Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/5554/22

Дата документу 19.03.2024 Справа № 336/5554/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/5554/22 Головуючий у І інстанції: Карабак Л.Г. Провадження № 22-ц/807/495/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Бєлки В.Ю., секретар: Камалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фостяка Андрія Ярославовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначала, що з 25.10.2021 до 26.08.2022 вона працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.08.2022 № 403-к у зв`язку з порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку та прогулами без поважних причин, що зафіксовано відповідними актами, звільнено ОСОБА_1 із займаної посади 26.08.2022 за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, а вищезазначений наказ таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України (далі - Служби) «Про запровадження дистанційної роботи на період воєнного стану та деякі питання оплати праці апарату Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.03.2022 № 91, для працівників Служби запроваджено дистанційну роботу з 01.03.2022. Позивач зазначала, що в період дії воєнного стану вона в усній формі погодила зі своїм безпосереднім керівником надсилання всіх документів та листів на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попередженням від 03.06.2022, електронною поштою ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення не раніше, ніж через 2 місяці з дня ознайомлення, у зв`язку зі скороченням посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення внаслідок скорочення чисельності державних службовців Адміністрації судноплавства. Одночасно запропоновано ОСОБА_1 переведення на посаду провідного юрисконсульта відділу судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення. Разом з тим, ОСОБА_1 попереджено, що у разі відмови від пропозиції про переведення, трудовий договір з нею буде припинено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячної заробітної плати. Позивач прийняла рішення відмовитись від запропонованої посади, у зв`язку з чим 27.07.2022 електронною поштою надіслала відповідачу заяву про відмову від запропонованого переведення та просила звільнити її 09.08.2022 у зв`язку зі скороченням посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Не отримавши до 09.08.2022 відповіді щодо свого звільнення, ОСОБА_1 повторно звернулась до роботодавця із заявами аналогічного змісту (11.08.2022 та 18.08.2022), відповідь на які отримала 18.08.2022 та 01.09.2022 відповідно. Наказом від 03.08.2022 № 212 відповідач припинив дистанційну роботу позивача з 05.08.2022 до 09.08.2022, та наказав їй передати всі документи та матеріальні цінності, доручені для виконання покладених на неї завдань ОСОБА_2 та скласти відповідний акт. Про вищезазначений наказ позивач дізналась тільки 10.08.2022 у зв`язку з припиненням отримання вхідних листів на свою електронну скриньку, яке ОСОБА_1 виявила 09.08.2022, про що невідкладно листом з накладенням ЕЦП повідомила роботодавця із зазначенням нової адреси своєї електронної скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1 . З повідомлення Служби № 882/08/14-22 від 10.08.2022 позивач дізналась про припинення її дистанційної роботи та необхідність передачі усіх документів та матеріальних цінностей. Крім зазначеного, повідомлення містило твердження про відсутність ОСОБА_1 з 05.08.2022 до 09.08.2022 за місцем роботи за адресою: АДРЕСА_1 та не повідомлення керівника Адміністрації судноплавства про причини такої відсутності. У зв`язку з прогулом, Служба розглянула питання щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення. Враховуючи вищевикладене, позивач звернулась до Службти з проханням надати їй для ознайомлення всі необхідні копії документів, що слугували підставою для відкриття щодо неї дисциплінарного провадження, а також копію відповідного наказу і пов`язаних з ним документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити новий строк для надання пояснень. Запитувані документи відповідач надав тільки 15.09.2022 листом № 4315/08-1/15-22 після звільнення ОСОБА_1 з роботи, що на її думку, вказує на те, що відповідач умисно недобросовісно не ознайомив її з наказом від 03.08.2022 № 212 «Про припинення дистанційної роботи» та усіма іншими документами, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення, встановивши строк для надання пояснень до 22.08.2022. Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.08.2022 №403-к; поновити її на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення; стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту судноплавства України свою на користь середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 29.08.2022 до моменту винесення рішення судом; стягнути судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фостяка А.Я.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинами справи, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. У своєму відзиві на апеляційну скаргу Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України заперечує проти її доводів, називає їх необґрунтованими, стверджує, що обставини справи свідчать про дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року - залишити без змін. