Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/7316/23

Дата документу 29.03.2024 Справа № 334/7316/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/684/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є. Є.У.№ 334/7316/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Бєлки В.Ю., Маловічко С.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Мопоbanк» від 14.06.2019 в розмірі 22 117,58 грн., посилаючись на те, що відповідач 14.06.2019 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14.06.2023 складає 22117,58 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, здійснити розподіл судових витрат. Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження умов кредитування, зокрема, щодо розміру відсоткової ставки. Апеляційну скаргу і копію. Ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримав 13 березня 2024 року, що підтверджується розпискою (а.с.134). Відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Судом встановлено, що 14.06.2019 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої виявив бажання на відкриття поточного рахунку в АТ «Універсал Банк» в гривні на його ім`я (а.с. 9). У п. 2 вказаної Анкети-заяви зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (п. 3 Анкети-заяви). На підставі укладеного Договору відповідач 14.06.2019 отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, який в подальшому був збільшений. (а.с.67) При цьому максимальний розмір кредитного ліміту був встановлений 14.12.2019 у розмірі 20 000 грн., що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту. (а.с.67). Відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 про рух коштів по картці, з якої видно, що останній розраховувався кредитною карткою, здійснював переказ коштів на інші платіжні картки, а також погашав кредит. Вказане відповідач підтвердив під час розгляду справи в суді першої інстанції (відзив на позовну заяву а.с.49 зворот). Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» станом на 14.06.2023 становить 22117,58 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 22117,58 гривень. (а.с. 6-8) До позовної заяви, окрім Анкети-заяви, позивач додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank) з паспортом споживчого кредиту, тарифи картки «Чорна картка» (а.с.10- 27). При цьому загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank) з паспортом споживчого кредиту та тарифи картки «Чорна картка» не містять підписів сторін та набрали чинності тільки з 27.11.2021 року. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила. Втім, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором, це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ОСОБА_1 з метою отримання кредитних послуг 14.06.2019 підписав Анкету-заяву до Договору надання банківських послуг в системі «Monobank» (а.с.9). У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 14.06.2019 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 14.06.2019 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank». Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Матеріали справи містять надані банком Тарифи при надані банківських послуг щодо карткових продуктів. Пунктом 7 додатків визначено, що інформація, надана кредитодавцю зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2023 (а.с.25-27). Доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із Умовами і правилами та Тарифами, які набрали чинності 27.11.2021 та діяли після 14.06.2019, позивачем не надано. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був належним чином ознайомлений і погодився із зазначеними Умовами і правилами. Аналіз викладеного свідчить про неможливість застосування до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Втім, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що заборгованість була фактично погашена відповідачем. З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки по кредитному рахунку, випливає, що позивачем були нараховані проценти за кредитним довогором в сумі 12968,20 грн., які були списані позивачем в рахунок заборгованості за процентам. Проте, Банк не заявляє вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, адже фактично в самостійному порядку списав вказану заборгованість за рахунок часткового погашення відповідачем за кредитним договором. В той же час стверджувати про те, що відповідач в повному обсязі погасив заборгованість за кредитом, суд першої інстанції також не міг, адже виписка по картковому рахунку не можу бути беззаперечним доказом про вказане. Враховуючи те, що кредитний ліміт по картковому рахунку неодноразово то збільшувався, то зменшувався, а також визнання відповідачем того, що він активно користувався кредитними коштами, поповнював рахунок, отримував грошові кошти через банкомат, розплачувався карткою в магазині та частково погашав заборгованість за кредитом (а.с. 49 зворот), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відмову у задоволені позову АТ «Універсал Банк». Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати той факт, що Банк в списав заборгованість по нарахованим процентам за рахунок часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором. Таким чином, колегія суддів встановивши, що списані Банком проценти в сумі 12968,20 грн. за рахунок часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитним договором має бути зменшена саме на необґрунтовано списані Банком проценти за користування кредитом. Тобто заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.06.2019 року становить 9149,40грн. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, не звернув на вказане уваги, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків, що у відповідності призвело до неправильного вирішення спору по суті. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у відповідності до норм статті 376 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про зачаткове задоволення позову АТ «Універсал Банк» . Окрім того, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, скасовуючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольняються частково, в сумі 9149,40 грн., то і судові витрати, які були понесені Банком в суді першої та апеляційної інстанції мають бути компенсовані за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Відтак, судовий збір, який понесений в суді першої та апеляційної інстанції та підлягає компенсації АТ «Універсал Банк» за рахунок відповідача, становить 1665,40 гривень. Керуючись статтями 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 у цій справі скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.06.2019 в сумі 9 149,40 гривень (дев`ять тисяч сто сорок дев`ять гривень 40 копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в сумі 1665,40 гривень (одна тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 40 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: В.Ю. Бєлка С.В. Маловічко