Ухвала КАС ВС № 200/16787/21

УХВАЛА 03 квітня 2024 року м. Київ справа №200/16787/21 адміністративне провадження № К/990/10479/24 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Соколова В.М., Прокопенка О. Б., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора № 307 від 13 вересня 2021 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації"; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури № 2611-к від 21 жовтня 2021 року, яким його звільнено з посади прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області за підпунктом 2 пункту 19 розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX та поновити його у Донецькій обласній прокуратурі з 22 жовтня 2021 року на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області; - стягнути з Донецької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи із 22 жовтня 2021 року по дату винесення судового рішення; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його у Донецькій обласній прокуратурі на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Донецької обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 13 вересня 2021 року № 307 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", прийняте щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Донецької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року № 2611-к, яким звільнено з 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 з посади прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області за підпунктом 2 пункту 19 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області з 23 жовтня 2021 року. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 91650,24 грн з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7492,32 грн допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням відповідачі звернулися з апеляційними скаргами. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 апеляційні скарги Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у Верховному Суді. Постановою Верховного Суду від 13 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено. Не погодившись з судовим рішенням відповідачі звернулися з апеляційними скаргами. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року апеляційні скарги Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 18 березня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у цій справі. Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з органів прокуратури внаслідок непроходження ним атестації прокурорів на 2-му етапі атестації (складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки). Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Донецьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження. Скаржник, серед інших зазначених підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, зазначаючи, що цю справу неправильно розглянули суди за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки унеможливило встановлення всіх обставин, що мають істотне значення у цій справі. Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає наступне. Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України. Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такі самі положення містить також частина четверта статті 12 КАС України, яку, окрім того, доповнено також пунктами 5 і 6 згідно із законами України від 13 березня 2018 року № 2325-VIII і від 13 травня 2020 року № 590-IX відповідно ( 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу). Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить, що за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи тільки за правилами загального позовного провадження суд може дійти висновку про розгляд адміністративної справи як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального позовного провадження з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС. Отже, врахувавши характер спірних правовідносин, суд першої інстанції вирішив здійснити розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до приписів адміністративного процесуального законодавства. Водночас в касаційній скарзі відсутні будь-які належні обґрунтування від скаржника щодо необхідності розгляду цієї справи виключно у порядку загального позовного провадження, як наголошують приписи частини другої статті 353 КАС України. Обґрунтування позивача, які ґрунтуються лише на його переконанні, не може бути прийнято Судом як належний довід. Отже, сама по собі незгода заявника касаційної скарги з судом першої інстанції щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не може бути підставою касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України. Разом з цим підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявником касаційної скарги не зазначено. Отже, у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності -засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.Б. Прокопенко