Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/21558/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21558/23 пров. № А/857/25176/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №140/21558/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Ковальчук В.Д., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 27.11.2023),- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною Головного управління Національної поліції у Волинській області стосовно не нарахування та не виплати йому при звільненні зі служби в поліції компенсацію за невикористані відпустки на час звільнення зі служби в поліції, а саме 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 09 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік, 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік, а також не виплати в повному обсязі доплати відповідно до Постанови Кабміну України № 375 від 29 квітня 2020 року за період часу з лютого 2021 року по березень 2023 року (включно) та доплати за специфічні умови проходження служби в поліції згідно Постанови Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за період часу з лютого по жовтень 2021 року, включно; з грудня 2022 року по березень 2023 року, включно, зобов`язання Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачені при звільненні зі служби в поліції компенсацію за невикористані відпустки на час звільнення зі служби в поліції, а саме 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 09 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік, 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік, а також доплату у відповідності до Постанови Кабміну України № 375 від 29 квітня 2020 року за період часу з лютого 2021 року по березень 2023 року (включно) та доплату за специфічні умови проходження служби в поліції згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 01.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за період часу з лютого по жовтень 2021 року, включно; з грудня 2022 року по березень 2023 року, включно, стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на його користь середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 28 квітня 2023 року по день постановлення судом рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції компенсацію за невикористані відпустки на час звільнення зі служби в поліції, а саме 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 09 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік, 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік, а також не виплати в повному обсязі доплати відповідно до Постанови Кабміну України №375 від 29 квітня 2020 року за період з лютого 2021 року по березень 2023 року (включно) та доплати за специфічні умови проходження служби в поліції згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 01.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за період з лютого по жовтень 2021 року, включно; з грудня 2022 року по березень 2023 року, включно. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачені при звільненні зі служби в поліції компенсацію за невикористані відпустки на час звільнення зі служби в поліції, а саме 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 09 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік, 30 днів основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та 14 днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік, а також доплату у відповідності до Постанови Кабміну України №375 від 29 квітня 2020 року за період з лютого 2021 року по березень 2023 року (включно) та доплату за специфічні умови проходження служби в поліції згідно Постанови Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за період з лютого по жовтень 2021 року, включно; з грудня 2022 року по березень 2023 року, включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення і лише за основну відпустку. Грошова компенсація за невикористану як основну так і додаткову відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Отже, ГУНП у Волинській області позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2023 році в повному обсязі, тому позовна вимога є безпідставною та не підлягає до задоволення. Також апелянт зазначає, що фінансування на виплату додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, здійснювалось за цільовою програмою фінансування КПКВ-1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2». На 2022 та 2023 роки така програма фінансування для ГУНГІ у Волинській області не затверджувалась. Щодо доплати за специфічні умови проходження служби в поліції відповідач зазначає, що на підставі мотивованого подання ОСОБА_1 така надбавка була установлена та виплачувалась упродовж 2020 року та по 10 січня 2021 року, що підтверджується записами у розрахункових листах. У подальшому, у зв`язку з переведенням на іншу посаду, у період з січня по жовтень 2021 року подання щодо установлення позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції не надходило, тому така надбавка ОСОБА_1 не установлювалась та не виплачувалась. У жовтні 2021 року позивача призначено т.в.о. начальником сектору поліцейської діяльності №1 сел. Локачі Володимирського РВП та на підставі відповідного подання наказом ГУНП в області від 25.10.2021 №392о/с ОСОБА_1 була установлена надбавка за специфічні умови проходження служби в розмірі 55%, яка виплачувалась до часу звільнення з посади (листопад 2022 року), за якою ця надбавка установлювалась. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 переведений на посаду дільничного офіцера поліції Камінь-Каширського РВП, а з 1 березня2023 року переведений на посаду інспектора СРПП відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУТІП в області. За вказаними посадами з листопада 2022 року по квітень 2023 року подання щодо установлення йому надбавки за специфічні умови проходження служби не надходило, тому така надбавка позивачу не установлювалась та не виплачувалась. Нарахування грошового забезпечення поліцейським здійснюється межах граничного розміру грошового забезпечення за кожною посадою окремо залежно від спеціального звання та стажу служби. Тому, у випадках, коли надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції не установлювалась, нарахування га виплата грошового забезпечення здійснювалась в межах граничного розміру грошового забезпечення за посадою, при цьому сума надбавки компенсувалась збільшенням суми премії. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив службу у поліції. Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області № 177 о/с від 28.04.2023 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за станом здоров`я (через хворобу) позивач звільнений зі служби в поліції з 28 квітня 2023 року. Проте, в день звільнення його зі служби в поліції відповідачем не був проведений з ним повний розрахунок при звільненні, а саме не було виплачено, грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток за 2021-2022 роки. Крім того позивачу не здійснено нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (надалі Постанова Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року та Постанова № 375) за період часу з лютого 2021 року по березень 2023 року та доплати за специфічні умови проходження служби в поліції визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (надалі постанова Кабінету Міністрів України № 988 від 01.11.2015 року та Постанова № 988) за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року; грудень 2022 року, січень, лютий, березень 2023 року. 27 червня 2023 року позивач звернувся до ГУНП у Волинській області із заявою виплатити йому компенсацію за невикористані мною основні та додаткові оплачувані відпустки за 2021 та 2022 роки, здійснити нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року та доплати за специфічні умови проходження служби згідно Постанови Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 року за період часу, за який ці доплати йому не нараховувалися та не виплачувалися. Листом від 10 липня 2023 року позивача повідомлено, що законних підстав для виплати компенсації за невикористані відпустки (основні та додаткові оплачувані), та доплат визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року (доплати для поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) та Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 року (за специфічні умови служби в поліції) не має. Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що при звільненні зі служби у поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним у 2021-2022 роках основну та додаткову відпустки як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ. Щодо не виплати доплати визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року, то позивач не втрачав права на отримання вказаної доплати. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно з статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням(статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону N 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону N 580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону N 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу III Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов вірного висновку висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Згідно з статтею 16-2 Закону від 05.11.1996 №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 05.11.2015 серії НОМЕР_1 та претендує на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021-2022 роки. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону від 22.10.1993 №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Матеріалами справи підтверджено, що позивач при звільненні зі служби в поліції за 2021 рік не використав 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 9 діб додаткової оплачуваної відпустки, за 2022 рік 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 10 діб додаткової оплачуваної відпустки. Ураховуючи викладене, позивача має права на отримання компенсації за усі дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток за 2021-2022 роки. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20. З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що при звільненні зі служби у поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним у 2021-2022 роках основну та додаткову відпустки як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ. Щодо не виплати доплати визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року, то колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 1 Постанови КМУ від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) (пункт 2 Постанови № 375). Згідно з пунктом 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Відповідно до пункту 5 Постанови № 375 доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок № 485). У пункті 1 Порядку №485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками» (далі - бюджетні кошти). Згідно з пунктом 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС). Абзацами першим та другим пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 03.06.2020 № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4). З аналізу вищевказаних норм права очевидно, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Позивач, ОСОБА_1 , в період з лютого 2021 року по березень 2023 року був поліцейським і приймав участь в забезпеченні життєдіяльності населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину про це свідчать ті обставини, що в період з січня 2020 року по лютий 2021 року йому виплачувалася ця доплата, припинена виплата цієї доплати з причин відсутності асигнувань, що повідомляє відповідач в своєму листі. Відповідно, позивач не втрачав права на отримання доплати визначеної Постановою №375. В свою чергу практикою Європейського суду з прав людини держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. Відсутність бюджетних коштів не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов`язань. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не виплата позивачу при звільненні зі служби в поліції доплати визначеної Постановою № 375 за період часу з лютого 2021 року по березень 2023 року є протиправною. Крім того, щодо не виплати доплати визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 року (за специфічні умови служби в поліції), то колегія суддів зазначає наступне. Пунктом першим Постанови № 988 визначено, що грошове забезпечення, зокрема, поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 1 пункту 4 Постанови № 988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в озмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. У відповідності до вимог пункту 6 Розділу І Порядку № 260_підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення (пункт 7 розділ І Порядку №260). У пункті 4 розділу II Порядку №260 визначено, що надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. Нарахування грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в межах граничних розмірів грошового забезпечення, визначених за кожною посадою залежно від стажу служби та спеціального звання, на підставі яких здійснюється розрахунок фонду грошового забезпечення, який виділяється для ГУНП в області на відповідний місяць. Граничний розмір грошового забезпечення досягається шляхом нарахування посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби та премії. Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно- правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу. Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу. Позивач, ОСОБА_1 під час служби в поліції отримував доплату за специфічні умови служби в поліції, в тому числі: з січня 2020 року по січень 2021 року включно, з листопада по грудень 2021 року включно та з січня по листопад 2022 року включно. Відповідно не втрачав цього права і в період часу з лютого по жовтень (включно) 2021 року; з грудня 2022 року по березень 2023 року включно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку, що позбавлення права позивача на доплату до грошового забезпечення за специфічні умови служби в поліції, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 01.11.2015 року і не нарахування та невиплата цієї доплати в період часу з лютого по жовтень (включно) 2021 року; з грудня 2022 року по березень 2023 року включно є протиправним. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №140/21558/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін