Ухвала КГС ВС № 462/5157/17

УХВАЛА 08 квітня 2024 року м. Київ cправа № 462/5157/17 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г. О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду колегія суддів: Галушко Н. А., Желік М. Б., Орищин Г. В. від 13.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - голови правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" Войсовича Юрія Володимировича, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - голови правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" Китриша Тараса Михайловича, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - Відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - голови правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" Войсовича Юрія Володимировича (далі - третя особа-1), голова правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" Китриша Тараса Михайловича, (далі - третя особа-2), про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 31.05.2021 у справі № 462/5157/17 клопотання представника Відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Провадження в цивільній справі № 462/5157/17 за позовом Позивача до Відповідача, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - третя особа-1, третя особа-2, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Львівського апеляційного від 30.11.2021 у справі № 462/5157/17 апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31.05.2021 року змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини ухвали у такій редакції: "Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", треті особи, які не заявляють самостійних вимог - колишній Голова Правління акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" Войсович Юрій Володимирович, Голова Правління акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" Китриш Тарас Михайлович, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу". В решті ухвалу залишено без змін. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 17.12.2021 у справі № 462/5157/17 заяву Позивача про направлення цивільної справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області задоволено. Цивільну справу № 462/5157/17 за позовом Позивача до Відповідача, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - третя особа-1, третя особа-2, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2023 у справі № 462/5157/17 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення Наглядової ради ПАТ "Львівгаз", оформлене Протоколом № 10/10-2017 засідання Наглядової ради Відповідача (заочне голосування) від 10.10.2017. Скасовано наказ про звільнення від 10.10.2017, виданий ПАТ "Львівгаз" про звільнення Позивача з посади директора з капітального будівництва ПАТ "Львівгаз". Поновлено Позивача на посаді директора з капітального будівництва Відповідача. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 462/5157/17 апеляційну скаргу Відповідача від 17.07.2023 задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2023 у справі № 462/5157/17 скасовано. В позові відмовлено. Стягнуто з Позивача в дохід Державного бюджету України 3 721,50 грн витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги. 14 березня 2024 року Позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 462/5157/17. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що підставами для подання касаційної скарги з визначенням передбачених статтею 287 ГПК України підстав є те, що, на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 та від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22. Крім того, на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання щодо обставини яка має значення для правильного вирішення справи. Проаналізувавши наведені доводи, Суд встановив, що підставами касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду Скаржник зазначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте Суд звертає вагу, що обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник не вказує норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, а також не наводить сам висновок та в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці, отже у цій частині касаційна скарга не містить зазначення передбаченої статтею 287 ГПК України підстави касаційного оскарження. До того ж, обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник не зазначає, яке саме клопотання відхилив суд апеляційної інстанції. Суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, яке саме клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд необґрунтовано відхилив. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення; - у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати, яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною першою та/або третьою статті 310 цього ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 462/5157/17 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 462/5157/17 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Г. Вронська