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку працедавця, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За змістом частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За частиною першою статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з трудовим законодавством працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За положеннями частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана або звільнення. Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України. За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У справі, яка переглядається, колегія суддів доходить висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача. Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 25.10.2021 №485-к ОСОБА_1 призначена на посаду провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 березня 2022 року № 91 запроваджено дистанційну роботу для працівників Державної служби морського та річкового транспорту України на період воєнного стану (далі - Наказ № 91). Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 пункту 3 Наказу № 91, працівникам згідно з Додатком 1 до цього наказу доручено: «виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель Державної служби морського та річкового транспорту України, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; виконувати у повному обсязі і у встановлені строки завдання, а також обов`язки передбачені посадовою інструкцією; відповідати на дзвінки безпосереднього керівника, а також керівника вищого рівня; звітувати про виконання завдань». З метою організації запровадження дистанційної роботи у період дії воєнного стану для державних службовців та працівників Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, які перебувають на території України, Головою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України було видано окреме доручення від 25 квітня 2022 року № 50/406/13-22, відповідно до якого державним службовцям та працівникам структурних підрозділів доручено забезпечити подання звітів про виконання відповідних завдань безпосередньо керівнику самостійного структурного підрозділу. У зв`язку із невиконання Позивачем вимог Наказу № 91 та вищезазначених Окремих доручень Голови Адміністрації судноплавства, за порушення трудової дисципліни прийнято наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 09.08.2022 № 8-д «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». 09.06.2022 ОСОБА_1 надіслано попередження про звільнення від 03.06.2022, яким останню попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення внаслідок скорочення чисельності державних службовців Адміністрації судноплавства, одночасно запропонувавши переведення на посаду провідного юрисконсульта відділу судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення. В подальшому, 27.07.2022 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від Позивача надійшла заява про звільнення з посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення 09.08.2022, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 0308.2022 року № 212 «Про припинення дистанційної роботи» (далі - Наказ № 212) припинено дистанційну роботу позивача. Відповідно до пункту 1 Наказу № 212, Позивачу припинено з 05 серпня по 09 серпня 2022 року включно дистанційну роботу, встановлену наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.03.2022 № 91 «Про запровадження дистанційної роботи на період воєнного стану та деякі питання оплати праці апарату Державної служби морського та річкового транспорту України» та наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 18.04.2022 № 102 «Про заходи з питань організації роботи Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України». Відповідно до пункту 2 Наказу №212, Позивачу повідомлено про необхідність передачі ОСОБА_2 , головному спеціалісту відділу нормотворчої діяльності та з питань адаптації європейського законодавства Департаменту правового забезпечення, усі документи та матеріальні цінності, які доручені ОСОБА_1 для виконання покладених завдань та скласти відповідний акт. Для виконання даного Наказу № 212 на Позивача було покладено обов`язок прибуття до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14. 05.08.2022 з 9 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., 08.08.2022 з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. та 09.08.2022 з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , провідний юрисконсульт відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення, була відсутня за місцем роботи за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14, кабінет 2417. У зв`язку із відсутності на роботі провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 , складені відповідні акти від 05.08.2022 № 493, від 08.08.2022 № 494, від 09.08.2022 № 495. 12.08.2022 на офіційну електронну пошту Адміністрації судноплавства (office@marad.gov.ua) надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона попрохала надати їй для ознайомлення всі необхідні копії документів, що слугували підставою для вимагання від неї пояснень з приводу порушення нею трудового законодавства, а саме - прогулу, на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити новий строк для надання пояснень. На підставі наказу Адміністрації судноплавства від 26.08.2022 № 403-к «Про звільнення ОСОБА_1 », Позивача звільнено із займаної посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення 26 серпня 2022 року за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Крім того, апеляційний суд встановив, що згідно п. 3 наказу №91 від 01.03.2022, працівникам згідно з Додатком 1 до цього наказу: виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель Державної служби морського та річкового транспорту України, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інфораційно-комунікаційних технологій; виконувати у повному обсязі і у встановлені строки завдання, а також обов`язки передбачені посадовою інструкцією; відповідати на дзвінки безпосереднього керівника, а також керівника вищого рівня; звітувати про виконання завдань. Таким чином, п. 3 наказу № 91 не містить умов та способу звітності працівника про виконану роботу та в ньому не передбачено застережень чи умов повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи з технічних причин. При цьому п.п. 3.3 передбачено такий вид комунікації, як телефонні дзвінки (усна форма обміну інформацією, про яку зазначала позивач). Таким чином п. наказу №91 від 01.03.2022 дозволяв позивачці в усній формі погодити зі своїм безпосереднім керівником спосіб надсилання усіх документів та листів, а саме на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не суперечить вимогам ч. 2 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України «Про заходи з питань організації роботи Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України» від 18.04.2022 №102 запроваджено для працівників дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Як вбачається зі змісту п. 3 наказу №102 від 18.04.2022: «Державним службовцям та працівникам Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України в будь-якому місці за власним вибором, в межах України, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій». Таким чином, Відповідач не встановив конкретних (чітких) способів комунікації між працівником та роботодавцем, а фактично залишив право вибору інформаційно-комунікаційних технологій за працівником. Виявивши технічні несправності електронної скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а саме: вона не отримувала повідомлень на цю електронну адресу) 09.08.2022 ОСОБА_1 невідкладно письмовим листом 09.08.2022 (з ЕЦП) повідомила відповідача про цю обставину, повідомивши відповідача про нову (робочу) електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, відповідач не заперечує отримання цього листа, а отже, він отримав обґрунтоване пояснення від ОСОБА_1 , що полягало у повідомленні щодо несправності електронної скриньки та неодержанні листів роботодавця. Разом з тим, судом встановлено, що після 09.08.2022 обмін інформацією між Відповідачем та Позивачем відбувався за допомогою нової електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, фактично ОСОБА_1 дізналась про припинення їй дистанційної роботи 10.08.2022 із змісту отриманого електронного листа №882/08/14-22 на нову електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання пояснення. Таким чином, з об`єктивних причин, їй не було відомо про наказ від 03.08.2022 №212 та про припинення їй з 05 серпня по 09 серпня 2022 її дистанційної роботи, а висновок суду першої інстанції в частині належного доведення до відома ОСОБА_1 наказу від 03.08.2022 №212 та про припинення їй з 05 серпня по 09 серпня 2022 включно дистанційної роботи ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи. Зокрема, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що 03.08.2022 о 17:33 (що підтверджується зафіксованими даними КЕП на наказі) відповідач підписав наказ №212 «Про припинення дистанційної роботи», яким припинив з 05 серпня по 09 серпня 2022 року включно дистанційну роботу ОСОБА_1 . Згідно з цим наказом, ОСОБА_1 повинна була прибути о 09:00 05.08.2022 за адресою АДРЕСА_2 , проте колегія суддів зауважує, що відповідачу було відомо, що вона проживає у м. Запоріжжі, та, з урахуванням врахуванням воєнного стану, запровадженої комендантської години та відстані між Запоріжжям та Києвом, очевидною є неможливість прибуття позивача за вказаною у наказі адресою у визначений час. Крім того, Відповідач не переконався отримання ОСОБА_1 цього наказу, фактично не вживши заходів для реального та належного доведення до відома працівника припинення дистанційної роботи. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять завіреної належним чином копії наказу № 212 «Про припинення дистанційної роботи», натомість наявна копія наказу не містить ані дати його видачі, ані реєстраційного номера (а.с. 26) Колегія суддів також звертає увагу, що підставою припинення дистанційної роботи слугувало передання ОСОБА_1 усіх документів та матеріальних цінностей, які доручені для виконання покладених на неї завдань та складення відповідного акту, тобто, підстава припинення дистанційної роботи не була пов`язана із потребую у виконанні конкретної роботи чи завдань. Разом з тим, після отримання повідомлення про несправність електронної скриньки 09.08.2022, Відповідач не встановив ОСОБА_1 іншої дату для прибуття та передачі ОСОБА_2 усіх документів, хоча станом на 10.08.2022 роботодавцю було відомо про такі несправності. Відповідач, не надіслав для ознайомлення наказ №212 про припинення дистанційної роботи, не встановив іншої дати для прибуття та передачі документів, натомість надіслав листа від 10.08.2022 щодо надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці з 05.08.2022 по 09.08.2022. З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не ознайомив позивача зі змістом наказу від 03.08.2022 №212 «Про припинення дистанційної роботи» та про існування такого наказу їй було відомо лише зі змісту повідомлення, ОСОБА_1 , користуючись своїм правом бути обізнаною зі спірним наказом, 12.08.2022 надіслала відповідачу електронного листа у якому повідомила Відповідача про надання повноцінних та обґрунтованих пояснень після того, як Адміністрація судноплавства надасть їй для ознайомлення всі необхідні копії документів, що слугували підставою для відкриття відносно неї дисциплінарного провадження, а також копії відповідного наказу і пов`язаних з ним документів у зв`язку з тим, що не отримувала зазначені відповідачем повідомлення на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомила про тимчасово доступний спосіб комунікації. Проте листом від 18.08.2022 відповідач не надав запитуваних документів, що підтверджується його змістом. 18.08.2022 ОСОБА_1 знов надіслала Відповідачу запит про отримання копії наказу від 03.08.2022 №212 «Про припинення дистанційної роботи» та інших запитуваних документів. Листом від 24.08.2022 №3814/08/15-22 Відповідач повідомив, що оскільки підготовка запитуваної інформації потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, відповідь буде надано згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Разом з тим, Відповідач був обізнаний про те що запитувані документи необхідні ОСОБА_1 для ознайомлення саме з метою надання письмових пояснень, строк надання яких Відповідач встановив до 22.08.2022. Проте запитувані документи, в тому числі копію наказу від 03.08.2022 №212 «Про припинення дистанційної роботи», відповідач надав 15.09.2022 листом №4315/08-1/15-22 після звільнення ОСОБА_1 з роботи. Відповідно до п.6.7. розділу VII Правил внутрішнього трудового розпорядку Державної служби морського та річкового транспорту України затверджених конференцією працівників, які не є державними службовцями Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.10.2018 №1, введених в дію наказом Держаної служби морського та річкового транспорту України від 26.11.2018 №148 (Далі - Правила) стягнення оформлюються наказом Морської адміністрації, в якому зазначаються підстави його застосування. Працівник ознайомлюється з наказом про стягнення під особистий підпис. Відповідно до п. 4 наказу від 18.04.2022 №102 для державних службовців та працівників Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, з якими відсутній зв`язок або які з інших, незалежних від них причин, не можуть виконувати свої посадові обов`язки, ввести простій в роботі, згідно із переліком, що міститься у додатку до цього наказу. При цьому у даному наказі немає застереження, що в період дії воєнного стану такий перелік не може бути доповнений чи змінений. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що ОСОБА_1 своєю заявою від 27.07.2022 повідомила відповідача про відмову від запропонованої вакантної посади та просила звільнити її 09.08.2022 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки саме 09.08.2022 сплив двохмісячний термін попередження про вивільнення ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_1 незаконно звільнена за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а отже належним способом захисту порушеного права є поновлення позивачки на тій посаді та у тому органі, з якого вона була протиправно звільнена, а саме - на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення з 29 серпня 2022 року (з наступного робочого дня після звільнення). Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи. Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету і Міністрів України № 100 від 08.02.1995 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Відповідно до довідки про заробітну плату за червень та липень 2022 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 548,76 грн. Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 29.08.2022 до 19.03.2024 (час ухвалення рішення апеляційним судом про задоволення позову) складає 407 днів. Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 29.08.2022 до 19.03.2024 складає 223036 гривень (548 грн. х 407 робочих днів), яку належить стягнути з відповідача з відрахуванням (утриманням) під час виплати від цієї суми податків, обов`язкових платежів та зборів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, її слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 рокуна підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фостяка Андрія Ярославовича - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року - скасувати. Прийняти в цій справі нову постанову, якою: «Позов ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 серпня 2022 року №403-к. Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення. Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 29 серпня 2022 року до 19 березня 2024 року в сумі 223036 (двісті двадцять три тисячі тридцять шість) гривень. Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту судноплавства України на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 992,40 гривень та апеляційної скарги - в розмірі 1488,60 гривень. Всього стягнути: 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню. Допустити негайне виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 березня 2024 року. Головуючий: Судді: