Постанова Харківський апеляційний суд № 643/11753/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 02 квітня 2024 року м. Харків справа №643/11753/19 провадження №22-ц/818/1485/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкова О.Ю., за участі секретаря Сізонової О.О. учасники справи: позивач - Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2024 року, постановлене суддею Новіченко Н.В. в с т а н о в и в : У липні 2019 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якому просив стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка використовується відповідачем для експлуатації нежитлової будівлі літ. «В-1» відповідно до її меж площею 0,0575 га за період з 01.08.2016 року по 30.04.2019 року, та за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка використовується відповідачем для експлуатації нежитлової будівлі літ. «Г-1» відповідно до її меж площею 0,0209 га за період з 01.08.2016 року по 30.04.2019 року. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 340 041 грн. 27 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 100 грн. 62 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Новаков Антон Івановича просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки. Апелянт наголошує, що обов`язковим для визначення орендної плати є відомості у витягу з технічної документації. Розмір недоотриманої орендної плати здійснений з порушенням Податкового кодексу України. Крім того прокурор не мав права на звернення до суду в інтересах міської ради. У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Салтівська окружна прокуратура міста Харкова у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що до правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме стаття 120 ЗК України у редакції, чинній на час набуття відповідачем у власність нерухомого майна, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при отриманні у власність нежитлової будівлі. Визначаючи розмір недоотриманого доходу від користування земельною ділянкою, суд, ураховуючи рішення Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року», Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, вважає, що наведений розрахунок неотриманого доходу підтверджується належними і допустимими доказами та належним чином обґрунтований. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 15 червня 2000 року між ВАТ «Турбоатом» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу, за умовами якого ВАТ «Турбоатом» продало ОСОБА_3 нежитлову будівлю лазню - сауну загальною площею 115,4 кв.м та нежитлову будівлю - павільйон площею 107,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 21 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування 1/2 частини вищевказаних нежитлових будівель. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 травня 2019 року № 168025239 право власності на нежитлові будівлі літ. «В-1» площею 107,1 кв.м та літ. «Г-1» площею 115,4 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем на підставі договору дарування № 2317 від 21 вересня 2011 року (1/2 частина), та за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № Г1-125/2000 від 15 червня 2000 року (1/2 частина). Таким чином, відповідачка використовує земельні ділянки площею 0,0575 га та 0,0209 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «В-1» та літ. «Г-1». Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 липня 2019 року № 10-20-9.2-5357/0/19-19 відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності, право постійного користування, договорів оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не обліковуються документи, що посвідчують право власності або право користування. Вказана інформація також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 березня 2018 року № 19-20-0.23.08-968/116-18. Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить Територіальній громаді м. Харкова. Межі спірних земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , згідно плану геодезичної зйомки були визначені відповідно до зовнішніх меж будівель 0,0209 га та 0,0575 га. Згідно з наявними в матеріалах справи розрахунків, розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка використовується відповідачем для експлуатації нежитлової будівлі літ. «В-1» відповідно до її меж площею 0,0575 га з період з 01.08.2016 року по 30.04.2019 року складає 236 042, 81 грн., за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка використовується відповідачем для експлуатації нежитлової будівлі літ. «Г-1» відповідно до її меж площею 0,0209 га з період з 01.08.2016 року по 30.04.2019 року складає 103 998, 46 грн., а всього 340 041, 27 грн. Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року, у тому числі базову вартість одного квадратного метра землі м. Харкова у розмірі 291,18 грн, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає у подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Рішенням Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» на території м. Харкова на 2017 рік встановлено ставки плати за землю та пільги з земельного податку у м. Харкові. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» ставка земельного податку на земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель м. Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування. Звертаючись до суду із вказаним позовом, Керівник Харківської місцевої прокуратури вказувала, що з 21 вересня 2011 року ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належної їй на праві спільної часткової власності частини нерухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 використовує земельні ділянки площею 0,0575 га та 0,0209 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «В-1» та «Г-1». Згідно з інформацією Харківської міської ради, відповідачка не зверталась з заявою про надання їй в оренду спірних земельних ділянок. Договір оренди укладено не було, ОСОБА_1 користувалася земельною ділянкою без оформлення права користування. Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. З огляду на викладене, відповідачка як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 12121214 ЦК України). Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20); та у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18. Так, за розрахунком позивача, проведеним Департаментом територіального контролю Харківської міської ради із застосуванням комплексу топографічно-геодезичних робіт та програмного комплексу з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, розробленого на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщено належний їй об`єкт нерухомого майна, за період з 01.08.2016 року по 30.04.2019 року становить 340 041 грн. 27 коп. Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу. З матеріалів справи, а саме акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що розмір спірної земельної ділянки розраховано виходячи з її меж, визначених відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. Встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0744 га та 0,1256 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В-1" загальною площею 107,1,0 кв.м та літ. «Г-1» площею 115,4 кв.м. Доказів, що спірна земельна ділянка використовується іншою особою суду не надано. Згідно до Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 розрахунок орендної плати - це довідка, підготовлена Департаментом земельних відносин, що містить обчислення (розрахунок) плати за користування земельною ділянкою, який встановлюється в розмірі певного відсотка від її грошової оцінки; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) - це вид документації із землеустрою, яка розробляється у випадках, передбачених чинним законодавством. Також Порядком встановлено, що Департамент земельних відносин на підставі п. 4 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснює загальну координацію робіт з встановлення орендної плати за землю в місті Харкові згідно з рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», здійснює розрахунки розміру орендної плати за землю та безпосереднє виконання робіт з укладання договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, веде моніторинг виконання умов договорів оренди земельних ділянок. Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові визначено, що орендна плата сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Розрахунок орендної плати здійснюється згідно з цим Положенням управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (надалі - управління земельних відносин) на етапі підготовки відповідним виконавчим органом міської ради проекту рішення про надання земельної ділянки в оренду. Розрахунок робиться на підставі документів, наданих виконавчим органом або заявником. Такий розрахунок підтверджується довідкою управління земельних відносин, яка видається заявнику безоплатно та додається до проекту рішення міської ради. Рішенням Харківської міської ради №7/15 від 20.11.2015 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення). На підставі пунктів 3.1.8 - 3.1.11 вказаного Положення, в редакції станом на час звернення Харківської міської ради з позовом, для виконання покладених на Департамент функцій і завдань, Департамент: розраховує розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених Земельним кодексом України; розмір коштів, які підлягають відшкодуванню Харківській міській раді в результаті набуття, зберігання майна (земельних ділянок) територіальної громади м. Харкова без достатніх правових підстав (у розмірі орендної плати за землю); плату за землю як податок (у формі орендної плати або земельного податку); отримує розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова дані про нормативну - грошову оцінку окремої земельної ділянки. Таким чином судова колегія, беручи до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 02 березня 2018 року, договір дарування із зазначенням площі нерухомого майна, погоджується з розрахунком позивача зробленим шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої базової вартості землі м. Харкова) на всю площу земельної ділянки, що використовується відповідачкою, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №644/3932/18. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність повноважень у прокурора на звернення до суду із даним позовом, судова колегія зазначає наступне. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного богатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини). Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) дійшла висновку, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України). Як зазначено у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункті 81 Правового висновку Великої палати Верховного Суду у справі 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Тож, перед зверненням Харківської місцевої прокуратури № 4 з позовом, Департамент територіального контролю Харківської міської ради листом № 04-25-2433 вих - 19 від 29.05.2019 року повідомив про те, що станом на 02.07.2019 року Департамент територіального контролю Харківської міської ради із позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до суду не звертався. Звернення з позовом Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання такого як виконання відповідачем вимог законодавства щодо здійснення сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з врахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та правом на законне користування земельною ділянкою. Щодо відсутності витягу із нормативно грошової оцінки земельної ділянки, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час набуття відповідачем у власність нерухомого майна, не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при отриманні у власність нежитлової будівлі. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлено 03.04.2024