд зазначає, що невидача свідоцтва, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавиці на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману нею пенсію, а тому, відповідно до статті 1227 ЦК України, він має право на її отримання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 09 кітня 2024 року. Головуючий: Судді: