Постанова 4813 № 496/3622/23

Номер провадження: 33/813/374/24 Номер справи місцевого суду: 496/3622/23 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.03.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі учасників справи, апеляційну скаргу адвоката Компанієць Миколи Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Білявського районного суду Одеської області від 30 червня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 14.05.2023 року о 22 год. 39 хв. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Honda Legend» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Тираспольске шосе, 28/3 Одеського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовилась під відеозапис, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України). Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2023 року про визнання винною і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.17-18). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 14.12.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Компанієць М.М. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.31-34). Крім того, разом з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 адвокат Компанієць М.М. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.17). Судове засідання, призначене на 06.02.2024 оку на 11 год. 40 хв. у зв`язку із надходженням заяви про відкладення (а.с.46), було перенесено на 01.03.2024 року на 11 год. 40 хв. (а.с.48). У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_2 на лікарняному з 29.02.2024 року по 07.03.2024 року (а.с.57), судове засідання було відкладено на 12.03.2024 року на 11 год. 40 хв. (а.с.58). 12.03.2024 року у судове засідання учасники справи не з`явились, а тому питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення було розглянуто у їх відсутність. Постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Компанієць М.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2023 року задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2023 року. Судове засідання по розгляду апеляційної скарги призначено на 19.03.2024 року на 10 год. 40 хв. (а.с.63, 64). У судове засідання, призначене на 19.03.2024 року ОСОБА_1 та її захисник адвокат Компанієць М.М. знову не прибули, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а.с.65-67). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляду справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п. 24 постанови пленуму Верховного Суду № 14 від 23.13.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три добидо дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. Згідно постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2023 року, ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, розгляд вказаної справи відбувся без її присутності. Однак, матеріали справи не містять даних про те, що судом першої інстанції належним чином було повідомлено ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог ч.1 ст. 277-2 КУпАП. Разом з тим, в тексті оскаржуваної постанови зазначено: « ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, а судова повістка повернулась на адресу суду у зв`язку із не проживанням її за вказаною адресою» (а.с.17). Таким чином, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , яка при цьому відповідно до вимог ч.1 ст. 277-2 цього Кодексу не була належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Разом з цим, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Проте, у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від отримання судового повідомлення. З огляду на вище вказані обставини, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції. Більше того, з апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Компанійця М.М. вбачається, що ОСОБА_1 з травня 2018 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту з відміткою про місце її реєстрації і проживання (а.с.36). За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійною, безумовною підставою для скасування постанови суду про притягнення такої особи до відповідальності. Стосовно суті вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджена матеріалами справи. Однак, апеляційний суд не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2023 року о 22 год. 39 хв. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Honda Legend», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Тираспольске шосе, 28/3 Одеського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовилась під відеозапис, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Згідно п.1 розділу 2 Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 12 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи,яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 266 КпАП України огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже законодавцем визначено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складається поліцейським у разі, якщо особа відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки з допомогою технічних засобів так і в медичному закладі. Однак, із наданого працівниками поліції відеозапису вбачається, що на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі, ОСОБА_1 не відмовлялась, а в подальшому виявила бажання проїхати та пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, про що вона неодноразово заявляла працівникам поліції (на відео: 42:00 хв., 43:25 хв., 43:38 хв., 44:35 хв., 44:44 хв.). Тобто, зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що правопорушник ОСОБА_1 станом на 22 год. 39 хв., як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №426965 від 14.05.2023 року, не відмовлялась від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції, не звернув увагу на невідповідність протоколу вимогам законодавства, а саме на те, що дані протоколу серії ААД № 426965 від 14.05.2023 року, та наявні у справі відеозаписи різняться. Зазначене підтверджується тим, що працівники полії почали спілкуватись із ОСОБА_1 лише в 22.53 год., що виключає її відмову від проходження перевірки на стан алкогольного сп`яніння в 22.39 як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №426965 від 14.05.2023 року. Крім того, згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, яке міститься в матеріалах справи (а.с.7), ОСОБА_1 була доставлена працівником поліції на огляд у заклад охорони здоров`я, а саме до КНП «ООМЦПЗ» ООР однак даний факт спростовується матеріалами та відеозаписом. Більше того, відповідно до п.9 розділу 2 вищевказаної Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейський в порушення вимог Інструкції, не забезпечував доставку ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я, а саме до КНП «ООМЦПЗ» ООР, чим поліцейським було допущено порушення порядку огляду щодо виявлення стану сп`яніння у ОСОБА_1 , оскільки при незгоді водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд особи проводиться в закладах охорони здоров`я, про що ОСОБА_1 неодноразово заявляла працівникам поліції, куди доставку цих осіб забезпечує саме поліцейський. Таким чином, працівниками поліції при складанні адміністративних матеріалів не дотримано вимоги адміністративного законодавства щодо обов`язку доказування, який лежить на особі, що висуває адміністративне звинувачення, не надано суду достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Судом не прийнято до уваги недостатність доказів у справі та їх суперечність один одному. Так відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постанові від 10.07.2020 року у справі №420/647/19, адміністративне провадження №К/9901/32880/19, сам по собі тільки протокол про адміністративне правопорушення і рапорт поліцейського не може слугувати достатніми доказами доведеності винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які повинні бути вчинені відповідно до вимог закону. Апеляційний суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням ПДР України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі та в оскаржуваній постанові суду. Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Виходячи з вищевикладеного, вважаю за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану постанову скасувати і прийняти постанову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі її доводи були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги і стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати. Провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діяхОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда