Постанова Харківський апеляційний суд № 638/20212/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа 638/20212/23 Головуючий І інстанції Семіряд І.В. Провадження № 33/818/629/24 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ст.173-2 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2024 року м.Харків Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши апеляційну скаргу захисника Приображенського А.А. на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень 00 копійок та стягнуто на користь держави суму судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок. 23.02.2023 року захисник Приображенський А.А. подав апеляційну скаргу, в якій за її змістом просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а також просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку посилається на те, що ОСОБА_1 не повідомлялась про час та місце розгляду справи та постанову, що оскаржується, отримав її батько лише 17.02.2024 року. Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Таким чином, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її ухвалення. Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що 26.01.2024 року до суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що справа буде розглядатись у Дзержинському районному суді м.Харкова. Суд, отримавши матеріали справи, повідомляв ОСОБА_1 про призначене судове засідання. Так, ОСОБА_1 29.01.2024 року була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 08.02.2024 року, шляхом отримання SMS-повідомлення через електронну систему документообігу, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.23). Жодних клопотань від останньої щодо відкладення судового розгляду не надходило. Таким чином, в даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 19.02.2024 року (з урахуванням неробочих днів). Однак з апеляційною скаргою захисник звернувся лише 23.02.2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Отже, враховуючи, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, а також те, що ОСОБА_1 було відомо, що справа про адміністративне правопорушення відносно неї буде розглядатися в Дзержинському районному суді м.Харкова, про що їй повідомлялось при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 у розумні інтервали часу мала вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження та, відповідно цікавитися результатом розгляду такої справи, тим більш, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, що свідчить про об`єктивну можливість скористатися завчасно навіть правовою допомогою. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про судове засідання, є необґрунтованим, оскільки суд бере до уваги той факт, що 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк якого було продовжено Указами Президента України, а тому з метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в умовах воєнного або надзвичайного стану направлення судової повістки за допомогою SMS-повідомлень є необхідним заходом для реалізації судом свого обов`язку щодо забезпечення кожному права на судовий захист, який нівелює ризики тривалого розгляду судової справи та забезпечує своєчасне вирішення судом справи. Як убачається з матеріалів справи, номер телефону, за яким суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про судове засідання, був зазначений особисто ОСОБА_1 в письмових поясненнях, які вона надавала під час складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому слід зазначити, що з огляду на неналежне фінансування направлення судової кореспонденції засобами поштового зв`язку, як убачається з матеріалів справи, місцевий суд здійснив усе можливе для належного повідомлення ОСОБА_1 . Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Поважними причинами слід вважати обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Таким чином, даних поважних причин у клопотанні наведено не було, а сам факт відсутності в судовому засіданні апелянта з огляду на виконані судом вимоги ст.277-2 КУпАП, автоматично не створює умов беззаперечного визнання такої причини поважною та такою, що не потребує застосування дискреційних повноважень з боку суду, тож на думку суду відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що клопотання не містить відомостей про наявність поважних об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду, враховуючи положення ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити, а апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала. Оскільки, підстав для поновлення пропущеного процесуального строку немає то у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання захисника Приображенського А.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 відмовити. Повернути захиснику Приображенському А.А. апеляційну скаргу на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає Суддя Р.В. Гєрцик