Постанова 4818 № 643/9324/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 28 березня 2024 року м. Харків справа № 643/9324/23 провадження № 22-ц/818/1067/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 , на рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2023 року, ухвалене суддею Тимош О.М., - В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року Акціонерного товариства «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову зазначає, що 21 травня 2018 року до них звернувся ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 90 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим за ним станом на 30 березня 2023 року утворилась заборгованість у сумі 164 564,04грн. заборгованість за тілом кредиту, яку Банк просить стягнути з відповідача. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2023 року позов АТ «Універсал Банк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість станом на 01 серпня 2023 року за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 травня 2018 року у сумі 116 480,68грн. У задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 48 083,36грн. відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1 899,74грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів узгодження у письмовому вигляді умов договору, в. тому числі розмір кредитного ліміту, як і не надано доказів наявності у нього заборгованості за кредитом. Наданий Банком розрахунок є одностороннім. Крім того, судом не враховано факту дії форс-мажорних обставин та кредитних канікул для нього. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами не було погоджено сплату та розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, тому стягненню підлягають лише фактичні отримані відповідачем грошові кошти. Враховуючи те, що Банк неправомірно та безпідставно списував внесені відповідачем кошти в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, тому сплачені відповідачем кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилом ч.1 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 травня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. До кредитного договору банк додав, Витяг з Умов і правил обслуговування а АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, довідку «чорна карта monobank», паспорт споживчого кредиту чорної карти monobank. За умовами укладеного між АТ «Універсал Банк» та відповідачем кредитного договору від 21 травня 2018 року Банком надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 90 000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, штрафів, пені, комісії у порядку та розмірах встановленому цим договором. Згідно наданого Банком розрахунку станом на станом 30 березня 2023 року утворилась заборгованість у сумі 164 564,04грн. заборгованість за тілом кредиту. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ Універсал Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Із змісту позовних вимог вбачається, що Банк просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 164 564,04грн. Разом з тим, як вбачається із наданого Банком розрахунку вказана заборгованість складається із нарахованих Банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав. Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2023 року (а.с.25). Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Заява-анкета, підписана 21 травня 2018 року, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , була актуальною лише до 01 січня 2023 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Таким чином, нарахування позивачем відсотків за користування кредитним коштами не відповідає вимогам закону, а отже безпідставно було включено до загального розміру заборгованості за кредитом. Колегія суддів вважає, що сплачені відповідачем грошові кошти Банк неправомірно відносив на погашення процентів, в той час як процента ставка не передбачені. Що стосується стягнення самої заборгованості за тілом кредиту, то колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалось вище 21 травня 2018 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Банком на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов`язань надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5(далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Згідно із бухгалтерським обліком, якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості. Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми №

5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами маштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів. Таким чином, розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. З розрахунку заборгованості та виписку по рахунку вбачається, що відповідач впродовж 2018 2023 років активно користувався кредитною карткою, ним систематично вносились кошти на погашення заборгованості. Отже, відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин з АТ КБ «Універсал Банк». Дані обставини відповідачем не спростовано, доказів щодо неотримання коштів або їх фактичного повернення останнім не надано. Враховуючи, що фактично кредитні кошти згідно зазначеного обсягу кредитних зобов`язань відповідачем отримано, що свідчить про погодження відповідачем дій Банку щодо умов кредитування в цій частині, колегія судів вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту, як фактично отриманої суми кредитних коштів. Із виписки по рахунку про рух коштів відповідача вбачається загальна сума витрат останнього за спірний період (з 15 серпня 2018 року по 12 липня 2023 року) становить 1 938 109,23грн.; відповідачем було погашено заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 773 545,19грн. Отже, заборгованість (баланс) складає 164 564,04грн., що також вбачається із самого розрахунку заборгованості. Разом з тим, із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку також вбачається, що банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, які не були погоджені сторонами, на загальну суму 48 083,36грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції по те, що оскільки сплачені відповідачем грошові кошти Банк неправомірно відносив на погашення процентів, ці кошти в розмірі 48 083,36грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, різниця між фактично витраченими та погашеними відповідачем коштами становить 116 480,68грн. (164 564,04рн. 48 083,36грн.), яка підлягає стягненню з відповідача. Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено (всім кого це стосується) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05год. 30хв. 24 лютого 2022 року, до їх офіційного закінчення, як на підставу для звільнення від сплати заборгованості за кредитом колегією суддів не приймаються. Дана обставина не звільняє відповідача від обов`язку зі сплати заборгованості за кредитом. Враховуючи викладене, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна