Постанова 4807 № 334/7350/23

Дата документу 04.01.2024 Справа № 334/7350/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/7350/23 Головуючий у 1 інстанції: Фетісов М.В. Провадження № 22-ц/807/188/24 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 квітня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати їх умови. Станом на 14 червня 2023 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 51 041,33 грн., яку банк просив стягнути на свою користь разом із судовими витратами. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», ідентифікаційний номер: 21133352, місце знаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54, кв. 19, заборгованість за договором про надання послуг «Monobank» від 03 квітня 2019 року станом на 14 червня 2023 року у розмірі 26 747,41 грн. В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 1406,51 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом не враховано специфіку відносин між сторонами у справі, які відрізняються від типових кредитних відносин. Так, відповідач висловив свою згоду з тим, що його ознайомлено з Умовами обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту в електронному вигляді у мобільному додатку, що підтверджено його електронним цифровим підписом. Відтак, сторони погодили всі істотні умови договору. Тому суд мав стягнути всю розраховану позивачем заборгованість. Хоча апелянт зазначає про те, що суд безпідставно не стягнув решту заборгованості, яка виникла у відповідача як овердрафт, але фактично оскаржує все рішення, оскільки не погоджується одночасно й з мотивацією суду та встановленими судом обставинами, тому рішення переглядається в цілому. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не перешкоджає апеляційному розгляду за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» та уклала договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого отримала кредит у розмірі 40 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 03.04.2019р. прострочена заборгованість станом на 14.06.2023 року становить 51 041,33 грн., яка є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем нараховано неузгоджені кредитним договором штрафні санкції (відсотки) за прострочення заборгованості у сумі 24 293,92 грн., а тому в частині стягнення заборгованості за відсотками позовну заяву слід залишити без задоволення. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання взятого позичальником на себе зобов`язання, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважав, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому, суд ретельно перевірив табличний розрахунок, наданий банком, та зарахував сплачені відповідачем відсотки на погашення тіла кредиту, визначивши остаточно суму до стягнення лише у вигляді неповернутих кредитних коштів у розмірі 26 747,41 грн. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 03.04.2019р. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої виявила бажання на відкриття поточного рахунку в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в гривні на її ім`я. У пункті 2 анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує та зобов`язується виконувати його умови. Згідно з п. 3 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила підписанням цього договору, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, вона беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилася з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Згідно з п. 5 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила і засвідчила, що вся інформація та/або документи, надані нею банку, в тому числі через мобільний додаток, є повною і достовірною у всіх відношеннях, і вона зобов`язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше ніж через 3 банківські дні від настання таких змін. Згідно з п. 6 анкети-заяви ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вона підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. Згідно з п. 7 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб. А згідно з п. 9 анкети-заяви підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. В п. 10 анкети-заяви зазначено, що згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» ОСОБА_1 надав банку згоду на обробку, передачу та отримання банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб з метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладання договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. Також нею надано право та доручено АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком. Згідно з п. 11 анкети-заяви ОСОБА_1 просила усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору. З розрахунку банку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.04.2019 станом на 14.06.2023р. складає 51 041,33 грн., в тому числі: за тілом кредиту 51 041,33 грн., заборгованість за пенею, відсотками 0, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 (а.с. 5-зворот, 14). Отже, суд дійшов правильного висновку, що наявність правовідносин між сторонами у справі є доведеною, зокрема, надання кредитних коштів банком відповідачу та їх використання останньою. Але спір наразі банком продовжується через непогодження з висновком суду в тій частині, що проценти не були узгоджені між сторонами як істотні умови договору, а тому були вилучені із загальної заборгованості за кредитом. Колегія зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором, це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ОСОБА_1 з метою отримання кредитних послуг 03.04.2019 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в системі «Monobank», у якій зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014р. (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. Але у заяві позичальника, підписаній сторонами, ці складові не узгоджені». Отже, в анкеті-заяві від 03.04.2019, підписаній ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 03.04.2019, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank». Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. А тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була належним чином ознайомлена і погодилась із зазначеними Умовами і правилами на час підписання анкети-заяви та в подальшому. На користь вказаному свідчить те, що сам банк погоджується, що за час користування кредитними коштами відповідачем відбувались зміни у вказаних Умовах і тарифах, зокрема, щодо процентної ставки. А з роздруківки сторінок щодо алгоритму дій клієнта для укладення договору вбача-ється, що за другими кроком у інформації «Про банк» міститься не лише одна редакція Тарифів, а їх ціла сукупність. Така ж ситуація із Умовами і правилами обслуговування, які у відомостях «Про банк» визначені як сукупність умов і правил обслуговування ( а.с. 64). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком інші документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також апеляційний суд відхиляє і посилання апелянта на ту обставину, що доказом досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту. Колегія вважає, що Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання преддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/123/20. Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який під-лягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів. Тож, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, суд правильно виснував, що кредитор має право вимагати їх стягнення в судовому процесі. За таких підстав, суд дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають частковому задоволенню в сумі 26 747,41 гривень, яка становить неповернуті кредитні кошти. Отже, докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону та щодо допущеної судом неповнота у встановлені обставин справи є безпідставними. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 03.07.2019, у справі, яка не є тотожною із цією за критеріями: суб`єктного складу сторін, змісту правовідносин (права і обов`язки) та об`єкт ( предмет). Зазначає, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. У справі № 342/180/17, у якій міститься правовий висновок, позивачем є Приватбанк та відповідачем фізична особа як клієнт банку, час виникнення правовідносин 2011 рік, договір про надання банківських послуг укладено шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (тобто в письмовій формі). В цій справі № 334/7350/23, що наразі переглядається, позивачем є АТ «Універсал Банк», відповідачем фізична особа, клієнт банку, правовідносини вникли у 2019 році, договір про надання банківських послуг укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Проте колегія зазначає, що правова позиція щодо належного оформлення кредитних відносин, висловлена в постанові ВП ВС від 03.07.2019р., висвітлює саме обставини щодо форми, якої слід дотримуватись при укладенні кредитних договорів, незалежно від найменування банку та часу укладення такого договору. А тому може бути застосована до будь-яких кредитних договорів, укладених між будь-яким банком та клієнтом позичальником. Дійсно, у тій справі підписання анкети-заяви клієнтом відбувалось у письмовій формі шляхом проставляння письмового підпису, а в цій шляхом проставляння електронного підпису, але суть полягає в тому, що всі складові договору мають бути підписані в будь-який спосіб, в той час як в обох справах клієнти підписали лише анкети-заяви, а решта документів долучалась в порядку приєднання до них як типової форми, що не можна вважати таким, що узгоджено в письмовій формі, яка підписана клієнтом. Щодо особливостей укладення договору у системі «Monobank», де відбувається певний алгоритм дій клієнта, тобто допуск його до наступного розділу після підтвердження ознайомлення з попереднім, то це не впливає на той факт, що Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» та Тарифи не є підписаними клієнтом навіть електронним підписом у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», зокрема, як була підписана анкета-заява за допомогою генерації ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка використана для накладення удосконаленого електронного підпису (УЕП). Посилання апелянта на визначену ЗУ «Про електронну комерцію» спрощену процедуру підписання договорів, не спростовує необхідності дотримання вимог ст. 1055 ЦК України щодо письмової форми договору при узгодженні його умов, що означає, що всі його складові мають бути підписані в належний спосіб (письмово або електронним підписом). З урахуванням зазначеного суд обґрунтовано відхилив їх як складові договору, укладеного на підставі анкети-заяви від 03.04.2019р. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2023 рокуу цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята 04 січня 2024 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова