Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/7329/23

Дата документу 25.01.2024 Справа № 333/7329/23 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №333/7329/23 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Провадження №22-ц/807/367/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Акціонерного товариства «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»). 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06 листопада 2019 року. Змістом анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Окрім того, в анкеті клієнт підтвердив, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору. На підставі укладеного договору відповідач встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову картку НОМЕР_1 та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 70000 гривень з можливістю його коригування, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (37,2 % річних), зі сплатою збільшених процентів за користування кредитом у розмірі 6,2 %, на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (74,4 % річних). АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту Відповідач взяті на себе обов`язки за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03 липня 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті кредиту (за тілом кредиту) у сумі 134390,44 грн, що складає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Заборгованість за відсотками 0,00 грн, заборгованість за пенею та комісією 0,00 грн. На підставі вищевикладеного, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 листопада 2019 року у розмірі 134390,44 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2019 року у сумі 70 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1398,10 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 134390,44 грн. Стягнути з відповідача судові витрати. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано специфіку відносин між сторонами у справі, які відрізняються від типових кредитних відносин. Так, на думку апелянта ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, а висновок суду про недоведеність з боку банку, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, апелянт вважає таким, що не відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Підписуючи анкету-заяву, боржник приєднався та був ознайомлений з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал-Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», адже підписав анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останнього з вказаними документами. Відсутність підпису боржника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифів за карткою Monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту «Карта monobank» не свідчить про неукладення договору про споживчий кредит. Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Договір є обов`язковим до виконання. Також вказує, що отримання відповідачем кредитних коштів та їх часткове повернення свідчить про те, що останній усвідомлював свої зобов`язання з повернення Банку коштів, які використовував з кредитного ліміту та овердрафту. Банк вважає, що виконаний ним розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів. Відповідач не надав контрозрахунок. Отже, на думку апелянта, в суду не було підстав для часткового задоволення позову. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2024 року це 302800,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 134390,44 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.. Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції вважав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення процентів за користування кредитом, натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тому розмір заборгованості відповідача за позовом за договором від 06 листопада 2019 року складає 70000 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в межах кредитного ліміту, які підлягають стягненню, а позов банку частковому задоволенню. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися повністю не може, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якої виявив бажання на відкриття поточного рахунку в АТ «Універсал Банк» в гривні на його ім`я (а.с.11). У пункті 2 вказаної Анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільному додатку (п. 3 анкети-заяви). Відповідно до довідки про наявність рахунку відповідачу було надано кредитну картку № НОМЕР_2 , тип картки «Чорна картка», яка наразі є активною (а.с.68). Згідно з виписки про рух коштів по картці від 12 грудня 2023 року, розмір ліміту ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг «Monоbank» від 06 листопада 2019 року за карткою № НОМЕР_1 станом на 03 липня 2023 року, кредитний ліміт відповідачу банком був встановлений 06.11.2019 у розмірі 5500 грн, 06.11.2019 збільшено до 6000 грн, 19.01.2020 кредитний ліміт знижено на 4000 до 2000, 20.01.2020 кредитний ліміт підвищений на 1500 до 3500, 21.01.2020 кредитний ліміт знижено на 1500 до 2000, 31.01.2020 кредитний ліміт підвищений на 1000 до 3000, 02.02.2020 кредитний ліміт підвищений на 1500 до 1500, 02.02.2020 кредитний ліміт підвищений на 1000 до 2500, 02.02.2020 кредитний ліміт підвищений на 700 до 3200, 10.04.2020 кредитний ліміт підвищений на 3000 до 33200, 17.04.2020 кредитний ліміт підвищений на 2500 до 6000, 05.05.2020 кредитний ліміт підвищений на 4500 до 10500, 13.08.2020 кредитний ліміт підвищений на 14500 до 25000, 13.08.2020 кредитний ліміт знижено на 18000 до 7000, 05.11.2020 кредитний ліміт підвищений на 23000 до 30000, 05.11.2020 кредитний ліміт знижено на 18000 до 12000, 21.02.2021 кредитний ліміт підвищений на 28000 до 40000, 24.02.2021кредитний ліміт підвищений на 30000 до 70000 (а.с.70-94). Відповідно до розрахунку за договором б/н від 06 листопада 2019 року наданому позивачем, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» станом на 03 липня 2023 року становить 134390,44 грн та складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотків за користування кредитом, які нараховуються щомісячно та включено до загальної заборгованості (а.с.8-10). Відповідно до виписки про рух коштів по картці з 06 грудня 2019 року по 12 січня 2023 року ОСОБА_1 користується вказаною карткою, про що відображено відповідні операції, а саме: зняття готівкових коштів, розрахунок за товар в супермаркетах, поповнення мобільного, поповнення картки, оплачував комунальні платежі тощо. Останнє поповнення рахунку відбулося 19 червня 2022 року на суму 4300 грн (а.с.70 зворот). Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку вбачається, що заборгованість станом на 03 липня 2023 року складається із тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом та їх щомісячного списання за рахунок кредитних коштів та коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості внаслідок чого збільшується розмір заборгованості за тілом кредиту (а.с.70-94). В позовній заяві представник позивача зазначає, що банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. Банк посилається на Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, та зазначає, що процентна ставка була збільшена, та стягується неустойка за прострочені платежі згідно з тарифами. Банк неодноразово направляв відповідачу повідомлення «пуш», в якому повідомляв про суму боргу та просив зв`язатися з банком для вирішення питання з погашення боргу, інформував про зміну ліміту, що підтверджується видруком пуш-повідомлень. Банк 30 березня 2023 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору, в якому зазначив, що за кредитом борг понад 90 днів, банк вимагає оплату всієї суми боргу, що підтверджується видруком пуш-повідомлень про заборгованість за кредитом. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача, за договором про надання банківських послуг «monobank» від 06листопада 2019 року, станом на 03липня 2023 року, становить в сумі 134390,44 грн, що складає загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), заборгованість за пенею 0,00 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн, вказаний розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с.8-10). До позовної заяви, окрім Анкети-заяви, банк додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Тарифи Чорної картки monobank, Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), паспорт споживчого кредиту. При цьому ні витяг з тарифів обслуговування платіжних карток, ні Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, ні паспорт споживчого кредиту не містять підписи сторін (а.с.12-29). Умови щодо чорної картки monobank надані банком також не містять дати їх укладення та підпису ОСОБА_1 , тобто що вони були укладені між сторонами саме 06 листопада 2019 року (а.с.25-26). Заява позичальника містить текст про ознайомлення та погодження споживача з Умовами та правилами надання банківських послуг, проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг погоджено відповідачем. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Частиною 1 статті 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору). Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-19 (далі - Закон №675-19) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. У статті 11 Закону № 675-19 передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону). У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17(провадження N 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження N 6-144цс14) та зроблено висновок, що "у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк»в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк»дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк»не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку». У справі, що переглядається, відповідач в анкеті-заяві від 06 листопада 2019 року просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, однак в анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів не встановлені, відсутні умови про встановлення процентів за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Оскільки в анкеті-заяві від 06 листопада 2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка за користування кредитом не зазначена, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року по справі № 697/302/20 в аналогічних правовідносинах за договором про надання банківських послуг Monobank. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06 листопада 2019 року та встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову картку НОМЕР_3 , на якій було першочергово встановлено кредитний ліміт в розмірі 5500,00 грн, в подальшому кредитний ліміт було збільшено, 24 лютого 2021 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 70000,00 грн, який дійсний і станом на 03 липня 2023 року, що підтверджується випискою. З наданої банком виписки руху коштів по картці за договором від 06 листопада 2019 року вбачається,що відповідач активно користувався кредитними коштами в межах кредитного ліміту, станом на 03 липня 2023 року відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку частково погашав наданий кредит (а.с.70-94). Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 06 листопада 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» в повному обсязі не повернуті, а беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Звертаючись до суду із позовом, АТ «Універсал Банк» посилалося на наявність за відповідачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 134390, 44 грн. Водночас, з розрахунку заборгованості наданого банком вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків, а саме 19, 2% та 37,2%, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що банк неправомірно та безпідставно списував внесені на погашення боржником кошти в рахунок погашення процентів за користування кредитом, натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей (а. с. 70-94). Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заборгованості за договором від 06 листопада 2019 року складає 70000 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в межах кредитного ліміту, оскільки суд першої інстанції належним чином не оцінив зміст виписки по рахунку позичальника, з якого слідує, що позичальник активно користувався кредитними коштами, всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 1 854 191,6 грн та ним внесено на погашення заборгованості 1 778 773,19 грн. Різниця між сумою витрат і поповненням становить 75418,41 грн (1 854191,6-1778773,19). Отже, наявна заборгованість за тілом кредиту становить 75418,41 грн, тому підстав для стягнення суми заборгованості у розмірі 134390,44 грн, як просить позивач немає, оскільки наданий позивачем розрахунку заборгованості, не відповідає фактичним умовам зобов`язання. З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 75418,41 грн. Що стосується посилань апелянта на положення Закону України «Про електронну комерцію», то норми вказаного Закону не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, так як між сторонами укладався договір про надання банківських послуг в письмовій формі, а не в електронній формі та в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Також суд відхиляє і посилання апелянта на ту обставину, що доказом досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20). Аргументи апеляційної скарги є частково виправданими. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2019 року у розмірі 75418,41 грн з підстав, зазначених у мотивувальній частині даної постанови. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, а судове рішення скасовано, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі. Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у сумі 2684 грн, що документально підтверджено платіжним дорученням від 10 серпня 2023 року №21870193850 (а.с.39). При зверненні до суду з апеляційною скаргою АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у сумі 4026, 00 грн, що документально підтверджено платіжною інструкцією від 13 грудня 2023 року №CF_65160(а.с.67). Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено частково у розмірі 75418,41 грн, тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1506,23 грн (75418,41*2684/134390,44), за подання апеляційної скарги у розмірі 2259,34 грн (1506,23*150%), а всього 3765,57 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2023 року у цій справі скасувати. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2019 року у розмірі 75418 гривень 41 копійки. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1506, 23 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 2259, 34 грн , а всього у розмірі 3765,57 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 25 січня 2024 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.