Постанова 4811 № 453/1075/23

Справа № 453/1075/23 Головуючий у 1 інстанції: Курницька В.Я. Провадження № 33/811/180/24 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 536, 80 (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судового збору. Згідно з постановою судді, водій ОСОБА_1 25 червня 2023 року о 17 годині 50 хвилин в с. Дубина по вул. Довбуша, 8 Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «OpelVectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження постанови Сколівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року, скасувати її та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення . В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на такі доводи: поліцейський не проінформував про порядок застосування спеціального технічного засобу; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в присутності ОСОБА_1 не складався, для ознайомлення не надавався та копію акту не вручили; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ОСОБА_1 не надавалось; відсутні дані про видачу вказаного направлення і долучення до матеріалів справи відеозапису; відсутні дані про відсторонення від керування автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі. У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та адвокат Михавків І.В. будучи повідомленими про час та місце його проведення, не з`явилися. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що пропущений на оскарження судового рішення строк необхідно поновити, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 473334 від 25 червня 2023 року, який складений особою, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, їх зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у достовірності занесених у них даних не викликає, на час розгляду справи ніким не спростовані; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.06.2023, яким засвідчується, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; - відеозаписом події на CD-диску; - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта, що йому не було вручено копію направлення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану, в тому числі алкогольного, сп`яніння складається не для вручення водію, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення лікарем огляду особи. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться виключно за участю працівників поліції, які і доставляють водія до лікарні, а не водій сам прибуває туди з направленням, що передбачено ч. 4 ст. 266 КУпАП. Твердження апелянта, що його не відсторонили від керування транспортним засобом після складання протоколу, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд оцінює критично, адже вказаний факт жодним чином не впливає на обсяг вини у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що враховуючи те, що чинне законодавство передбачає проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків виключно в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису, а в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься повний відеозапис події (відеофайли 000, 001, 002, 003), яка мала місце, в тому числі, відображає дії працівників поліції щодо проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а тому неявка свідків в судове засідання не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних в ній доказів, та не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. У ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП, та такі дії у встановленому законом порядку не оскаржувалися . Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил,оскільки володіння та використання автомобілів є таким,що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем з метою їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року). Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі, з мотивів наведених у апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Сколівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року. Постанову судді Сколівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк