Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/445/21

Дата документу 07.12.2022 Справа № 332/445/21 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 332/445/21 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В. Провадження №22-ц/807/2145/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Дашковської А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2022 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»). У жовтні 2017 року ПАТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою Mобільного додатку. Надання і обслуговування кредиту обумовлено п. 5 Розділу ІІ Умов. 17 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 17 березня 2018 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Відповідач, підписавши Анкету-заяву підтвердила, що вона ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 50 000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних). Позивач вказує, що АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. У зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 03 грудня 2020 року становить 94 596,59 грн, і складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 94 596,59 грн, заборгованість за відсотками 0,00 грн, заборгованість за пенею та комісією 0,00 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2021 року позов банку задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 94 596,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в сумі 2270 грн. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2021 року у цій справі. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2021 року заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2021 року у цій справі скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Під час розгляду Заводським районним судом м. Запоріжжя заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2021 року, АТ «Універсал Банк» у травні 2021 року звернулося до суду із письмовими поясненнями, в яких у зв`язку із врахуванням Банком поповнення карткового рахунку Боржником на суму 3 596,59 грн, зменшив розмір заборгованості з 94 596,59 грн до 91 000 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2022 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2022 року у цій справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, та отримала їх примірники у мобільному додатку, які їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Відповідач висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Тому, у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 91 000 грн. Також, зазначив, що судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Мульченко Є.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн (2481,00 грн Х 100 = 248 100 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі становить 94 596,59 грн, яка під час перегляду заочного рішення суду першої інстанці, 13 травня 2021 року у письмових поясненнях Банком було зменшено до 91 000 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннюз наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судове рішення мотивоване тим, що Банком не доведено з моменту укладення кредитного договору факту передання грошей Боржнику, а складений позивачем та та доданий до позовної заяви розрахунок кредитної заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані Банком у позовній заяві, а отже не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Крім того, підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської картки. У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитись , виходячи з наступного. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України регламентовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Враховуючи положення статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Так, судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2018 року між Акціонерним товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Мonobank», згідно якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.76). В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір). Також у заяві вказано, що підписанням цього Договору, ОСОБА_1 підтверджує, що вона ознайомлена із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового роз`яснення. ОСОБА_1 у заяві від 17 березня 2018 року засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. Проте у цій заяві не зазначено вид картки, яку бажає отримати відповідач, ні розмір процентної ставки, під яку надається кредит, ні розмір комісії, ні види послуг, за які її має бути сплачено. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого АТ «Універсал Банк» вбачається, що станом на 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 94 596,59 грн, яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 94 596,59 грн, заборгованість за відсотками 0,00 грн, заборгованість за пенею та комісією 0,00 грн ( а.с. 5-7). Відповідно до письмових пояснень від 13 травня 2021 року у зв`язку із врахуванням Банком поповнення карткового рахунку Боржником на суму 3 596,59 грн АТ «Універсал Банк» було зменшено розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком до 91 000 грн (а.с.60-74). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно частини 1статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Підписавши заяву-анкету, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодила такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. В своїй апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» посилається на те, що судом першої інстанції під час вирішення спору неправильно застосовані норми права, а тому неправомірно відмовлено у задовленні позову щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь банку. Апеляційний суду вважає вказані доводи апеляційної скарги частково виправданими з огляду на таке: Аналіз розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17 березня 2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 03 грудня 2020 року, який Банком зменшено та станом на 11 травня 2021 року свідчить, що заборгованість за Договором б/н становить 91 000 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом 91 000 грн (а.с.80-94). Окрім того, розрахунок заборгованості свідчить про те, що за рахунок періодичного погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, банк в свою чергу списував відсотки за користування кредитними коштами та за прострочення кредиту. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмі процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначені актами діючого законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначені сторонами безпосередньо у договорі). Матеріали справи містять надані банком Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при надані банківських послуг щодо карткових продуктів. Пунктом сьомим додатків до Умов і правил зазначено, що інформація, надана кредитодавцю зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року (а.с.21-23). Доказів на підтвердження факту ознайомлення відповідача із Умовами і правилами, які набрали чинності та діяли після 01 січня 2019 року, позивачем не надано. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була належним чином ознайомлена і погодилася із зазначеними Умовами і правилами. З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у зв`язку із відсутністю передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу, оскільки Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, який розміщений на офіційному сайті банку: https://www.monobank.ua/terms не може вважатися складовою частиною кредитного договору. У позовній заяві АТ «Універсал Банк» посилався на те, що 17 березня 2018 року відповідач підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення. При цьому, ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Також, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. Анкета-заява до договору про надання банківських послуг, підписана відповідачем, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, проте не містить жодних даних про умови кредитування. При цьому ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Отже, доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із Умовами і правилами та Тарифами, які набрали чинності та діяли станом на час укладення договору -17 березня 2018 року, позивачем не надано. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена і погодилася із зазначеними Умовами і правилами. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 березня 2018 року, посилався на Умови обслуговування рахунків фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору ( а.с.9-20). З матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17 березня 2018 року як доказу по справі. Водночас, зазначений розрахунок заборгованості є належним, допустимим та достатнім письмовим доказом, який слід враховувати при розгляді цієї справи. Зазначений розрахунок є первинним документом, який беззаперечно свідчить про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Крім того, зазначені обставини також підтверджуються випискою руху по картковому рахунку ОСОБА_2 з якого вбачається, що остання активно користувалася коштами, поповнювала рахунок. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи є допустимими доказами, які підтверджують наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором №б/н від 17 березня 2018 року. Разом з тим, детально проаналізувавши виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 НОМЕР_2 у період з 18 березня 2018 року по 22 березня 2021 року, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд не дослідив повною мірою зазначений доказ та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 61438,20 грн. Відповідно до розгорнутої виписки про рух коштів за договором (а.с. 80-94), з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку НОМЕР_2 (а.с.78) та користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, розплачувалася за товар в магазині, частково погашала заборгованість за кредитним договором. Отже, за змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок. Таким чином Банк, вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17 березня 2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 11 травня 2021 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 91 000 грн. Водночас, нараховані на зазначені на дату 11 травня 2021 року відсотки відсутні (а.с. 94). Із наданого до матеріалів справи розрахунку, вбачається, що у стовпчику № 9, Банком було нараховано відсотки у сумі 47998,23 грн, у стовпчику № 10, Банком було списано сплачених ОСОБА_1 коштів саме на погашення відсотків у сумі 47996,52 грн (а.с.16-17), також як вбачається із наданого Банком розгорнутого розрахунку руху коштів по картці ОСОБА_1 НОМЕР_2 , у стовпчику № 4, Банком станом на 11 травня 2021 року було нараховано та списано відсотків за користування кредитним коштами у сумі 48 351,32 грн та за прострочення кредиту у сумі 250 грн (а.с.80-94), отже нарахування та списання банком відсотків здійснювалися на підставі Умов і правил, з якими відповідач не була ознайомлена. Істотними умовами договору, відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із суті зазначеного слідує, що умови про розмір та порядок нарахування пені та комісії за кредитним договором є істотними. Водночас, матеріали справи не містять доказів, якіб свідчили про те, що зміст умов, які почали діяти з 17 березня 2018 року, містили сплату відсотків, умов за порушення грошового зобов`язання у зазначених у розрахунку розмірах, що додані банком до позовної заяви, і порядках нарахування. За таких підстав, в даному випадку є неможливим застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови і правила, які діяли у період їх нарахування ОСОБА_1 (17.03.2018-11.05.2021) не були надані відповідачу для ознайомлення, як і до матеріалів позовної заяви. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами та віднесення їх до тіла кредиту, а також нарахування та стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання. При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 було використано кредитних коштів у розмірі 355 917,34 грн, сплачено коштів за вказаним кредитним договором у розмірі 294,479,14 грн. Отже, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 61 438,20 грн (355 917,34 294,479,14), саме така сума заборгованості за тілом кредиту і має бути стягнута з позичальника на користь Банку, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Отже, не врахувавши умови кредитування, що були погоджені між сторонами та викладені у підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві від 17 березня 2018 року, суд необґрунтовано відмовив у стягненні тіла кредиту у розмірі 61 438,20 грн. Таким чином, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по тілу кредиту за Кредитним договором б/н від 17 березня 2018 року, з урахуванням отриманих та сплачених нею сум, становить 61 438,20 грн. З огляду на вищевикладене, наявні правові підстави для часткового задоволення позову та стягнення на користь АТ «Універсал Банк» в примусовому порядку з боржника ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 61 438,20 грн. Аргументи апеляційної скарги є частково виправданими. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 61 438,20 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1532,57 грн (61438,20х2270:91000), за подання апеляційної скарги у розмірі 2298,86 грн (61438,20х3405: 91000), а всього у розмірі 3831,43 грн (1532,57+2298,86). Керуючись ст. 367, 368, 369,374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2022 року у цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17 березня 2018 року у розмірі 61438,20 грн (тіло кредиту). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1532,57 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 2298,86 грн, а всього у розмірі 3831,43 грн. В іншій частині позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 07 грудня 2022 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Дашковська А.В.