Постанова 4854 № 420/24871/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24871/23 Перша інстанція: суддя Стефанов С.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, В С Т А Н О В И Л А: 15 вересня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000432/2 від 16 червня 2023 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України. Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; - до митного оформлення надано довідки про транспортні витрати, в яких відсутні умови поставки, що унеможливлює перевірку декларування витрат на транспортування; - зазначена в банківських документах ідентифікуюча інформація не відповідає первинним документам по даній поставці. Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. Між GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (покупцем) укладено контракт №8-10/01/18 від 10.01.2018 року, відповідно до якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. контракту орієнтована сума контракту складає 990000,00 доларів США. Ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в рахунках-фактурах до цього контракту. У вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна. За умовами п.п. 3.2., 3.3. контракту покупець зобов`язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті. На виконання контракту сторонами було узгоджено постачання товару (електродвигунів та частин, призначених для електродвигунів), по цінам, вказаним в рахунках-фактурах (інвойсах). 08 лютого 2023 року продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGLDNP2301, згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 336834,75 доларів США. В межах постачання цієї партії товару, було сформовано рахунок-проформу №RTGLDNP2301-2 від 08.02.2023 року та виставлено рахунок-фактуру №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023 року, відповідно до якого, вартість товару складає 156375,50 доларів США. Відповідно до умов контракту та інвойсу позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента: - 151575,64 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №152 від 09.02.2023 р., - 209968,15 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №155 від 04.04.2023 р. З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача подано митну декларацію №UA500500/2023/000432/2 від 16.06.2023 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною інвойсів (рахунку-фактури). На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: пакувальний лист №б/н від 30.03.2023року; рахунок-проформа №RTGL-DNP2301 від 08.02.2023 року; рахунок-фактура (iнвойс) №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023 року; коносамент №WMSS23041218 від 24.04.2023 року; автотранспортну накладну №б/н від 14.06.2023 року; автотранспортну накладну №б/н від 14.06.2023 року, автотранспортну накладну №б/н від 14.06.2023 року; декларацію про походження товару №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023 оку; акт про проведення огляду товарів №23UA500000913451U3 від 15.06.2023 року; банківські платіжні документи; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №09/06/23 від 09.06.2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 01.06.2022 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №8-10/01/18 від 10.01.2018 року; договір про надання послуг митного брокера №476/2021 від 16.12.2021 року; акти зважування контейнера № MRKU9083247 від 15.06.2023 року, 9000 акт зважування контейнера, лист декларанта №б/н від 16.06.2023 року. 16 червня 2023 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000432/2, у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, декларантом надано довідки, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.06.2023 №09/06/23, без зазначення умов поставки; 3) згідно п.3.2-3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) (далі-Контракт) від 10.01.2018 №8-10/01/18 покупець повинен провести авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури; другу частину оплати у розмірі 30% після отримання коносаменту. Але, в графі «Призначення платежу» наданих банківських платіжних документів від 09.02.2023 №152, від 04.04.2023 №155 внесена інформація щодо інвойсу «RTGLDNP 2301 2 dd 08.02.23», що не відповідає реквізитам інвойсу 30.03.2023 №RTGLDNP2301-2 або рахунку-проформи від 08.02.2022 №RTGL-DNP2301. Митним органом відповідно до п. 5 ст. 54, ч. 3 ст. 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ). У відповідності до ч. 6 ст. 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 - 4,50 дол. США/кг (МД від 10.10.2022 № UA500500/2022/036478), ніж заявлено декларантом - 2,5472 дол. США/кг; по товару № 2 - 4,51 дол. США/кг (МД від 19.07.2022 № UA209150/2022/01028), ніж заявлено декларантом - 2.4618 дол. США/кг; по товару № 3 - 4,63 дол. США/кг (МД від 09.03.2023 № UA500500/2023/007755), ніж заявлено декларантом - 4.5984 дол. США/кг; по товару № 4 - 4,65 дол. США/кг (МД від 13.10.2022 № UA209150/2022/017459), ніж заявлено декларантом - 2.4862дол. США/кг; по товару 5 - 4,50 дол. США/кг нетто (МД від 19.01.2023 №UA100440/2023/490086) ніж заявлено декларантом 2,3104 дол.США/кг нетто; по товару № 6 - 8,07 дол. США/кг (МД від 24.11.2022 № UA110130/2023/005692), ніж заявлено декларантом - 2.228 дол. США/кг (а.с 23-24). 16 червня 2023 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000881, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 25). Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України). Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Щодо вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2.2. у вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна. Також в інвойсах зазначено умови поставки: FOB SHANGHAI. Як вбачається з Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів, в національній та міжнародній торгівлі) FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) - термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. З огляду на зазначене, саме на продавця покладається обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані та з відповідною упаковкою на морський транспорт. Також, з митної декларації №UA500500/2023/000432/2 від 16.06.2023 року вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00» (а.с. 82). Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД «

37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вартість пакування була включена в ціну товару та не мала окремо підтверджуватись під час митного оформлення товару. Що стосується доводів митного органу, що документи, які підтверджують вартість перевезення товару не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання послуг з міжнародної доставки вантажу ТОВ «Посейдон Групп» позивач надав довідку про транспортні витрати №09/06/23 від 09.06.2023 року, згідно якої, вартість транспортних витрат з міжнародної доставки вантажу в контейнерах MRKU9083247, MSKU5896195, TEMU4418381 за коносаментом WMSS23041218 по маршруту порт Shanghai (Китай) порт Рені (Україна), становлять: 397047,00 грн. Страхування вантажу не проводилося. Стосовно відсутності у довідках умов поставки, митний орган не вказав, як це впливає на визначення митної вартості товару, з урахуванням того, що доставку сплачує покупець. Також судом досліджено доводи митного органу, що зазначена в банківських документах ідентифікуюча інформація не відповідає первинним документам по даній поставці, а саме в графі «Призначення платежу» наданих банківських платіжних документів від 09.02.2023 року №152, від 04.04.2023 року №155 внесена інформація щодо інвойсу «RTGLDNP 2301-2 dd 08.02.23», що не відповідає реквізитам інвойсу 30.03.2023 №RTGLDNP2301-2 або рахунку-проформи від 08.02.2022 №RTGL-DNP2301. Однак колегія суддів не погоджується з наведеними вище доводами митного орану з огляду на наступне. За умовами п.п. 3.2., 3.3. контракту № 8-10/01/18 від 10.01.2018 покупець зобов`язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок подавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті. Однак, додатковою угодою №9 від 01.09.2022 року внесено зміни до пункту 3.2., 3.3. контракту № 8-10/01/18 від 10.01.2018 року та викладено в наступній редакції: « 3.2. покупець зобов`язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку-фактури (проформи) банківським переказом на рахунок продавця. 3.3. покупець проводить остаточний розрахунок на банківський рахунок продавця за комерційним рахунком-фактурою протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати письмового повідомлення продавцем про готовність продукції до відвантаження». Як було зазначено, продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGL-DNP2301 від 08.02.2023 року, згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 336 834,75 доларів США. Отже, на виконання у мов договору, позивачем здійснено передоплату у розмірі 45% від загальної суми рахунку-фактури (проформи) у розмірі 151575,64 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №152 від 09.02.2023 року, в призначенні якої зазначено «PREPAYMENT FOR ELECTRIC GENERATING IN contract 8 10/01/18 dd 10.01.18, inv RTGLDNP 2301 dd 08.02.23» (70: Призначення платежу). На підставі наведеного рахунку-проформи, продавцем було розподілено та виставлено два інвойси: - №RTGL-DNP2301 від 30.03.2023 на суму 205168,29 доларів США (інша партія товару), - №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023 на суму 156375,50 доларів США на підставі рахунку-проформи №RTGL-DNP2301-2 від 08.02.2023 (поставлена партія товару). Другу частину оплати від загальної суми рахунку-фактури (проформи) здійснено у розмірі 209968,15 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №155 від 04.04.2023 року, в призначенні якої зазначено «PREPAYMENT FOR ELECTRIC GENERATING IN contract 8 10/01/18 dd 10.01.18, inv RTGLDNP 2301 dd 08.02.23». Вказані платежі розподіллено на відповідні інвойси, зокрема: 1. платіж від 09.02.2023 року у розмірі 151575,64 доларів США, розподіллено наступним чином: - 151575,64 дол. США - оплата за товар по інвойсу №RTGL-DNP2301-2. 2. платіж від 04.04.2022 року у розмірі 209968,15 дол. США, розподіллено наступним чином: - 4799,86 дол. США - оплата за товар по інвойсу №RTGL-DNP2301-2; - 205168,29 дол. США - оплата за товар по іншому інвойсу №RTGL-DNP2301 в межах контракту. Також позивачем надано детальний розрахунок здійснених валютних платежів по митним деклараціям, який дозволяє ідентифікувати сплачені кошти відповідно до поставки товару у межах одного контракту (а.с.37). З огляду на вказаний розподіл та калькуляцію, доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованих товарів з підстави наявності розбіжності в умовах оплати є безпідставними, оскільки вбачається, що оплата за поставку товару була здійснена в повному обсязі, суперечностей у вартості товару, способі та об`ємі сплати не виявлено. Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів. Твердження відповідача про необхідність надання декларантом виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини є необґрунтованою та надмірною вимогою, оскільки за змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається надання митному органу усіх необхідних документів, які в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість. Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. З оскаржуваного рішення вбачається, що в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості аналогічних товарів по товару № 1- 4,50 дол. США/кг обрано МД від 10.10.2022 № UA500500/2022/036478; по товару № 2 - МД від 19.07.2022 № UA209150/2022/01028; по товару № 3 - МД від 09.03.2023 № UA500500/2023/007755; по товару № 4 - МД від 13.10.2022 № UA209150/2022/017459; по товару 5 - МД від 19.01.2023 №UA100440/2023/490086; по товару № 6 - 8МД від 24.11.2022 № UA110130/2023/005692, однак відповідачем не надано суду для дослідження зазначені митні декларації, в зв`язку з чим неможливо порівняти умови поставки товару, код та країну походження товару тощо. Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів. За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 20 вересня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко