Постанова 4857 № 460/7066/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/7066/23 пров. № А/857/336/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., з участю секретаря судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Гудимою Н.С. у м. Рівне, о 11 год. 25 хв. у справі № 460/7066/23 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 105717000703 від 10.02.2023 року. 31 жовтня 2023 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №105717000703 від 10.02.2023, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "Єврошпон-Смига" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6910125,00 грн, заявленого у податковій декларації із ПДВ за вересень 2022 року. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить чіткого викладу фактів виявлених контролюючим органом порушень податкового законодавства, як і не містить покликань на первинні документи, якими оформлені господарські операції, що стосуються формування позивачем показників податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року, які не визнані відповідачем. Крім того, суд звертає увагу на те, що висновки пунктів 3.1 та 3.2 акту перевірки, в яких контролюючий орган підтвердив достовірність та повноту задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту, суперечать висновкам п. 3.3 та розділу 4 акту перевірки, в яких відповідач вказав про відсутність можливості підтвердити або спростувати задекларовані показники за рядком 19 декларації, у зв`язку з чим повністю відмовив у наданні бюджетного відшкодування. Такі висновки відповідача суд вважає взаємовиключними, а відтак - неправомірними. На підставі первинних документів, суд встановив, що проведені господарські операції стосувалися господарської діяльності позивача з виробництва та реалізації продукції з деревини. Докази протилежного у справі відсутні. Контролюючий орган не вказав на жодну господарську операцію, яку позивач врахував при декларуванні бюджетного відшкодування за вересень 2022 року, як таку, що не пов`язана з господарською діяльністю платника податків. Водночас, навіть за умови надання до перевірки документів не в повному обсязі, відомості щодо проведених позивачем операцій наявні в розпорядженні відповідача за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Однак, така податкова інформація, на підтвердження висновків документальної перевірки, використана не була та суду не надана. Тому, суд зробив висновок, що відповідач не навів порушення, які допустив позивач під час формування бюджетного відшкодування. Зважаючи на це, суд першої інстанції визнав протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення та скасував його. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки позивача контролюючий орган встановив порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, абз. б п. 200.4, п. 200.7, 200.9 ст. 200 ПК України, що не дає можливості підтвердити або спростувати задекларовані товариством показники у рядку 19 декларації та, відповідно, врахувати їх при розрахунку показника рядка 20.2 декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року. Відповідач зазначив, що ні під час проведення перевірки, ні до заперечень на акт перевірки, позивач не долучив, на запит податкового органу, всіх первинних і бухгалтерських документів на обґрунтування здійснених господарських операцій у спірний період, а тому відповідач вважає, що, приймаючи податкове повідомлення-рішенням № 105717000703 від 10.02.2023, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач 20.10.2022 подав до відповідача декларацію № 9215543033 з податку на додану вартість за вересень 2022 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 6910125 грн. За результатами камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2022 року відповідач встановив підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки, в ході камеральної перевірки неможливо дослідити наявність достатньої кількості виробничих потужностей, місць зберігання, наявність складських приміщень та неможливо встановити наявність залишків товарів, про що складена довідка від 17.11.2022 № 7688/Ж5/17-00-04-04/30981499. У період з 20.12.2022 по 26.12.2022 відповідач провів документальну виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами цієї перевірки відповідач 04.01.2023 склав акт № 46/Ж5/17-00-07-03/30981499. У акті перевірки відповідач зазначив, що позивач порушив вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, абз. б п. 200.4, п. 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, тому відповідач відмовив позивачу у наданні бюджетного відшкодування за вересень 2022 року в сумі 6910125 грн. На підставі акту перевірки, 10.02.2023 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 105717000703, згідно з яким відмовив позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6910125 грн, заявлену у податковій декларації із ПДВ за вересень 2022 року. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. За правилами п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктом 200.14. ст. 200 ПК України визначено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. У період з 20.12.2022 по 26.12.2022 відповідач провів документальну виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, оскільки, в ході камеральної перевірки неможливо дослідити наявність достатньої кількості виробничих потужностей, місць зберігання, наявність складських приміщень та неможливо встановити наявність залишків товарів, про що складена довідка від 17.11.2022 № 7688/Ж5/17-00-04-04/30981499. За результатами перевірки відповідач встановив порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, абз. б п. 200.4, п. 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. У абз. б п. 200.4 ст. 200 ПК України зазначено, що, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету Відповідно до п. 200.7 та 200.9 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Із наведеного видно, що у акті перевірки відповідач зафіксував порушення позивач норм матеріального права, які визначають право або порядок реалізації певного права, а не конкретний обов`язок платника податків, який платник податків мав вчинити, однак не вчинив. Із наведених норм права є незрозумілим, яке податкове правопорушення вчинив позивач, що відповідач позбавив його права на бюджетне відшкодування. Відповідач за результатами перевірки встановив, що позивач не має право на заявлене ним бюджетне відшкодування. Як зазначено вище, бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні розрахованої за цим правилом суми, така підлягає бюджетному відшкодуванню. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пп. а п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Отже, платнику податків може бути відмовлено у бюджетному відшкодуванні, якщо платник податку взагалі не має на нього права, тобто відсутнє від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту, а у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування. Водночас, відповідач у акті перевірки встановив, що: - позивач до перевірки не надав усіх первинних документів, зокрема: звітів про використання палива, шляхових листів, наказів по виробництву щодо встановлення норми виходу готової продукції, документів на передачу у виробництво сировини, виробничих звітів по виходу готової продукції, обліку сировини та готової продукції, при здійсненні операцій з давальницькою сировиною; калькуляції на всю номенклатуру виробів, наказів про затвердження норм витрат палива на автомобільні транспортні засоби, наказів про облікову політику, штатний розпис; інших документів, що стосуються перевірки; - позивач не провів інвентаризацію основних засобів, інших необоротних активів, запасів, напівфабрикатів; - позивач надав до перевірки оборотно-сальдову відомість за рахунком 26 за вересень 2022 року в розрізі видів готової продукції, яка не дає змоги встановити, яка кількість готової продукції була виготовлена та оприбуткована позивачем; - позивач надав до перевірки оборотно-сальдову відомість за рахунком 209 за вересень 2022 року щодо оприбуткування відходів деревини, проте, первинні документи з цього приводу не надав; - позивач не надав пояснень та документального підтвердження факту постачання пиломатеріалів у смт. Олика; - у акті інвентаризації від 30.09.2022 року відсутні дані про залік пиломатеріалів дубових необрізних 48х100х2200х3100 в кількості 37,683 м.куб. та пиломатеріалів дубових необрізних 48х100х2200х3000 в кількості 17,166 м.куб. Апеляційний суд встановив, що, у ході проведення перевірки, відповідач вручив позивачу запити (від 21.12.2022 № 1, від 23.11.2022, від 26.11.2022), у яких просив надати документи за вересень 2022 року, а саме: - накази про облікову політику, штатний розпис, технічні умови 16.2-30981499-003:2017 щодо виробництва шпону струганого та ТУ У 16.2-30981499-002:2012 (інші документи стосовно технологічного процесу виготовлення шпону); - оборотно-сальдові баланси за всіма рахунками помісячно; - оборотно-сальдові відомості за рахунками (в розрізі субрахунків, номенклатури, кількості та вартості) 10, 15, 20, 201, 203, 205, 207, 206, 209, 22, 23, 25, 26, 28, 91, 92, 93, 94; - оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів за рахунками 361, 362, 631, 632, 371, 377, ін.; - аналізи рахунків 20, 22, 23, 25, 26, 28, 36, 37, 63, 68, 70, 71, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94 та ін; - виписки банків за всіма відкритими рахунками; - накази по виробництву щодо встановлення норм виходу готової продукції; - акти (виробничі звіти, накладні на переміщення, тощо) на передачу у виробництво сировини, виробничі звіти по виходу готової продукції та відходів отриманих в процесі виробництва, облік сировини та готової продукції при здійсненні операцій з давальницькою сировиною, з відповідального зберігання, акти на списання запасів/основних засобів, тощо; - калькуляції на всю номенклатуру виробів; - накази про затвердження норм витрат дизельного палива, бензину, скрапленого газу і мастильні матеріали на автомобільні транспортні засоби, які використовувалися для здійснення господарської діяльності; - звіти про використання палива, шляхові листи; - контракти та специфікації щодо взаємовідносин з нерезидентами; - первинні документи що підтверджують придбання та реалізацію, а також транспортування сировини, готової продукції, інших ТМЦ у перевіряємому періоді (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо); - інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки. Відповідач в акті перевірки встановив, що позивач не надав позивачу наступні документи: - звіти про використання палива, шляхові листи; - накази по виробництву щодо встановлення норм виходу готової продукції; - первинні документи (акти, виробничих звіти, накладні на переміщення тощо) на передачу в виробництво сировини, виробничих звітів по виходу готової продукції та відходів отриманих з виробництва, облік сировини та готової продукції при здійсненні операції з давальницькою сировиною , акти на списання запасів/ основних засобів тощо; - калькуляції на всю номенклатуру виробів; - накази про затвердження норм витрат дизельного палива, бензину, скрапленого газу і мастильні матеріали на автомобільні транспортні засоби, які використовувалися для здійснення господарської діяльності; - накази про облікову політику, штатний розпис, ТУ, ДСТУ (інші документи стосовно технологічного процесу виготовлення шпону); - інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки. За цим фактом відповідач склав акти № 434/Ж6/17-00-07-03/30981499 від 28.12.2022 та № 429/Ж6/17-00-07-03/30981499 від 23.12.2022. Відповідно до положень п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктами 85.4, 85.6 та 85.7 ст. 85 ПК України визначено, що, при проведенні перевірок, посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Позивач стверджує, що, під час перевірки, надав відповідачу необхідні документи, які стосуються предмета перевірки, зокрема, декларування ПДВ за вересень 2022 року. Крім того позивач вважає, що на вимогу контролюючого органу надав оригінали інших первинних документів щодо віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що встановлений ПК України обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, кореспондується з правом посадової (службової) особи контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених Податковим кодексом України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Апеляційний суд встановив, що у акті перевірки відсутня конкретизація, в розрізі господарських операцій, про непідтвердження певних господарських операцій, на підставі яких був сформований податковий кредит, як і не зазначено, яким чином неповнота опрацьованих документів призвела до висновків контролюючого органу щодо відсутності правових підстав на отримання позивачем бюджетного відшкодування. Відповідач не вказав, які господарські операції, що мали вплив на формування показників, задекларованих у податковій декларації з ПДВ за вересень 2022 року, не підтверджені. Водночас, апеляційний суд встановив, що, згідно з даними декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року, сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 6910125 грн сформована з сум податку на додану вартість за операціями: - із придбання товарів (робіт, послуг) із ПДВ, які відображені у рядку 10.1, 10.2 Декларації (додаток 1 Розділ ІІ таблиці 2.1 Декларації з ПДВ за вересень 2022 року (147 рядків)) на суму 5743890 грн; - із ввезених на територію України товарів, необоротних активів (рядок 11.1 Декларації) на суму 2728840 грн; - із коригування податкового кредиту, згідно із статтею 192 розділуПК України, що відображені у рядку 14 Декларації (додаток 1 Розділ ІІ таблиці 2.2. Декларації з ПДВ за вересень 2022 року (7 рядків)) на суму "-35860 грн"; - із продажу товарів на митній території України (рядок 1.1 Декларації на суму 1842977 грн. - із частини від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 316232 грн. Апеляційний суд звертає увагу на те, що якщо, внаслідок проведення перевірки, контролюючий орган вважає не підтвердженими показники, задекларовані платником податків, в частині податкових зобов`язань за конкретною господарською операцією, то, сума податкових зобов`язань відповідного податкового періоду має бути визначена контролюючим органом (збільшена або зменшена), з подальшим коригуванням залишку від`ємного значення з ПДВ. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що задекларована позивачем до відшкодування з бюджету сума ПДВ 6910125 грн сплачена платником податків, про що вказано у додатку 4 до акту перевірки. Щодо доводів відповідача про те, що позивач не виконав вимог ГУ ДПС у Рівненській області та не забезпечив проведення інвентаризації в присутності працівників, які проводили перевірку, а також не надав інвентаризаційного опису станом на дату завершення перевірки, суд зазначає таке. Відповідно до вимог п. 20.1.9. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю. Апеляційний суд встановив, що, на вимогу контролюючого органу, позивач провів інвентаризацію активів, згідно з наказом № 196 від 20.12.2022, в межах предмету перевірки, тобто підтвердження законності декларування ПДВ за вересень 2022 року, що підтверджується змістом акта перевірки (ст.10 акту). Акт проведеної інвентаризації, станом на 30.09.2022, позивач надав під час проведення перевірки. Таким чином, відповідач, під час документальної перевірки, мав відомості щодо фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та відображену з цього питання інформацію за даними бухгалтерського обліку платника податків. Щодо зауважень контролюючого органу в акті перевірки з приводу того, що станом на 30.09.2022 у позивача обліковуються пиломатеріали дубові необрізні 48*100*2200*3100 FSC 100% на загальну суму 470309,02 грн у кількості 37,683 м3 та пиломатеріали дубові необрізні 48*100*2200*3000 FSC 100% на загальну суму 227860,84 грн у кількості 17,166 м3, щодо яких відсутні дані у акті інвентаризації, апеляційний суд зазначає наступне. Вказані вище пиломатеріали обліковані позивачем на рахунку 206 «Матеріали передані на переробку» і на момент перевірки знаходились на території ТзОВ «Еко Дім Волинь» за адресою смт. Олика, Волинська область, а тому інформація про них не могла міститись в акті проведеної інвентаризації складу лісосировини за адресою позивача. Твердження відповідача про те, що в позивача не встановлено наявності об`єктів оподаткування у смт. Олика, апеляційний суд також відхиляє як безпідставні, оскільки, згідно із матеріалами справи, придбана у ДП «Клесівське лісове господарство» лісосировина на суму 158906,40 грн.в т.ч. ПДВ в сумі 26484,40 грн була перевезена у смт. Олика для виконання робіт із переробки за договором № 13-1020/П від 13.10.2020, який укладений між позивачем (Замовник) та ТзОВ "Еко Дім Волинь" (Виконавець, смт. Олика) і передана на переробку, що підтверджується актами прийому-передачі № 101 від 27.09.2022 та № 102 від 30.09.2022. Крім того, в ході проведення перевірки, відповідач здійснив огляд виробничих потужностей та основних засобів позивача, на підставі чого встановив, що підприємство здійснює діяльність з виробництва шпону струганого та зрощеного на власних виробничих потужностях та переконався в тому, що у позивача є достатня кількість виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності з виробництва шпону струганого та зрощеного. Таким чином, відповідач не встановив обставин, які свідчать про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування на підставі податкової декларації за вересень 2022 року. Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 105717000703 від 10.02.2023, згідно з яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6910125,00 грн., заявленого у податковій декларації із ПДВ за вересень 2022 року, є протиправним, а тому його необхідно скасувати. Цей висновок є підставою для задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, новий розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в справі № 460/7066/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складено 19.03.2024 року. Постанова підписана 25.03.2024 року, у зв`язку з перебуванням, з 18.03.2024 по 24.03.2024, судді Бруновської Н.В. у відпустці.