Постанова 4803 № 211/2118/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2610/24 Справа № 211/2118/20 Суддя у 1-й інстанції - Гіда О.С. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О. сторони справи позивач Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року, ухваленого суддею Гіди О.С. у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні), ВСТАНОВИВ Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 03.06.2019 між сторонами було укладено договір №95389445000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Підписавши цей договір, відповідач погодився з викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com. Оригінал кредитного договору знаходиться у позивача, а другий примірник у відповідача. Відповідно до умов Договору, Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 49 960,00 грн., з яких 49 700,00 грн. на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, 260,00 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування. Відповідно до умов Договору, позичальник зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» та договором на рахунок банку шляхом сплати до 03 числа щомісячно ануїтентних платежів у розмірі 3 377,00 грн. відповідно до графіка, що викладений у додатку №1 до договору, але у повному обсязі не пізніше 03.06.2023 (п.п.3.4, 3.5, 3.6 Договору). Проте, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам, комісії, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання. Позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень кредитного договору та дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів у разі погашення простроченої заборгованості, однак, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не погасив у повному обсязі. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 30.03.2020 становить 72 677,62 грн., з яких: 49 386,59 грн. - заборгованість за кредитом; 20 102,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 237,33 грн. - заборгованість по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії; 63,83 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 066,10 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 70,97 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, яку позивач, а також судові витрати, просить стягнути з відповідача. Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 від 03.06.2019, що виникла станом на 30.03.2020, у сумі 72 677 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 62 коп., а саме: 49 386 (сорок дев`ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 59 коп. - заборгованість за кредитом; 20 102 (двадцять тисяч сто дві) грн. 80 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 237 (двісті тридцять сім) грн. 33 коп. - заборгованість по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованість по комісії; 63 (шістдесят три) грн. 83 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 10 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 70 (сімдесят) грн. 97 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії; та судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Ухвалою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня2023 року ОСОБА_1 відмовлено у перегляді заочного рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року. Відповідач оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити АТ «Укрсиббанк» в задоволенні позовних до ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що позивач пред`явив вимогу погашення всієї суми кредиту 13.01.2020 року, але за позовом вимагає сплати відсотків за кредитним договором аж по 30.03.2020, що є грубим порушення норм закону. Вказує, що з розрахунку заборгованості видно, що позивач нараховує відсотки не тільки на залишок заборгованості, а й на суми, що вже були сплачені (30.08.2019- 183,70 грн. на яку нараховано 0,39 грн.; 30.09.2019 122,87 грн. на яку нараховано 0,26 грн.), що є подвійним стягненням та є необґрунтованим. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що позивач нарахував йому пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії за період аж по 30.03.2020, хоча позивач у відповідності до норм п.1 ст.1 Закону України від 16.06.2020 №691-20 Про внесення змін до Госпадорського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину», який набрав чинності 04.07.2020, мав право нараховувати пеню тільки до 11.03.2020, що вказує на незаконність рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині зменшення розміру пені та процентів за користування кредитом, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 03.06.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 з кінцевим строком повернення не пізніше 03.06.2023 зі сплатою 77 % річних (а.с. 20-21). На підставі кредитного договору встановлено, що ним визначені всі суттєві умови кредитних договорів щодо виду банківських послуг, строку дії договорів, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші, при цьому ОСОБА_1 погодився з ними, на підтвердження чого поставив особистий підпис. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит в національній валюті в сумі 49 960,00 грн., з яких 49 700,00 грн. - на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, 260,00 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності до графіка, що викладений у Додатку №1 до Договору. Розмір ануїтетного платежу становить 3 377,00 грн. та повинен сплачуватись щомісячно до 3 числа включно кожного місяця (а.с. 22-23). Згідно п.3.8 договору процентна ставка за договором встановлюється у розмірі % річних. За користування кредитним коштами понад встановлений договором термін встановлюється процента ставка в розмірі 84 % річних (п.3.9 договору). У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 30.03.2020 становить 72 677,62 грн., з яких: 49 386,59 грн. - заборгованість за кредитом; 20 102,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 237,33 грн. - заборгованість по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії; 63,83 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 066,10 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 70,97 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії (а.с. 27-29). Вимога позивача від 13.01.2020 про погашення простроченої заборгованості відповідачем, останнім залишена без належного реагування (а.с. 25, 26). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивачем доведено неналежне невиконання умов кредитного договору відповідачем. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте частково погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте, суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору), що підтверджується договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 від 03.06.2019, підписаний сторонами, та розрахунком заборгованості станом на 30.03.2020. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання також передбачені ст. ст. 600, 601, 604 - 609 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України). Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів. За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 279/4216/16-ц). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Матеріалами справи встановлено, що 13.01.2020 року Банк направив відповідачу вимогу про погашення простроченої заборгованості по кредиту, зокрема простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 13 990,04 грн. протягом 31 календарного дня з дати одержання вимоги (а.с.25). Отже, право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги, тоді, як з розрахунку заборгованості та заявлених позовних вимог видно, що позивач продовжував нараховувати проценти по 30.03.2020, тому колегія суддів погоджується у цій частині з доводами ОСОБА_1 та вважає за необхідне у цій частині змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши заборгованості по процентам за користування кредитом розмір з 20 102,80 грн. до 13 990,04 грн. Так, Законом України від 16.06.2020 №691-20 Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020, "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15 такого змісту: " У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення". Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався. Суд першої інстанції під час ухвалення заочного рішення 18 серпня 2020 року не звернув уваги на зміни в законі та стягнув з відповідача на користь позивача пеню, яка була нарахована банком по 30.03.2020, тому і в цій частині рішення суду підлягає зміні, а пеня нарахована Банком зменшенню станом на 11.03.2020. Відповідно до розрахунку, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в сумі 63,83 грн. підлягає зменшенню до 52,17 грн. (на 11,66 грн.); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам зменшенню з 1066,10 грн. до 898,34 грн. (на 167,76 грн); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії зменшенню з 70,97 грн. до 58,64 грн. (на 12,33 грн.). Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду підлягає зміні в частині зменшення суми заявленого позивачем позову, рішення суду підлягає зміні і в частині стягнутого судом розміру судового збору. Суд першої інстанції повністю задовольнив заявлені Банком вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 72 677,62 грн., що становило 100% ціни позову, суд апеляційної інстанції, зменшивши суми заборгованості за пенею та відсоткам, зменшив суму позову до 66 373,11 грн., що становить 91,3% від заявленої суми позову, відповідно зменшенню підлягає і стягнутий судовий збір з 2 102,00 грн. до 1919,13 грн. (91,3% задоволених позовних вимог). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року в частині стягнення заборгованість по процентам за користування кредитом; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії та судового збору змінити, зменшити суму заборгованості по процентам за користування кредитом з 20 102 (двадцять тисяч сто дві) грн. 80 коп. до 13 990 (тридцяти тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 04 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту з 63 (шістдесят три) грн. 83 коп. до 52 (п`ятдесят дві) грн. 17 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам з 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 10 коп. до 898 (вісімсот дев`яносто вісім) грн. 34 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії з 70 (сімдесят) грн. 97 коп. до 58 (п`ятдесят вісім) грн. 64 коп. та судового збору з 2 102,00 грн. до 1919,13 грн. В решті заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 04 квітня 2024 року. Головуючий: Судді: